Окупанти активізувалися, але прорвати українську оборону не змогли — Харук

Окупанти активізувалися, але прорвати українську оборону не змогли — Харук

Російські окупанти активізувалися на кількох ділянках фронту, але ці атаки носять локальний характер, констатує професор Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного Андрій Харук. За його словами, мова не йде про якийсь прорив української оборони. Це лише витискання за "методом Бахмута": "м'ясні штурми" за підтримки артилерії. До якої додалися КАБи. Із Мар'їнки, судячи зі зведень, ЗСУ майже витіснені, але Мар'їнка маленький населений пункт. Авдіївку теж тиснуть, однак безуспішно. На Куп'янскому і Лиманському напрямку окупантам теж немає чим похвалитися. А морська піхота ЗСУ тримає плацдарми на лівому березі Дніпра і росіяни нічого зробити не можуть. Також військовий експерт оцінив ракетний потенціал Росії. На його думку, ситуація із верстатобудуванням у РФ набагато гірша, ніж із виробництвом ракет.

0:00 0:00
10
1x

Ілюстративне фото: ФБ-сторінка "Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine"

"Атаки ворога носять локальний характер"

– Чому росіяни саме зараз, взимку пішли в масовані атаки?

Ворог вважає, що настав підходящий момент і "Генерал зима" на їхньому боці. Ці атаки носять локальний характер. Тут не йде мова про якийсь прорив української оборони. Судячи зі зведень із фронту, відбувається витіснення українських військ із певних позицій у Мар'їнці та в районі Бахмута (Донеччина). Ворог повільно просувається на десятки чи сотні метрів. Це не прорив, а тільки витискання української оборони, що відбувається методом, який вони добре випробували і вважають достатньо ефективним ще з часів битви за Бахмут: піхотні штурми за потужної підтримки артилерії. До якої вже зараз додалися масовані атаки із використанням керованих авіабомб.

– Просування ворога – це більше тактичні завоювання…

Це постійний тиск, тільки він наразі не є масштабним. З Мар"їнки, судячи зі зведень, ЗСУ майже витіснені, хоча ще там деякі окремі вулиці утримуються. Але Мар'їнка не є великим населеним пунктом. Авдіївку теж тиснуть із флангів, однак досягти успіху ворогові там не вдається. На Куп'янскому і Лиманському напрямку маємо "м'ясні штурми" росіян і відсутність успіхів ворога. Мелітопольський напрямок: окупанти намагаються ліквідувати вклинення ЗСУ в районі села Роботине і там ворог має просування на сотні метрів. Морська піхота ЗСУ тримає плацдарми в районі села Кринки на лівому березі Дніпра і росіяни нічого з цим зробити не можуть. 

Морські піхотинці утримують плацдарм на лівому березі Херсонщини

– Ситуація там тривожна чи оптимістична для нас? 

Я б назвав подвигом і надзвичайно великою майстерністю  організацію цієї операції. Дії на березі ворога в тих умовах, коли ширина річки вимірюється кілометрами, при цьому немає жодної можливості навести понтонну переправу, бо ворог має перевагу в повітрі, відбуваються групами морських піхотинців на катерах і малих човнах. Ці дії за визначенням рейдові, які би не передбачали тривалого утримання території. Але нашим морским піхотинцям це вдається. Це відбувається також завдяки діям ударних БПЛА, які допомагають утримувати цей плацдарм. Ця ситуація на лівому березі Дніпра змушує росіян постійно відволікати свої сили від пріоритетніших напрямків. Розвинути широкомасштабний наступ у цьому районі у нас перспектив теж поки що немає. Наша морська піхота може відносно вільно діяти тільки в межах досягнення нашої артилерії з правого берега. 

– Наскільки партизанський рух на Мелітопольському напрямку допомагає ЗСУ? 

Безперечно допомагає. Будь-яка затримка у ворожій логістиці – це врятовані життя українських військових. Не треба забувати і про морально-психологічний чинник. Там не всі із захватом зустріли "руський мір" і є ті, хто чекає на визволення. Кожна диверсія проти ворога підтримує надію на визволення цих територій. 

– Для відновлення наступу ЗСУ який фактор має бути ключовим?

Комплекс чинників, але перш за все це сучасна авіація і більше засобів ППО. Має роль і інженерне забезпечення, засоби розмінування, засоби мобільності, бронетехніка, логістика.  

ЗРК Patriot. Фото: U.S. Army photo 

Не буде масованих атак "кинджалами"

– Масоване використання нальотів ворожих безпілотників – це демонстрація тієї зброї, виробництво якої ворогу вдалося налагодити попри санкції?

30 безпілотників – це ще не масована атака. Це їхня середня норма. (У ніч на 16 грудня 2023 року російські окупанти вчергове атакували Україну, запустивши 31 дрон типу Shahed-136/131. Повітряні Сили ЗСУ повідомили про збиття 30-ти із 31-го "Шахеда" – ред.) Торік в осінньо-зимовий період Росія випускала за одну ніч близько сотні крилатих ракет і безпілотників. Тому ситуація зараз не є екстраординарною. Вони використовують "шахеди" і російського виробництва, ті ж "герані". Не простежується масованого застосування крилатих ракет. Так, росіяни використовують аеробалістичні ракети. Але при цьому ми також дивимося на статистику: скільки було цих ракет випущено? Це поодинокі випадки. Ворог одномоментно піднімав у повітря 6 бортів МіГ. Для "кинджалів" у них не так багато носіїв, не більше десятка. А було близько 20-ти. Частина з них втрачена. Тому росіяни і не можуть здійснювати масованих атак "кинджалами". Мають вузьке місце у забезпеченні достатньої кількості носіїв. І це для нас ситуація сприятлива. Бо таких ракет вони виготовляють одну-дві на місяць. Кілька "кинджалів" в одному залпі вони можуть запустити. Мова йде навіть не про десяток цих ракет, а про кілька. У нас поки що не надто багато засобів, які ці балістичні ракети можуть збивати. Це комплекси "Patriot" і "SAMP T".

– Чи має ворог у виробництві балістичних ракет свої комплектуючі? 

Росіяни вирішують проблеми із комплектуючими сірим імпортом через Киргизстан чи ще кудись. Це якщо говорити про іноземні комплектуючі. Чи з Китаю отримують. Я б не надто покладався і не надто сподівався, що у них закінчаться деталі. Це малоймовірно. Виробничі можливості їхніх підприємств поки що не переведені повністю на військові рейки. Хоча в цьому напрямку вони якраз рухаються. 

"Ситуація із верстатобудуванням у Росії набагато гірша, ніж із виробництвом ракет"

– Як їм вдається нарощувати виробничі потужності? 

Людський ресурс – це найменша проблема для РФ. Бо вони мобілізували поки що відносно невелику частину населення. Оборонні підприємства мають систему бронювання фахівців. Найбільша проблема буде із забезпеченням достатньої кількості високоточних верстатів, які в Росії давно вже не випускають, імпортні західного виробництва зношуються, сервісу належного немає. Отут можуть бути проблеми у верстатному обладнанні. Будемо сподіватися, що тут санкції якраз спрацюють. У них ще до закупівлі снарядів із Північної Кореї йшла мова про необхідність закупівлі там металообробних верстатів. Ситуація із верстатобудуванням у Росії набагато гірша, ніж із виробництвом ракет. Виробництво в певний момент може почати скорочуватися через нестачу обладнання. Високоточні верстати дуже вразливі. Вони можуть постраждати навіть від близького вибуху. Була історія, коли українські військові завдали удару безпілотником по заводу ворога із виробництва оптики і там деяке обладнання вийшло з ладу через вібрацію. 

– Чому люди досі не опираються в РФ? Їм настільки байдуже до свого життя чи життя родича?

Їм абсолютно не байдуже, вони із захватом пожертвують своїм життям заради імперських амбіцій. Справа не в тому, що Путін зробив такими росіян, а що росіяни обрали такого, як вони. Це імперська їхня свідомість. Сподіватися на якісь масові антивоєнні виступи в Росії не доводиться. РФ тоталітарна, там не існує громадської думки. Війна цілком відповідає інтересам більшості росіян. 

– Чи забирають ще ув'язнених в армію РФ? 

Так. Але тепер від приватних військових корпорацій це перейшло до Міністерства оборони Росії. Роти "Шторм Z" формуються із ув'язнених і не є штатними. 

Андрій Харук. Фото з особистого архіву Андрія Харука