Я скептик щодо мирних планів, бо проти України воює суцільне зло — Олександр Хара

Я скептик щодо мирних планів, бо проти України воює суцільне зло — Олександр Хара

"Я скептик щодо мирних планів, бо проти України воює суцільне зло. І домовитися про співіснування з таким злом можна лише на короткий термін, щоб це зло набрало сил і знову пішло на нас". Таким чином в інтерв'ю Українському Радіо дипломат, експерт Центру оборонних стратегій Олександр Хара прокоментував "мирні ініціативи" глав деяких впливових держав світу – Бразилії, Франції, Китаю, Туреччини. Зокрема, керівник Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва заявив, що президент України Володимир Зеленський "не може хотіти всього", і запропонував Києву поступитися Росії Кримом, аби "принести світу спокій". Олександр Хара вважає план Лула да Сілви "немирним", "антиукраїнським", а намагання Еммануеля Макрона схилити Сі Цзиньпіна до тиску на Путіна заради припинення війни "наївними". "Стратегія Китаю – підтримувати Путіна настільки, наскільки це можливо, щоб не потрапити під санкції", — констатує дипломат.

 

0:00 0:00
10
1x

Президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва, фото: AP

 

"Миротворець" Лула да Сілва

—   "Україна цінує зусилля Президента Бразилії з пошуку рішення задля припинення російської агресії. Водночас маємо чітко зазначити: Україна не торгує своїми територіями". На цьому наголосив речник МЗС України Олег Ніколенко у Facebook, коментуючи пропозицію президента Бразилії Інасіо Лула да Сілви.

—   Я скептик щодо мирних планів, бо проти України воює суцільне зло. І домовитися про співіснування з таким злом можна лише на короткий термін, щоб це зло набрало сил і знову пішло на нас. Ми знаємо про це в історичному контексті. А, по-друге, ми бачимо не лише Путіна та його кліку, а фактично все російське суспільство хворим на імперіалізм, українофобію. Для них загалом притаманне негативне ставлення до зовнішнього світу – це було ще з часів Московського князівства.

Щодо Бразилії, то ця країна утрималася при голосуванні про територіальну цілісність України в 2014 році, але підтримала резолюцію Генеральної Асамблеї щодо засудження агресії, скоєної проти України, минулого року. А в лютому цього року Бразилія голосувала також за Резолюцію про сталий і тривалий мир на засадах Статуту ООН. Якщо дивитися на уряди, які очолювали цю країну, та людей, то в 2014 році очолювала Бразилію Ділма Русеф, яка фактично успадкувала місце президента. Вона є лівих поглядів і в Латинській Америці вони є антиукраїнськими по суті. В їхньому світогляді Америка є імперією і якщо вона підтримує Україну, значить треба бути на боці Росії, яка бореться з "імперією". Й коли Русеф була при владі, Бразилія утрималася при дуже важливому для нас голосуванні. Потім був (Президентом – ред.) консервативний політик Жаїр Болсонару, за уряду якого Бразилія була на нашому боці. Зараз знову прийшов очільник лівих поглядів – Лула да Сілва, який просуває немирний план. У квітні він давав велике інтерв’ю, де казав, що Зеленський винен настільки ж, наскільки й Путін, що Байден мав полетіти до Путіна в Москву і домовитися, що Байден фактично нібито спровокував Росію. Тобто він каже фактично ті самі речі, що й Кремль, той самий наратив. Тому очікувати від нього щось, що буде задовольняти українців, не варто. Також Болсонару послав одного зі своїх ключових радників до Москви, а потім  – Парижа. Але з логістичних, як вони назвали, причин Бразилія не змогла прислати його сюди, в Київ. Про який тоді мирний план йдеться між двома сторонами, коли одну сторону ігнорують і фактично просувають абсолютно неприйнятні для українців тези, стаючи на бік агресора?

Олександр Хара, ФБ-сторінка

"Стратегія Китаю – підтримувати Путіна настільки, наскільки це можливо, щоб не потрапити під санкції"

—   А як щодо президента Франції Еммануеля Макрона: ми знаємо, що він закликав Сі Цзиньпіна провести переговори з Росією, аби покласти край російсько-українській війні. Наскільки Китаю цікава така роль посередника? 

—   У Китаю діаметрально протилежні інтереси, ніж у нас. Якщо б ми програли за три дні, як цього хотіли в Москві, для Китаю це було би дуже добре. По-перше, це було би ознакою, що США і Захід не є лідерами та втратили свою політичну вагу. І це означало б, що можна швидше вирішити тайванське питання. Але, оскільки Україна не програла і не має наміру програвати, а РФ не здатна кардинально щось змінити і виграти, то у Сі Цзиньпіна є вибір. З одного боку він може дивитися, як його молодший партнер програє цю війну, що означатиме, що Захід консолідований і свої ресурси спрямовуватиме на стримування Китаю. Але, якщо Сі вирішить допомогти Росії так, як вона хоче – ракетами, снарядами, іншим озброєнням – це означатиме, що в Китаю ще більше погіршаться відносини передусім з американцями та європейцями. Стратегія Китаю в тому, щоб підтримувати Путіна настільки, наскільки це можливо, щоб не потрапити під санкції та експортні обмеження. Але, з іншого боку, робити це так, аби можна було розділити Європу і Америку. І наївні ідеї Макрона про те, що Китаю буде цікаво призупинити свого молодшого партнера, є ілюзіями. Зараз усі критикують Макрона за його візит до Китаю, оскільки він показав неєдність з європейськими партнерами. Плюс те, що там підписав Макрон у Пекіні – економічні проєкти і навіть співробітництво в безпековій сфері – показник того, що є різниця поглядів навіть серед європейців, не кажучи вже про європейців та американців. Тому те, що зробив Макрон, не додало позитиву нам і не може додати. А по-друге, він завдав шкоди європейським та трансатлантичних інтересам.  

Зустріч президента Франції Еммануеля Макрона та лідера Китаю Сі Цзиньпіна у Пекіні, 6 квітня 2023 року, фото: AP

Ердоган "зосереджений винятково на власних проблемах"

—   А щодо Туреччини: чи можна надалі чекати від Ердогана миротворчих ініціатив та заяв? 

—   Я не думаю, що найближчим часом ми щось від нього почуємо, оскільки 14 травня цього року відбуватимуться президентські вибори і в нього є доволі примарні шанси залишитися при владі та знову привести свою партію до більшості в парламенті. Тому він, звісно, періодично може підтримувати Україну чи заявляти, але, за великим рахунком, зараз він зосереджений винятково на власних проблемах. Туреччина відіграє збалансовану роль: від самого початку вона підтримує Україну та її територіальну цілісність. Але з іншого боку, враховуючи роль РФ на Близькому Сході, Туреччина намагається мати й добрі відносини з Росією.