Керівниця відділу безпеки крові та донорства Центру громадського здоров’я МОЗ України Ірина Славінська, державна експертка групи стратегічного планування Директорату стратегічного планування та європейської інтеграції "Мінрегіон" Христина Рибачок, заступник директора департаменту ліцензування Національного банку України Сергій Савчук та державний експерт групи координації політики у сфері юстиції при Мін’юсті Станіслав Івасик в ефірі Українського радіо в програмі "Активізація" розповіли про активізм у державному секторі та як впроваджуються зміни.
Ведуча:
Людмила Тягнирядно
У чому була ваша мотивація піти з громадського сектору і перейти в публічний?
Ірина Славінська: не так просто схвалити рішення покинути або залишити ту громадську діяльність, піти на більш національний рівень, стикнутися з проблеми, про які не знав до цього часу. Ми всі усвідомлювали, що буде важко, тому що розуміли, що буде і стара структура в дечому себе проявляти, і бюрократичні процеси, але що це буде такий виклик, напевно, ніхто не усвідомлював. Проте дуже добре, що є люди, які йдуть на такі величезні кроки.
Я вважаю, що величезним мотиватором цього є: "Якщо не я, то хто? Чому я не можу змінювати цю країну від імені держави? Чому я маю бути осторонь цих змін і боротися проти системи як громадський сектор? Я хочу стати частиною свого майбутнього". Я думаю, що це основна мотивація всіх активістів, які залишили фізично громадський сектор, душею це неможливо залишити, і пішли в державу виконувати свою місію.
Христина Рибачок: я погоджуюсь з тим, що сказала Ірина, що ніхто з нас не уявляв, який це для нас виклик. Мені знається, кожна людина має займатися тим, що їй до душі. Кожна людина має займатися своєю справою. Але зараз одна з найкращих речей, яку може зробити активна людина для своєї країни, це саме піти на державну службу, тому що саме тепер створилося вікно можливостей. Це дуже класна нагода для молоді, яка прагне змін, щось дійсно змінити.
Для того, аби стати зараз держслужбовцем і отримати посаду, яка дійсно може щось змінювати, не важливо мати досвід на державній службі. Це відкриває можливості, у яких є ідеї, у яких є висока мотивація потрапити туди. У мене була дуже висока мотивація, хоча я потрапила туди не з першого разу.
Напевно, одна з цінностей людей, які прийшли туди працювати, це наполегливість. Якщо говорити про цінності трошки ширше, з якими йшли активісти працювати у державний сектор, то які вони є?
Ірина Славінська: я думаю, що, у першу чергу, це патріотична позиція кожного, хто пішов на державну службу або в державний сектор. Також це складний характер, який дозволяє запитувати "чому?", не слідувати тому, що у нас так було завжди,а змінювати це, впертість та одна з найважливіших рис — любов до своєї країни, тому що жоден громадський активіст не є активістом, якщо він не любить свою країну.
На жаль, з громадського сектору видно всю несправедливість, яка існує, але ці зміни є. величезний приклад Уляни Супрун, медична реформа, яка працює, перша ланка вже працює, є великі перспективи та стратегічні цілі. За таким лідером йдуть активісти і люди, яким не байдужа країна. Дуже важливо знати, хто твій лідер і вірити в нього, йти за ним. Впевнена, що кожен держслужбовець має такого лідера.
Чи дійсно всередині системи були люди, які також були готові змінювати?
Христина Рибачок: у "Мінрегіоні" зараз створено 7 директоратів, це означає, що приблизно 7 структурних підрозділів в межах міністерства, які складаються з нових людей, які прийшли ззовні. Також у "Мінрегіоні" налічується 44 фахівці з питань реформ, тобто це ті люди, які потрапляли на державну службу протягом останнього року. Наявність сильної команди, яка поділяє однакові цінності, це дуже важливо. Тому важливо створювати коаліції в межах свого міністерства, а також й з іншими міністерствами, знаходити однодумців і впроваджувати зміни, щось нове і робити це дуже нелегко. Але це можливо. Я бачу, що до нашої думки прислухаються.
На фото: Ірина Славінська, Христина Рибачок та Людмила Тягнирядно
Наскільки важливо бути послідовним у в провадженні змін як у громадському секторі, та і на державній службі?
Сергій Савчук: послідовність — є однією з найважливіших якостей, яка має бути притаманна як активісту, так і держслужбовцю, оскільки і суспільство, і конкретні суб’єкти ринку повинні розуміти, що політика державного регулятора є відкритою, прозорою та послідовною. Це, у свою чергу, створить сприятливі умови для бізнесу, активності в державі та зрозуміле поле гри для міжнародних інвесторів, оскільки передбачуваність та прозорість є основними вимогами, які висуваються інвесторами до українського ринку.
За час Вашої роботи у Нацбанку чи шкодували Ви, що пішли з громадського сектору? І що в роботі дається найскладніше?
Сергій Савчук: у кожній іпостасі є свої переваги й недоліки. Коли ти працюєш у громадському секторі, це надзвичайно потужна енергійна сфера. Після переводу в інші сфери в певні моменти не вистачає тої активної енергетики, яка надає сили рухатися далі. З іншого боку, державний сектор — це чудова сфера, де можна реалізувати всі свої знання і досвід. Тому обидві сфери взаємодоповнюють одна одну і їх можна гармонійно поєднати. Найважливіше і найскладніше — це вміння поєднувати аспекти та ризики всіх сфер, тому що коли ти працюєш у державному органі ти маєш враховувати інтереси абсолютно різних верств суспільства.
Які ви ставили перед собою цілі і що вже вдалось досягти? А що потребує більших зусиль?
Сергій Савчук: цілі були конкретні. Ми працює в департаменті ліцензування, і наша основна задачею було забезпечення прозорої структури власності всіх банків в Україні, зробити так, щоб кожен громадянин України знав. Хто стоїть за тим чи іншим банком, в які людина несе свої гроші. І щоб банки були публічно підзвітні перед суспільством. У цілому, ми успішно виконали це завдання.
Побутує думка, що у держслужбі відбувається відтік кадрів. Наскільки Ви це помітили?
Сергій Савчук: для багатьох працівників, основною мотивацією є матеріальна. Комерційний сектор пропонував в пропонує більш сприятливі умови, ніж робота у державній сфері. Для багатьох працівників це досить вагомий аргумент для повернення нараз у комерційний сектор. Ця проблема є актуальною для всіх державних органів. Я думаю, що цього питання потрібно підходити комплексно, поєднуючи і матеріальну, і нематеріальну мотивацію. Вже є позитивні зрушення. І зраз відтік кадрів є не таким активним, як раніше.
Чи був корисним досвід Вашої громадської діяльності зараз на державній службі? Чи є якісь практики, які варто втілити та застосувати у державному секторі?
Станіслав Івасик: однозначно досвід роботи у громадському секторі був корисним. У громадській організації я реалізовував певні проекти, однак відчував, що на державній службі можна зробити більше, тому що це зміни зсередини, є більше повноважень. Щодо перейняття досвіду громадського сектору до державної служби, то завжди можна один в одного повчитися, тому що, можливо, деякі процеси в громадському секторі проходять швидше й менш бюрократично. Але громадському сектору в державної служби варто повчитися більшій відповідальності.
Що зараз Ви змінюєте у своєму міністерстві на Вашій посаді?
Станіслав Івасик: я є у експертній групі з євроінтеграції. Зараз у нас ключова ініціатива — це розширення співпраці у сфері європейської інтеграції з Європейським Союзом. Ми напрацьовуємо новий документ, який повинен змінити наші теперішні відносини у сфері юстиції свободи безпеки. Ми збираємось з ЄС прописати більш кокетні заходи та пріоритети, де будемо працювати у визначених сферах, наприклад, це захист персональних даних. У співпраці з ЄС ми хочемо імплементувати загальний регламент по захисту персональних даних. Це значно розширює права кожного громадянина. Зараз українське законодавство у цій сфері набагато слабше, ніж європейське.
Чи є супротив реформі і що вдається найскладніше?
Станіслав Івасик: можливо, це бюрократичні процедури, погодження. Однак слід розуміти для того це робиться. Випустити якийсь неякісний документ, рішення матиме набагато гірші наслідки, ніж затримання його видачі.
Яке ключове завдання Ви поставили перед собою, коли йшли на цю посаду?
Станіслав Івасик: ключове завдання — завжди досягати результатів, позитивних змін для українського суспільства, і я впевнений, що зараз цим займаюся і цього досягаю. На цьому етапі, я думаю, що ми робимо все, що можемо.
Про які плюси і мінуси бюрократії у державному секторі ми можемо говорити?
Ірина Славінська: моя мета — реформа системи крові, тому що я була громадським активістом саме в системі крові, очолюю громадську організацію "Donor.UA". Я засновниця цього соціального проекту. Моя мета — це створення належного запасу і безпечного запасу компонентів крові шляхом створення законодавства, імплементуючи 4 директиви Європейського Союзу щодо якості. У цьому напрямку ми вже створили наказ, який зараз вже візується у МОЗ. Моя мета — довести стратегію до підписання Кабінетом міністрів. Крім того, це створення національного реєстру донорів крові, а також досягнення 100% безоплатного добровільного донорства. Тому всі бюрократичні процеси — ніщо у порівнянні з досягненням безпечного та якісного компонента крові для пацієнта, який бореться за своє життя.
Прослухати повну версію.
На фото: Ірина Славінська, Христина Рибачок та Людмила Тягнирядно
