Нестійкий Путін — що втримує диктатора при владі?

Нестійкий Путін — що втримує диктатора при владі?

Російське суспільство втомилося здебільшого від новин про війну, але Путін зберігає підтримку. Це стверджував в інтерв'ю Українському Радіо політолог, член експертної ради Центру громадянських свобод Михайло Савва (до 2015 року він мешкав у Росії). Савва погоджується з припущенням, що "скоро ми побачимо третю і велику хвилю підтримки Путіна" від початку агресії. Мовляв, вона ґрунтується на образі більшості росіян на санкції Заходу. А санкції саме зараз запрацювали, каже політолог. Хоча російське суспільство не є дуже ідейним, у нього на першому місці особисті інтереси. Стосовно перспектив розвалу РФ Савва стверджує, що сепаратистські настрої зменшилися. Хоча цей колос є нестійким, і тільки-но російський центр захитається, в регіонах автоматично може зрости сепаратизм. Узагалі в політиці дуже багато залежить від випадковостей, різких змін виключати не варто.

 

0:00 0:00
10
1x

Фото: aussiedlerbote.de 

Феномен російського авторитаризму

Насправді це не феномен Путіна, це феномен російського суспільства, вважає Михайло Савва. "Не лише російського, проте на прикладі Росії можна побачити цей феномен найбільш яскраво, на мою думку. Це дуже консервативне суспільство, яке не встигло модернізуватися. Себто десяти 90-х років минулого століття не вистачило для того, щоб ідеї демократії та прав людини стали домінуючими в російському суспільстві. Воно залишалося консервативним, тобто було орієнтованим на так звані традиційні цінності. Й така бурхлива модернізація в світі дала можливість путінському режиму постійно казати "ви ж не хочете, щоб в нас було ось так: щоб були одностатеві пари, щоб було таке приниження чоловіків, як вони кажуть. Це спрацювало, консервативність російського суспільства спрацювала, а потім до цього додалась ще тотальна державна пропаганда. Це дуже важливий феномен сучасної Росії, який нам доводить, що будь-яке суспільство в умовах тотальної пропаганди без альтернативи не може триматися довго. Раніше чи пізніше починається деградація цього суспільства і воно прямує туди, куди кажуть пропагандисти. В будь-якому випадку є і Гаррі Каспаров, і Олексій Навальний, але мова про те, наскільки ця опозиція є альтернативною, наскільки вона є сильною, потужною, наскільки в неї великі шанси змінити діючу владу. Зараз таких перспектив немає, тому що російська опозиція або за кордоном Росії, або в російських в’язницях. Масштаб репресій проти російської опозиції я можу порівняти тільки з часами Сталіна, тому що кримінальні справи фабрикуються в промислових масштабах. І я не можу назвати жодного активного політика, який би був у Росії", – каже політолог.

"Нестійкий колос"

Якщо казати про настрої суспільства в окремих регіонах, то вони майже не відрізняються від загальноросійських: пропаганда скрізь працює однаково і впливає однаково, констатує політолог. "Якщо ми подивимось на, наприклад, сепаратистські настрої, то вони невеликі і, більш того, навіть зменшилися під час російської агресії. Тому що агресивна воєнна мобілізація російського суспільства вплинула на розуміння, що "Росія – єдина країна і є єдиний ворог в особі колективного Заходу", а також, що "є єдина для всіх загроза". Я б сказав, що є такий популярний термін "скрєпи" в Росії і єдиною реальною скрєпою є дійсна вертикаль влади. Немає горизонтальних скрєпів, які б об’єднували різні російські регіони. Історія нам каже: щойно російський центр - імперський, радянський, федеральний – стає слабким, у регіонах автоматично зростає сепаратизм. У цьому сенсі, це дуже нестійкий колос і параліч Москви призведе до непередбачуваної реакції", – не виключає Михайло Савва. 

Половина росіян не цікавиться подіями в Україні

Якщо взяти останні соціологічні цифри, то, наприклад, в березні цього року для половини російських респондентів події в Україні взагалі нецікаві, звертає увагу політичний експерт. "Тобто люди не цікавляться ними – не читають, не слухають, не дивляться. Для іншої половини – приблизно до 20 % – це дуже цікаво й вони кожного дня стежать за подіями, для інших – більш-менш. Це дуже важливий показник. Російське суспільство, по-перше, ніколи не було дуже ідейним, особисті інтереси були на першому місці. По-друге, воно втомилося від новин про війну", – каже Михайло Савва. 

На фото: Михайло Савва, commons.wikimedia.org

Третя хвиля підтримки Путіна 

Скоро ми побачимо третю і велику хвилю підтримки Путіна, стверджує Михайло Савва, посилаючись на припущення іншого російського політолога-емігранта Володимира Пастухова.

  • Перша була на початку агресії й була пов’язана з природним патріотизмом "ось ми почали війну, скоро буде слава та перемога".
  • Друга хвиля підтримки почалася десь через пів року після початку, коли стало зрозуміло, що щось не так з цією агресією і практично кожній людині потрібно було вирішувати - чи вона за те, що це продовжити, чи за те, щоб це зупинити? Російське суспільство вирішило, що потрібно продовжувати, - мовляв, що якщо війна вже почалась, то потрібно перемагати.
  • І зараз третя хвиля підтримки ґрунтується на образі більшості росіян на санкції Заходу. Вони почали працювати і зараз у Росії є такий парадоксальний процес, якого ніколи не було, коли нафта стає дорожчою, а рубль продовжує падати. Є декілька конкретних причин, проте в цілому це пов’язано саме з впливом санкцій. Адже вони не починають працювати наступного дня після того, як оголошені, потрібен певний час. Зараз вони запрацювали і росіяни вирішили, що безпечніше буде образитися не на режим Путіна, який це все почав, а на країни, які впровадили санкції, які вже впливають на їхній добробут. 

 

Але все може змінитися дуже швидко

"Політика – це така сфера, де дуже багато залежить від випадковостей: хтось може померти, хтось – зникнути. І ми маємо розраховувати на довгу боротьбу, нас має вистачити на це. Але все може змінитися дуже швидко", – резюмує Михайло Савва.