Безпека чи втручання в особисте життя? Плюси та мінуси єдиної платформи відеоспостереження, яка створюється в Україні

Безпека чи втручання в особисте життя? Плюси та мінуси єдиної платформи відеоспостереження, яка створюється в Україні

В Україні створюють єдину платформу відеоспостереження, до якої вже підключено близько 8 тисяч камер по всій території країни, повідомив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль. Коментуючи цю новину, експерт з питань державної безпеки, генерал-майор СБУ Василь Вовк розповів, що до відеоспостереження будуть залучені лише камери правоохоронних органів та державних установ. Йдеться, за словами Вовка, про 50 тисяч камер, які не включають в себе приватні, які, наприклад, українці розмістили на своїх будинках. Більше того, як додав експерт, приватні камери несуть й певну загрозу, адже з них не мають жодного захисту та "дають можливість відслідкувувати попадання ракет та коригувати точність цих попадань". 

Заступник директора Центру демократії та верховенства права Ігор Розкладай, в свою чергу, вважає, що рішення про створення єдиної платформи відеоспостереження містить в собі чимало загроз. В першу йдеться про ризик централізації всіх даних, які, у випадку зламу, потраплять у руки зловмисників. Також важливим фактором є використання або ні штучного інтелекту, який розпізнає обличчя. Це, як пояснив Розкладай, може розцінюватися як втручання в особисте життя.

 

0:00 0:00
10
1x

Фото: Pixabay

"Не варто боятися, якщо публічне життя буде відслідковуватися правоохоронним органом"

Яка ваша думка стосовно доречності інтегрованої єдиної платформи відеоспостереження під час війни, а також в умовах мирного часу? 

Василь Вовк: Думки експертів різняться, тому що в будь-якій програмі  або реформі є як позитивні, так і негативні моменти. Більше людей, звичайно, в першу чергу звертають увагу на негативні моменти.

Давайте зупинимося на мирному часі, абстрагуємося від воєнного часу з надією, що він швидко закінчиться. Це дійсно позитивна платформа, яка є у практично всіх цивілізованих країнах світу. Разом з тим, шукати тут якісь мінуси не потрібно, вони є. Це, звичайно, захист приватного життя людей. Але відвернута шкода і користь, яка є, не співставні. І це дуже позитивний момент.

Проте важливо, хто буде адміном. Адміном цієї платформи, звичайно, має бути СБУ і національна поліція. Це дві структури, які мають відслідковувати, зберігати інформацію, мати базу, щоб потім іншим правоохоронним органам, іншим структурам за необхідності, за правовий підстав передавати цю інформацію. Але тут важливий режим онлайн, для того ці камери й встановлюються, адже це і безпека в публічних місцях, і безпека на дорогах. Тож тут багато позитивів. А те, що інколи ти попадаєш в ці камери, нічого страшного. Не варто боятися, якщо публічне життя буде відслідковуватися правоохоронним органом. Тим паче, що на футболі, на інших спортивних змаганнях, на концертах людина потрапляє в камери. Також, коли людина в метро заходить, там теж камери встановлені.

"Про приватні камери мова не йде"

Пане Василю, хотів би з технічної точки зору запитати у вас стосовно того, які системи планує уряд інтегрувати? Шмигаль казав про те, що є понад 50 тисяч відеокамер і 8 тисяч з них вже інтегровані. Хто, станом на зараз, є власником цих камер?

Василь Вовк: Є Національна поліція, патрульна служба, яка має дорожні камери. Є служба охорони, яка відноситься до Національної поліції, й вона свої камери встановлює, в тому числі при охороні приватних будинків, але це камери служби охорони, які мають інтегруватися в єдину систему. Є камери, які встановлюють інші державні структури з метою забезпечення безпеки. Є камери, які встановлюють і адміністрації міста Києва та інших міст для ефективності своєї діяльності. Всі ці камери інтегруються. 

Звичайно, мова про приватні камери, тобто камери приватних підприємств, які забезпечують свою охорону з використанням відеоспостереження, камери на особистих будинках, квартирах не йде. 

Інша справа, що бувають ситуації, коли за згодою власника камери можуть тимчасово інтегруватися в систему для припинення злочину, який готується, з метою забезпечення правопорядку і відвернення злочинів. Тож Шмигаль каже про 50 тисяч камер, які не є приватними.

Камери зі штучним інтелектом — втручання у приватне життя людини

Пане Ігорю, я знаю, що у вас навпаки критична думка щодо цієї ініціативи.

Ігор Розкладай: Питання централізації таких чутливих даних, як відеоспостереження, так само, як, наприклад, медичних даних, чи будь-яких даних, які ідентифікують особу, це не лише українське  застереження, але  і загальноєвропейське. 

Тут є дві складових. По-перше, це мета, яка досягається. По-друге, хто має доступ, ким інформація зберігається і так далі. Тобто тут є декілька складових, які потребують суттєвого обговорення.

В Україні протягом останніх років, напевно, п'яти, в громадах встановлювалися системи, які забезпечували, так звану, систему безпечних громад. Але проблема в тому, що були встановлені камери, зокрема, китайської фірми, з вбудованою системою штучного інтелекту, який може розпізнавати людей, які перебувають на вулиці. І є дуже серйозні випадки, коли в громадах ставалися конфлікти, бо умовний Петро побачив, що  його дружина гуляє з Василем. Це вже втручання у приватність і це дуже серйозні виклики.

Тому моє застереження в тому, що, перш за все, треба визначати, яку ціль ми досягаємо, хто зберігає дані, де зберігаються дані, скільки вони зберігаються, чи це застосовується зі штучним інтелектом, чи ні. Чи може особа знати про відеоспостереження, чи вона нормально поінформована, так як цього вимагає той же закон про захист персональних даних. Тут є цілий комплекс питань, який потребує обговорення, дискусії і, власне, нормативного закріплення. Без цього це буде величезний ризик для всіх, в тому часі для СБУ.

Проте вже зараз встановлено десятки тисяч купа камер і різниця полягатиме лише в тому, що зараз немає однієї особи, яка має доступ до всіх камер.

Ігор Розкладай: Так, в цьому і є питання, тому що надмірні централізації – це завжди ризик. Я розумію, що для, скажімо, тих же спецслужб, для правоохоронних органів це дуже зручно, але ми маємо розуміти, що коли ти щось централізуєш, це означає, що ризики, в тому числі, вторгнення в таку систему і отримання великих масових даних, так само зростають.

Тому я думаю, що на цьому етапі має переговорюватися, яку мету ми переслідуємо, чи не буде така централізація загрозливою для безпеки громадян, для свободи протестів, наприклад, для приватності і так далі. 

"Треба дивитися, як система працює та як вона захищена"

Але генерал-майор Служби безпеки України Василь Вовк в свою чергу каже, що подібні системи існують в цивілізованих, розвинених країнах...

Ігор Розкладай: Вони існують, але завжди треба дивитися все в комплексі. Наприклад, та ж Великобританія, де дуже багато встановлено камер, вже мала не одне рішення Європейського суду з прав людини стосовно надмірного втручання в приватне життя. Тому треба дійсно дивитися в комплексі: не просто, що є система, а й яким чином вона працює, наскільки захищається, якщо були злами були, то які наслідки таких зламів. Адже ми знаємо, що злами завжди будуть, бо неможливо встановити стовідсотковий захист.

Другий чинник — це певна культура. Тобто нам, попри все, ще треба виховати культуру, коли люди взагалі усвідомлять, що дані про них записуються та зберігаються.

"Вовка боятися — в ліс не ходити"

Нещодавно розслідувачі "Схем" оприлюднили розслідування, згідно з яким тисячі камер відеоспостереження, встановлених по всій Україні, використовують російське програмне забезпечення. Прокоментуйте ще оцей аспект, будь ласка.

Василь Вовк: Так, і сьогодні й досі продаються камери, в яких присутнє російське програмне забезпечення. На сьогодні встановлено дуже багато камер, особливо в приватному секторі, в яких російське програмне забезпечення. Але слід мати на увазі, що не обов'язково росіяни можуть мати доступ, взяти інформацію або в режимі онлайн відслідковувати щось через камери, в яких їхнє програмне забезпечення.

Можливий вхід і в інші камери, тим паче, що в нас багато камер з відкритим доступом, коли немає ні кодів, ні захисту. Приєднатися до онлайн-спостереження країна-агресор може без всяких питань. Звичайно, існують питання взлому, але ризики існують всюди, але вовка боятися — в ліс не ходити.

Відносно того, щоб камери розпізнають обличчя. В нас мало таких камер, проте в деяких країнах, зокрема і в країні-агресорці вони встановлені в метро з метою розшуку особливо небезпечних злочинців. Якби в Києві раз в місяць завдяки таким камерам викривали і затримували особливо небезпечного злочинця, я готовий йти під цю камеру кожного дня по декілька разів.

У відеоспостереженні більше позитивних моментів, ніж негативних. Й додам, що без негативних моментів не буде будь-якої реформи. Разом з тим, дійсно, у воєнний час це велика небезпека, зокрема й щодо приватних камер. Вони дають можливість відслідкувувати попадання ракет та коригувати точність цих попадань і так далі.