– У Трускавці ви виступили як спікер для партії "Слуга народу", спілкувались із лідерами. Чи були якісь пропозиції для вас?
– Я ніколи не ганявся за посадами. Будь-які посади мають сенс лише у одному випадку: коли ти розумієш, що хочуть робити. Я ж не водій, якому кажуть "сідай за кермо, будеш їхати". Тим паче, важливіше інше: я давно прийняв рішення не брати участь в парламентській кампанії, я йду на іншу роботу. Ця робота не має відношення до парламенту.
– Чому ви вирішили піти з політики? Це розчарування?
– Я не хочу задавати собі питання, яке часто приходило до мене у залі: "Що я тут роблю?". Я почуваю себе комфортно там, де можу впливати на рішення. На жаль, в цьому складі парламенту впливати на рішення було практично неможливо.
– За останні роки гривня знецінилась втричі. В чому причина?
– Якщо хтось думає, що причиною девальвації гривні була війна, це була груба помилка. Без війни, я стверджую, гривня була б девальвована, тому що причини були закладені, просто має місце розбіжність в часі рішень та наслідків. Ми часто думаємо: "Які політики чудові рішення прийняли", а через 3-4 роки треба буде платити, бо вони непрофесійні та популістські.
Так от, причини девальвації були створені не в 2013 чи 2014 роках, вони накопичувались протягом багатьох років. Я дуже хочу, щоб припинилася війна. Але є речі економічні, без усунення яких теж не варто розраховувати на результат. Є один сигнал, який показує, що навіть в сьогоднішніх умовах притік грошей можливий. Мене не дуже радує форма цього притоку, але все ж гроші готові приходити. Я говорю про ринок облігацій внутрішньодержавної позики, в якій беруть участь нерезиденти, іноземці.
– Яка доля гривні до кінця року, на ваш погляд, буде?
– Я не бачу в майбутньому причин для того, аби гривня зміцнювалась. Але те, що відбувається зараз, не треба думати, що хтось це робить штучно. Йде наплив валюти, в такій ситуації створюються серйозні проблеми для Нацбанку, Мінфіну. Для того, щоб долар не впав, Нацбанк змушений купувати валюту, що зараз і робить. Якщо банку купує мільярд доларів з ринку, в заміну він випускає майже 26 мільярдів гривень. А ця гривня потім тисне на ціни.
– Як тоді краще зберігати гроші: в гривнях чи в доларах?
– Не буду порадником, я в такій же ситуації. Проте, кажучи виключно за себе, основну частину заощаджень я тримаю в гривні, бо в гривні сьогодні набагато вигідніше тримати, ніж у валюті. Поясню чому: якби я поклав депозит в доларах, то я б отримав 4-5%, а я живу в Україні, витрачаю в гривні. Тому я мав би продати долар, а долар від початку року подешевшав на 8%, тобто я отримаю гривень на 8% менше, а відсоток від депозиту 4-5%. Значить, я реально нічого не заробив, лише втратив. Проте я не можу гарантувати, що така тенденція продовжиться в майбутньому.
– Щодо співпраці з МВФ. Чи є важливим, на яких умовах ми отримуватимемо кредити? Щоб це не було знову підвищення тарифів на енергоносії, що може сильно вдарити по гаманцю кожного українця.
– 25 років українська політика на маніпуляціях щодо ціни на газ. Скільки українці завжди платили за газ? Неправда, що вони платили 100-200 доларів, кілька років назад вони платили 500, просто не бачили цього, бо частина йшла платіжками, а частина, сплачуючи різного роду податки. Нам ніхто не дарує газ дешевше, але 30 років є маніпуляція свідомістю людей. І створюється "клондайк", бо дві ціни на газ – це чудова можливість, щоб різниця потрапляла до чиєїсь кишені.
Енергозбереження похідне від цін. Коли я купую пляшку води за 8 гривень, я плачу ще й податок 2 гривні, який йде на газ, на освіту, армію, медицину, які, як хтось думає, в нас безплатні. Немає нічого безкоштовного.
– Ми вже порушили тему енергетики. Що стосується нашої газотранспортної системи: досі не створений консорціум з міжнародними партнерами щодо управління ГТС. А нещодавно голова НАК "Нафтогаз" повідомив, що тристоронні переговори щодо транзиту газу між РФ та ЄС заплановані десь аж на вересень, експерти кажуть, що Росія хоче укласти з Україною короткострокову угоду, щоб виграти час для завершення газопроводу в обхід України. Яка доля ГТС, на ваш погляд?
– Це не кошти бюджету, основна частина коштів – це гроші, які отримає компанія за надані послуги. Відносно транзиту газу, ми бачимо приклад агресивної поведінки з боку нашого північного сусіда. Що вони роблять? Витрачають десятки мільйонів доларів, щоб вдарити по братньому сусіду, як вони заявляють. Це спроба свідомого тиску. Шкода наноситься російській економіці, російським громадянам, але головне – вдарити по Україні. Тут розмови про якийсь короткостроковий контракт недопустимі.
– Як ви оцінюєте ризики невиконання бюджету цьогорічного?
– Я відстежую, що відбувається з бюджетом. Перше півріччя не дуже радувало, бюджет йшов з досить сильним невиконанням. Але мене порадував останній місяць: тренд новий, що бюджет йде із значним перевиконанням. Ризики все одно є, але якщо все збережеться в цьому руслі, ми будемо близькі до виконання бюджету.
– Перед виборами всі партії, крім "Батьківщини", підтримували відкриття ринку сільськогосподарських земель. На ваш погляд, наскільки Україна готова до цього?
– Наскільки ми були готові до ринкових цін на сало? Як можна бути готовим до того, що ще не запускалось. Це дуже заполітизоване питання. Україна – єдина країна світу, де є приватна власність на землю і заборона розпоряджатися цією власністю. Чи повинні ми цей процес започаткувати? Так, ми повинні. Аграрний сектор і так показує непогані процеси, і нам треба відкривати цивілізований ринок.
– Які ви бачите ризики у монобільшості, яка буде створена у Верховній Раді, та ініціатив "Слуги народу"?
Недоторканність – це вічна довгограюча платівка, яка ще довго буде грати. Про люстрацію, я маю надію, скоро забудуть.
Щодо монопартійної системи я неспокійний: якби ми мали двопартійну систему із сформованими політичними силами, це було б добре. Ми не знаємо, що це за нова політична сила, ми не знаємо її ідеології. Подобається чи ні, але це вибір, який зробили люди. Якщо ця сила буде робити правильні кроки – її треба підтримати, якщо погані – зупинити.
ФОТО: Українське радіо
