Хто зараз контролює дотримання в ресторанах усіх потрібних норм?
Функціонально або формально всі повноваження, які колись виконувала санепідемстанція України або кожного регіону, перекладені або введені в систему держпродспоживслужби. Чи здатні вони перевірити ту кількість ресторанів, кафе, барів? Ні. Відповідно до всіх змін у законодавстві, відповідальність за продукти харчування і страви несе тільки ресторанний бізнес, тобто оператори ринку. Це — їхня відповідальність. Раніше санепідемстанція, перш ніж затвердити асортиментний перелік, перевіряла наявність умов для виготовлення страв і тільки тоді підтверджувала його. Зараз ця умова скасована і всі обов'язки перейшли на керівника підприємства.
В усьому світі саме конкуренція змушує власників бізнесу робити найкраще, щоб вижити в конкурентному середовищі. Але в Україні, на жаль, чесної відвертої гри конкурентів немає. Якщо говоримо про великі міста, де на одній вулиці декілька ресторанів, то вони ще намагаються дбати. Але дбати не про найкращі умови на кухні та у холодильниках, а про інтер'єр і всілякі можливі додаткові послуги. Споживачі ж не просять перевірити умови, в яких готують для них на кухнях закладів, а йдуть на довіру.
Які права має споживач?
Саме на це і розраховано, що споживач не запитує. Ми маємо право, відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" зайти і попросити показати умови, в яких готуватимуть ваші страви. Я в жодному ресторані не впевнена. Справді, українські ресторани не люблять пускати на свої кухні будь-кого, тим більше споживачів. Якщо вас не пускають з якихось причин, я би рекомендувала йти із таких закладів.
Про контроль закладів громадського харчування за кордоном
Загалом, за кордоном є контрольні служби. Наприклад, у США дуже розвинений консумерський рух із захистом прав споживачів. Споживач не може прийти в заклад і попросити надати інформацію, але має право звернутися до свого консумерського руху і разом з ними перевірити її. Там держава виступає стимулятором саморегуляції ринку. Там наскільки жорстка конкуренція, що, для того щоб вижити, вони винаймають величезну армію таємних покупців, які перевіряють конкурентну продукцію. І це — нормально. І кожне підприємство, вступаючи в асоціацію, підписує згоду про те, що якщо він заклав певну технологічну карту, то саме такою він виготовлятиме та продаватиме продукцію. Бо знає, що від цієї асоціації може прийти таємний покупець, споживач і перевірити чи дотримуються всі норми.
Чому Україна не будує конкурентне середовище?
По-перше тому, що держава до цього не спонукає. По-друге, самим підприємствам і операторам ринку це не цікаво.
Чи можуть постраждалі розраховувати на певні відшкодування?
Чітко визначено, що всі збитки, нанесені споживачу, 100% покладається на ресторанне підприємство. Інша справа, що в Україні так просто не прийдеш і не заявиш, що, мовляв, я отруївся, заплатіть мені і матеріальну, і моральну шкоду. Споживачу потрібно буде звертатися до суду. Якщо відбулося масове отруєння, то робити колективну позивну заяву, докладати туди всі довідки з лікарні, підтверджуючи, що причиною отруєння стало вживання даних страв. Також потрібно докладати всі чеки на придбання медичних препаратів і доводити, що була отримана моральна шкода. Довести її буде нелегко, але хороші адвокати вміють прописувати і оцінювати завдану моральну шкоду в 5,10, 100 тисяч. І лише з рішенням суду можна звернутися до власника бізнесу за вимогою виплати.
Також рекомендую до суду звернутися із письмовою заявою до власника бізнесу з проханням відшкодувати завдані збитки. Можливо, він, розуміючи, що це буде простіше і швидше, зможе покрити витрати на лікування. Якщо ж ні — однозначно звертатися до суду.
Фото: pexels.com
