Питання не в податках в РФ, а у впливові на власні уряди — Загребельська про корпорації-спонсори війни

Питання не в податках в РФ, а у впливові на власні уряди — Загребельська про корпорації-спонсори війни

Багато міжнародних компаній все ще залишаються на ринку РФ. Частина досі не усвідомлює масштабів війни, інші мають на меті збереження власних активів. Також впливають на них як російський ринок, який дозволяє згенерувати свої доходи, так і економічний шантаж з боку РФ, яка ухвалює закони, що створюють суттєві проблеми для міжнародних компаній, які хочуть залишити російський ринок аж до повної втрати активів компанії на території країни-агресора. За словами очільниці напряму мінімізації корупційних ризиків в санкційній політиці НАЗК Агії Загребельської в ефірі Українського Радіо, Україні і світовій спільноті варто працювати над відмовою від споживання продукції товарів компаній, що внесені до переліку міжнародних спонсорів війни, відмовитися від взаємодії з ними, відмовити у наданні їм креативних послуг і таким чином домогтися зниження ціни їх акцій. 

Крім того, наприкінці грудня 2023-го року були ухвалені ефективні обмеження США щодо банківського сектору. Відтепер будь-яка банківська або фінансова установа, яка задіяна в схемі обходу Росією санкцій, може потрапити під санкції незалежно від того, в якій юрисдикції вона знаходиться: в КНР, ОАЕ, Туреччині, Греції тощо. Компанії тепер боятимуться втратити доступ до долара, тому поступово відмовлятимуться обслуговувати РФ.

0:00 0:00
10
1x

Фото: nrc.nl

Чи дійсно за 2023 рік Росія, попри економічний санкційний тиск з боку партнерів, все ж таки змогла і знайшла можливості обходити санкції? Чи все-таки санкції діють? 

Ці два твердження абсолютно не суперечать одне одному. Якраз те, що Росія обходить санкції і шукає шляхи обходу підтверджує, що санкції діють. Бо якби вони не діяли, то не було б сенсу їх обходити. І вона знаходить шляхи обходу. Неможливо досягнути такого рівня виконання санкцій, коли рівень обходу санкцій буде нульовим. Станом на зараз для Росії обходити санкції насправді стає все складніше і складніше. Ми бачимо, як ускладнюються ланцюжки постачання, як зростає вартість логістики, відповідно і вартість товарів, до яких Росія отримує доступ. Ми бачимо, як сповільнюється доступ Росії до поставок тих чи інших товарів. І це не такий швидкий процес, як нам би хотілося. На початковому етапі ми ставили собі за мету, щоб компанії, які входять перш за все до країн санкційної коаліції, припинили поставки для російського ВПК важливої електронної компонентної бази запчастин. Певний період у нас пішов на те, щоби домогтися того, щоб були застосовані санкції в цій частині. Ми цього домоглися. Потім ми побачили, як Росія організовує поставки цих самих товарів через треті країни, використовуючи Центральну Азію, країни Індо-Тихоокеанського регіону, Кавказу, (Перської – ред.) затоки. На сьогодні триває робота з цими країнами. Найскладніша для нас сьогодні юрисдикція – це Китайська Народна Республіка, з якою дуже складно працювати. Щодня зростає питома вага, яка завозиться з Китайської Народної Республіки. Складна країна для роботи – Казахстан, складна юрисдикція – Туреччина, це там, де ми бачимо значні потоки та схеми для обходу санкцій. Об'єднані Арабські Емірати також можна згадати. Але все одно щоразу Росії отримувати доступ все складніше. І в кінці грудня 2023-го року були ухвалені вперше в історії дуже ефективні, принаймні в теорії, обмеження США щодо банківського сектору. Вони передбачають – якщо їх читати прямо – що будь-яка банківська або фінансова установа, яка задіяна в схемі обходу Росією санкцій, яка обслуговує платежі, які тим чи іншим чином стосуються російського ВПК, може потрапити під санкції США за це, незалежно від того, в якій юрисдикції вона знаходиться: в КНР, Об'єднаних Арабських Еміратах, Туреччині, Греції або будь-де. І на сьогодні ми бачимо, як банківські установи одна за одною відмовляються обслуговувати платежі, бо вони бояться втратити доступ до долара. Зараз Росія буде шукати маргінальні банківські та фінансові установи, яким ок бути не інтегрованими в глобальну систему. Але не всі суб'єкти будуть з цими установами працювати, менший обсяг платежів вони зможуть обслуговувати. Поступово ми бачимо, як санкційний тиск зростає, але, на жаль, звичайно, не так швидко, як би хотілося. 

Ви ведете моніторинг тих компаній, які, попри війну, працюють в Росії. Які у них мотиви залишатися на ринку країни-агресора? 

На перше місце я поставила б квартальну звітність. Це про те, що має значення для компанії, це там, де вони бачать свої циферки, доходи, витрати. І, звичайно, російський ринок, бо він достатньо великий і здатний згенерувати достатньо великі доходи. Частина цих компаній не до кінця усвідомлює цю війну. Для декого з цих компаній ця війна досі являє собою тимчасове явище, яке не сьогодні-завтра закінчиться і тому навіщо виходити, бо як ми потім будемо повертатися. Тобто є компанії, які досі мислять так. І наше завдання – внести зміни в цю квартальну звітність: відмова від споживання продукції товарів компанії, що внесені до переліку міжнародних спонсорів війни, відмова від взаємодії з ними, відмова у наданні їм креативних послуг, зниження ціни їх акцій – будь-що, що відобразиться в подальшому в квартальних звітностях цих компаній. Ми тут досягаємо успіхів. Я зазвичай наводжу приклад – він дуже простий і демонстративний з однією компанією, акції якої після внесення до переліку міжнародних спонсорів війни за два тижні впали у більш ніж на 2,5 млрд доларів. Тобто це те, що компанія одразу бачить у своїй квартальній звітності. Ми бачимо достатньо масштабні кампанії відмови від продукції, зокрема на рівні вищих посадових осіб наших країн-партнерів або державних органів. Ми бачимо, як топові ринкові гравці долучаються до цих бойкотів. Важливо, щоб ця хвиля тривала, бо коли ці компанії будуть бачити в квартальній звітності, що залишатися в Росії їм невигідно, бо вони втрачають ринки в цивілізованих країнах, а ринки в цивілізованих країнах в сукупності суттєво більші за російські – тут, очевидно, буде рішення, яке вони ухвалять. Для нас дуже шкідливо, що вони досі залишаються в Росії. Тут питання не тільки в податках, які вони сплачують до державного бюджету РФ. Хоча це також важливо. Тут питання в тому впливові, який вони мають на свої уряди. Зверніть увагу, хто такі міжнародні спонсори війни? Це флагманські компанії в своїх країнах, це компанії, які є гордістю окремих країн, які складають суттєву частину їх економіки, які є бюджетоутворюючими в окремих регіонах і які мають суттєвий вплив на свої уряди. І коли ці компанії мають активи в Росії і бізнес в Росії, які наративи вони будуть просувати в уряді через своїх лобістів? Звичайно, що це буде умиротворення, тому що будь-який негативний результат буде саме для зменшення вартості їх активів, а не для Російської Федерації. Саме вони сьогодні, зокрема, використовують свій тиск, щоб не допустити конфіскації російських активів, тому що вони розуміють, враховуючи ці погрози, які висловлює Кремль, що як тільки почнеться конфіскація російських активів, Росія погрожує, що почне конфісковувати їхні активи. І, відповідно, щоб їх зберегти, вони також фактично в цій війні на економічному фронті діють проти наших інтересів. 

Немає опису.

На фото Агія Загребельська в студії Українського Радіо

Скільки залишається міжнародних компаній, які працюють і в Україні, і в Росії? 

Порахувати чітко ми з вами не зможемо, бо дуже багато компаній змінили бренди і працюють так. Зараз Росія дозволяє приховувати дуже багато даних і інформації і, відповідно, чітко порахувати кількість ми не зможемо. Їхня кількість зменшується, а не збільшується, і ця динаміка триває і є достатньо стійкою. Мені б хотілося швидше, але те, що ми маємо, мене радує. Щомісяця ми чуємо новини, як та чи інша велика компанія з цивілізованої країни вийшла з російського ринку. Але Росія зі свого боку вживає максимальних заходів, щоб цей вихід не допустити. Щоб вийти з російського ринку, потрібно отримати дозвіл у спеціальної комісії. Там подібних заявок тисячі, а пропускна здатність така, що можуть розглядатися одиниці таких заявок за тиждень. Кремль ускладнює правила виведення валютної виручки – це ще той додатковий квест, який треба пройти. Створюється багато різних перешкод. 

Є західні компанії, які досі працюють в окупованому Криму. Ми маємо з вами західні компанії, які не просто працюють в Росії, а які мають виробничі потужності на території Алабуги – це спеціальна економічна зона, де знаходиться велике виробництво шахедів. І на цій самій зоні стоять заводи американських компаній, європейських компаній, які сплачують кошти в цей спільний котел цієї зони. 

Чи можемо ми припустити, що за умов належної дії санкцій буде поступово виходити з ладу високоточне обладнання в РФ і це матиме ефект поступової лавини…

Звичайно. Росії, для того, щоб виготовляти зброю або запчастини для будь-якої зброї, потрібні верстати, яких вона сама не виготовляє. Ви можете виготовити з підручних засобів дрон, але ви ніколи не виготовите ракету без верстата. Понад 70% верстатів, якими користується Росія – це верстати з країн санкційної коаліції. Вони потребують запчастин, спеціальних рідин, оновлення програмного забезпечення, спеціальних інструментів. Ми отримали з різних країн потужні заходи, спрямовані на те, щоб Росія не змогла купувати нові верстати і підтримувати вже працюючі: це США, ЄС, Японія і Південна Корея, Тайвань. Нам зараз важливо забезпечити виконання цих санкцій в таких юрисдикціях, як Туреччина, ОАЕ, бо частина верстатів, запчастин іде через них. І коли Росія не зможе отримувати доступ – а у них вже зараз цей доступ суттєво ускладнюється – верстати просто почнуть виходити з ладу. Частину цих верстатів Росія зможе замінити верстатами, виготовленими в Китайській Народній Республіці. Але верстатобудівна галузь в КНР на сьогодні менш розвинена. Повноцінну заміну Росія отримати не зможе. Вона буде виготовляти набагато менше зброї і ця зброя буде менш точнішою. Ми в один момент прокинемося і побачимо, що цей картковий будинок, який збудувала Росія –  на якихось ФСБ-шниках, які тягають по одній штучці важливі компоненти звідкись через маргінальні авіакомпанії, які їх перевозять, на окремих судноперевізниках Туреччини, які допомагають щось доставляти – цей картковий будинок просто впав і російський ВПК вже неспроможний обслуговувати не тільки цю війну, а й взагалі просто функціонувати.