Чому підприємства, пов’язані з РФ та Білоруссю, брали участь у держзакупівлях України від початку війни — коментує директор ДП "Прозорро"

Чому підприємства, пов’язані з РФ та Білоруссю, брали участь у держзакупівлях України від початку війни — коментує директор ДП "Прозорро"

В Україні 83 підприємства, пов’язані з Російською Федерацією та Білоруссю, брали участь у держзакупівлях від початку повномасштабної війни — з ними уклали понад 400 угод на 65 млн грн, які Бюро економічної безпеки планує анулювати. Як так сталося і що робити, аби убезпечити українські державні контракти від російських та білоруських виконавців? Про це в ефірі Українського радіо розповів генеральний директор ДП "Прозорро" Василь Задворний.

0:00 0:00
10
1x

Скільки компаній з Росії та Білорусі мали доступ до державних закупівель в Україні 

З початку повномасштабної агресії всі закупівлі перестали проводитися в системі "Прозорро" з міркувань безпеки. Велика кількість реєстрів, які в Україні існують і дозволяють розуміти, звідки походить кінцевий бенефіціар компанії, також були або вимкнені, або діяли з суттєво обмеженим доступом до них. Це спричинило ситуацію, коли ані замовники, ані контролюючі органи, ані система "Прозорро" не мали доступу до цього процесу, і тому відбулися такі прикрі випадки. 

Причини, з яких державні замовники такі контракти укладали, мені зараз важко озвучити. За законодавством України замовник, коли укладає контакт, має перевірити кінцевого бенефіціара. У нас компанії, на які накладені санкції, відповідно існує певний перелік Національної агенції з запобігання корупції, і замовник має відмовити потім компаніям брати участь в тендері. Але коли на тендер подається компанія, зареєстрована в Україні, і перевірити кінцевих власників ви не можете, то я можу уявити ситуацію, коли замовник просто бачить назву компанії і укладає з нею контракт.

Відтак, я вбачаю основну причину такої ситуації саме в закритті певної кількості відкритих реєстрів, що було обґрунтовано на початку військової агресії Росії проти України, але це стало менш актуальним вже наразі. 

Якщо подивитися на всю історію існування системи закупівель, то, за даними до початку військової агресії, 98% контрактів укладених з представниками Росії — це закупівля енергоносіїв, тобто газу. Сказати, скільки зараз таких компаній реально в Україні існує, доволі важко через те, що реєстри поновили свою роботу буквально кілька тижнів тому. 

Як убезпечити українські державні контракти від російських та білоруських виконавців

Єдиний правильний спосіб такого убезпечення — це розвиток ІТ-реєстрів. Тоді комп'ютер може самостійно перевіряти і надавати доступ відповідним компаніям. Завдання України полягає в тому, що у нас немає інформаційної системи, де можна було б подивитися і перевірити компанію за кодом ЄДРПОУ за кодом РНОКПП, звідки взагалі ця компанія. Відповідно це має бути автоматизовано. Компанії, на які накладені санкції, мають існувати в технологічному вигляді. І тоді на рівні закупівель можна ставити автоматичний блок.  Наразі ми маємо ситуацію, коли в державних закупівлях брали участь більше ніж 200 тисяч компаній, і перевірка цих компаній за законом лежить на плечах замовника. Закриття ж реєстрів погіршило можливість перевірки, адже вручну перевірити таку кількість компаній практично неможливо. 

Як виявити компанії, які мають хоча б одного власника в Росії чи Білорусі 

Інфраструктура відкритих даних в Україні розвивалася з 2014 року і є однією з найбільш розвинутих у світі. Існує величезна кількість як державних інформаційних систем, наприклад, Єдиний державний реєстр підприємств в Україні, який дає інформацію про кінцевого бенефіціара, так і відкритих інструментів, розроблених приватними компаніями. Одна частина цих інструментів є безкоштовною, а інша — умовно платною, наприклад, Опендатабот. І ці інструменти можна використовувати для перевірки юридичних осіб по величезній кількості напрямів, зокрема походження бенефіціарів, кількість судових справ, які були укладені, відгуки інших замовників тощо. 

Як анулювати угоди, укладені з компаніями, пов’язаними з Росією та Білоруссю 

З точки зору законодавства є всі підстави вважати цей контракт таким, що можна розірвати. Але контракт — юридичний документ, який діє в межах Господарського кодексу України, і треба розуміти, що саме в тексті контракту було написано. 

Щодо повернення коштів, ситуація виглядає більш складною. Процес повернення грошей — це процес взаємодії з фізичними особами. Якщо кошти пішли кудись за кордон України, особливо на територію держави-агресора, то їх повернення буде доволі складною операцією. Сподіваюсь, Бюро економічної безпеки тут нам допоможе.

Про санкції в Україні щодо російських і білоруських компанії або тих компаній, які мають кінцевих бенефіціарів в Росії та Білорусі 

Якщо ми говоримо про державні закупівлі, то заборонено укладати контракти з компаніями, щодо яких застосовані санкції і які пов’язані з державами, які визнані як такі, що загрожують державній безпеці. Відповідно якщо контролюючі органи ту чи іншу компанію в такий перелік внесли, сміливо можна з нею не укладати контракт про публічні закупівлі. Якщо ні, то це робота контролюючих органів зазначити, що ці компанії ми вважаємо загрозою. Але закон не говорить прямо про те, що ми не укладаємо контракти з компаніями, в яких кум, сват чи брат засновника проживає на певній території. 

Про перші результати відновлення державних закупівель через сервіс "Прозорро"

Вже було укладено кілька сотень контрактів. Поки що пройшло 10 днів з моменту повернення. Очевидно, що результати лише з'являються. Мова не йде про оборонні контракти, про контракти, спрямовані на відновлення роботи критичної інфраструктури. Тобто мова йде про витрачання коштів в тилу, наприклад, на ремонт доріг, влаштування благоустрою в місті тощо. На цих контрактах, які були підписані, ми бачимо економію у розмірі 23 мільйонів гривень за перші 10 днів. Наразі вже оголошено більше ніж чотири тисячі закупівель, і потроху ми отримуємо можливість дивитися, яким чином наші кошти витрачаються. Для нас як для держави це буде особливо важливо, тому що мова йде не про відкриті дані, а про ефективність витрачання коштів. 

Фото: НБУ