"Ми хочемо показати не тільки трагедію в Бучі, а весь пласт подій в Україні" ― сценарист Олександр Щур про майбутній фільм

"Ми хочемо показати не тільки трагедію в Бучі, а весь пласт подій в Україні" ― сценарист Олександр Щур про майбутній фільм

Нещодавно було презентовано тизер майбутнього фільму-драми "Буча" ― про місто, що стало символом злочинів російських військових. Стрічка заснована на реальних подіях і розповідатиме історію порятунку понад 200 місцевих жителів. Про героїв, зйомки, локації, а також про підходи до висвітлення трагічних тем розповів Українському радіо продюсер та сценарист фільму Олександр Щур.

0:00 0:00
10
1x
Програма:

Про ідею створення фільму

"Ідея з’явилася ще в березні, коли почали надходити перші повідомлення про те, що сталося в Бучі, Ворзелі, Ірпені, інших містах. Я зрозумів, що це дуже жахливі події, про які має дізнатись увесь світ. І ми поставили собі на меті зробити такий фільм насамперед для західної аудиторії, щоб вони не охолоджувались у своїй допомозі для України, щоб вони бачили ці жахи і впливали на своїх політиків. Але ми розуміли, що просто жахи ніхто не буде дивитися, потрібна крута історія. Її не довелося вигадувати, вона існує насправді. Є така людина Костянтин Гудаускас, громадянин Казахстану. Завдяки паспорту росіяни його пропускали на окуповану територію, тож він зміг вивезти понад 200 людей з-під окупації, багато з яких перебували під смертельною загрозою. Тому що це були родини військових, наших українських працівників, яких прямо за списками шукали. Костянтин бачив на власні очі всі жахи, вбивства, пограбування, катування, він врятував багатьох людей. Дуже важливо було зробити все коректно, тож я одержав дозвіл від самого Костянтина. Він багато розповідав, показував місця, де він бував. Я спілкувався з людьми, яких він врятував, та з родичами людей, які загинули. Усі ці історії справді мали місце, усі герої справжні. Там, де люди не хотіли, щоб про них розповідали, ми замінили імена на псевдоніми. Щодо росіян, ми вважаємо недостойним когось особисто згадувати, тож у нас узагальнений образ зла на прикладі деяких людей".

Про майбутні зйомки у січні

"Ми плануємо зйомки взимку, коли буде відповідна погода. Тизер знімали зараз для презентації, будемо його переробляти.

Багато українців кажуть, що не хочуть бачити ці жахи, я з ними погоджуюсь. Ми спілкувалися з психологами, і вони зазначили, що половина країни зараз живе із синдромом ПТСР, один із симптомів якого ― людина не хоче стикатись із джерелом стресу, не хоче чути і бачити. Але є багато людей, хто пережив окупацію ― до речі, на презентації було 80 таких осіб, ― які навпаки хочуть побачити цю картину і щоб її побачив світ. Тож  ми вважаємо, що фільм просто можна не дивитись, якщо ви не хочете".

Чи були ті, хто відмовлявся брати участь у фільмі

"Дивна річ, що всі родичі загиблих дали мені згоду. Вони сказали, що хочуть, аби таким чином вшанували пам’ять загиблих рідних. Деякі актори відмовлялися грати російського солдата. Але в тизері вже є В’ячеслав Довженко, який свого часу зіграв у "Кіборгах" головну роль. Він пояснив свою позицію, що для актора це дуже тяжка, але цікава роль ― грати злочинця, і він розуміє, для чого це робиться. Аби наш фільм не був пропагандою, треба щоб злочинці теж були справжніми, а не картонними. Вони мають свою божевільну мотивацію: України не існує, а отже, українців не існує, тому їх можна вбивати заради великої міфічної Росії. Цю безглузду мотивацію також має побачити світ".

Хто допомагає і консультує у процесі створення фільму

"Насамперед, нас консультує сам головний герой. Він все особисто бачив і все записував, свої поїздки фільмував на телефон, тому можна побачити у хронології, кого він рятував. За освітою Костянтин правозахисник, його в Казахстані переслідували, і два роки тому він отримав політичний притулок в Україні. Його там кидали за ґрати, судили кілька разів, фактично він політичний біженець в Україні. Він давав свідчення німецькій прокуратурі, французькій жандармерії. Те, що буде у фільмі, Костянтин бачив на власні очі, це злочини, щодо яких треба відкривати карні справи".

Чи буде сама Буча локацією зйомок

"Треба дуже обережно підходити, бо люди бояться. Тизер ми знімали о 5-й ранку, щоб людей ще не було на вулиці. Потім у нас є сцена пострілу, але ми постріл не робили, просто потім його "домалювали". Ми розуміли, що звук може злякати людей. На хейт щодо танків, які нібито їздитимуть по Бучі, скажу, що у нас драма, а не бойовий фільм. Жодних танків у сценарії немає.

Знімати ми можемо де завгодно ― і у Вінниці, і в Чернівцях. До речі, Спілберг не знімав "Список Шиндлера" у концтаборі. Він збудував декорації концтабору і в них знімав.

Хочу сказати, що нашого відомого композитора Ігоря Поклада врятував саме Костянтин Гудаускас. Пан Ігор особисто дуже хоче побачити цей фільм, навіть дозволив нам знімати у себе вдома. А це для нас дуже важливо, тому що в його будинку був військовий штаб росіян. Поклад з дружиною встигли втекти, а в їхній дім в’їхали росіяни".

Чи будуть присутні на знімальному майданчику не актори

"У тизері ми зняли нашого головного героя справжнього. Але для фільму починаємо кастинг на головну роль, будемо шукати. Оскільки Костянтин ―іноземець, то, можливо, візьмемо на роль якогось іноземця. Хоча на всі інші ролі хочемо брати виключно українців. Адже зараз усі кіношники сидять без роботи, а якщо ми залучимо їх до фільму, то дамо роботу 300-400 людям. Кастинги попереду".

Як плануєте розкривати таку важку тему

"Більшість моїх фільмів та серіалів комедійного жанру. Але бажання зняти драму було завжди, тим більше, якщо тема торкає особисто. До того ж маю досвід ― я писав комедійні драми для каналу "Україна".

Я дуже емпатична людина, усі ці смерті ― великий біль для мене. Писати сценарій надзвичайно важко, бо я повинен поставити себе на місце кожної людини і написати від її особи. Але це така й терапія, як кажуть психологи, коли ти пропускаєш через себе. Художні фільми можуть бути лікуванням для травмованих, тому що людина потроху наближається до джерела стресу, потроху його бачить і звикає до нього. А коли ми тікаємо від стресу, то він нас наздоганяє. Наприклад, людина втекла від війни, а потім раптом салют ― і вона ховається у підвал".

Про особистий досвід війни

"На початку вторгнення я був у Вишгороді, це поруч із Бучею. Над Київським морем ми бачили російські гвинтокрили, потім літаки над нашим домом пролітали. Моя дружина була на 8-му місяці вагітності, а я мав поламану руку після катання на лижах. Ми виїжджали на наступний день, і їхали через Оболонь саме тоді, коли той БТР там прорвався. Потім були на Лук’янівці, коли обстріляли завод, а далі їхали через Фастів, коли там обстрілювали. Тобто ми спіймали все, що можна. Виїхали у Чернівці до друзів, там я займався волонтерською діяльністю. Їздив по Україні, у мене з’явилися сотні нових знайомих, дуже класні люди відкрилися. Згодом я познайомився з Костянтином, і ми вже їздили в Ірпінь, Бучу. Я бачив все, що відбувається, і ми хочемо все це показати у фільмі. Адже іноземці не уявляють, що в березні робилося на вокзалі, наприклад, що робилося під час повітряних тривог, як люди власними силами ховали пам’ятники, щоб їх не зруйнували... Тобто ми хочемо показати не тільки трагедію в Бучі, а весь пласт подій в Україні".

Наскільки далеко ви готові зайти, щоб показувати картини жорстокості

"Є певні обмеження. Але тизер повинен привертати увагу, тому там є постріл в голову. У самому фільмі жорстоких сцен не буде надто багато. Постріл у кадрі має художнє пояснення. Це реконструкція реальної події, яка трапилась 4 березня на площі, я написав її зі слів очевидців, ці свідчення є навіть у матеріалах карних справ. Росіяни тоді поставили 5 людей на коліна, одного застрелили, і слова "Ми прийшли вас звільнити від бруду" там лунали насправді. Вони зробили це на очах жінок і дітей, хотіли, щоб українці побачили їхню силу, владу і жорстокість. Ми подумали: якщо люди на площі це побачили, то глядач також має це побачити й відчути, що відчували ті діти на майдані".

Про критику з боку Української кіноакадемії

"Ми одразу відповіли на сторінці кіноакадемії. Вважаємо, що це дуже погана річ з декількох причин. Насамперед, коли розповідають, як треба знімати чи не знімати, ми скочуємося в совок. До того ж кіноакадемія загрузла у великому корупційному скандалі. Річ у тім, що Netflix виділив грант 800 тисяч доларів на 47 сценаріїв, по 15 тисяч на кожний. Кіноакадемія обрала членів журі, які оголосили номінантів, кожна друга стрічка про війну. Але з 9 членів журі 7 отримали перемогу для своїх фільмів. Я збираюсь брати участь в обговоренні, піднімати питання корупції. Коли я волонтерив у Чернівцях, то спілкувався з американцями, і вони сказали: найбільша ваша проблема ― це корупція. Можливо, ці члени журі зроблять хороші проєкти, але маємо конфлікт інтересів. І це дуже погано для іміджу України".

Які гарантії, що фільм "Буча" зніматимуть і його побачить світ

"Під час війни нічого не можна гарантувати на 100 відсотків. Ми не знаємо, що буде з економікою, все можливо. Але ми зняли не тільки тизер, а ще декілька сцен, які відбуваються влітку. Наш головний герой 24 серпня піднімався на Говерлу, це дуже крутий момент, ми хотіли, щоб він увійшов до фільму, і зняли це. Ми на Говерлі розгортали 50-метровий український прапор, було дуже багато людей.

Сьогодні ми в пошуку основних інвестицій та фінансування. Якщо все буде за таймінгом, то десь навесні-влітку фільм буде готовий. На тизер ми знайшли гроші, це приблизно 10 тисяч доларів. Їх нам надали американські інвестори, тому що їм сподобалась ідея. Зараз мій сценарій читає відомий голлівудський продюсер. Це не значить, що він дасть гроші. Але коли голлівудський продюсер згодився почитати сценарій, це свідчить багато про що.

Ми з командою вважаємо, що гроші на фільм знайдемо, головне ― знайти першу суму, решта підтягнеться. До того ж ці кошти можна буде повернути, якщо фільм придбають телеканали, стрімінгові платформи. Все залежить від його якості та успіхів на фестивалях. За сюжетом, це фестивальне кіно, і світ хоче таке побачити".

Фото: Суспільне