Афганська криза: чи реальне повернення до цивілізованого життя? Коментарі експертів

Афганська криза: чи реальне повернення до цивілізованого життя? Коментарі експертів

Ситуація в Афганістані залишається важкою. За теракт у Кабулі, що забрав життя понад сотні людей, відповідальність взяла на себе організація "ІДІЛ". США уже відповіли на теракт, знищивши його організатора. "Талібан" запропонував Туреччині здійснювати контроль за міжнародним аеропортом Кабула. Президент Ердоган обіцяв подумати. Як це все вплине на подальшу долю Афганістану, життя людей там та чи відновиться евакуація з цієї країни? Чи є у світового співтовариства рецепти завдяки яким країну можна повернути до цивілізованого життя? Про це в ефірі Українського радіо говорили політолог-міжнародник Георгій Кухалейшвілі та заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов.

Георгій Кухалейшвілі, політолог-міжнародник

В найближчій перспективі міжнародному співтовариству не вдасться вирішити  ситуацію в Афганістані. І конфлікт буде розвиватися у двох векторах. Перший - протистояння "Талібана" з іншими терористичними ісламістськими організаціями, в тому числі, й з "ІДІЛ". "ІДІЛ" натомість вважає талібів відступниками, адже у них різні цілі. Другий вимір конфлікту - це протистояння талібів зі світськими політичними силами Афганістану, котрими керують лідери кланів. Тут варто згадати про лідера таджицького клану Ахмада Масуда, який зараз збирає залишки афганської армії в Панджшері. Міжнародне співтовариство зіштовхується з ризиками: як то - відтік біженців. Європа знову знаходиться перед загрозою нової міграційної кризи. Ми знаємо, що було 2015-го року: неконтрольований потік біженців із Сирії та Афганістану. Нині потік буде сильнішим, особливо якщо таліби відкриють кордони. Я можу сказати, що у талібів на сьогоднішній день пріоритет - зберегти населення країни, щоб воно не покидало її. Можливо, за цим стоять домовленості з європейцями та американцями, щоб запобігти незручностям для них. 

Міжнародне співтовариство не знає, що робити з Афганістаном вже протягом як понад 20-ти років, з того часу як  Талібан захопив там владу 1996-го року. Це дуже непередбачувана країна на сьогоднішній день. Ніхто не знає, чого чекати. Переговори з талібами, заклики, загальні фрази, жодних вражень на них не справили. У них є чітка ціль - побудувати власну мусульманську державу. Як вона частково існувала 20 років тому. Зараз у них мета - добитися міжнародного визнання. На сьогоднішній день, у талібів є контакт з Туреччиною, Іраном, Росією та Китаєм. Тому захід не має впливу на ситуацію в країні. Але, думаю, певним чином зможуть впливати названі мною країни.   

Нав’язати талібам міжнародне співтовариство звичний цивілізований спосіб життя однозначно не зможе. На мій погляд, це буде унікальна модель розвитку на зразок Північної Кореї, Ірану. У них специфічні моделі розвитку. Міжнародне співтовариство може запропонувати певні компроміси в плані комунікацій.  Голова Європейської дипломатії Жозеп Боррель  запропонував наступну візію: розділити функції у зовнішній політиці між урядом у вигнанні та Талібаном. Тобто, світський уряд буде виступати свого роду посередником у спілкуванні талібів з іншими країнами. На мій погляд, ідея утопічна, хоча логіка у ній є. Але міжнародному співтовариству доведеться говорити з "Талібаном". І "Талібан" 90-х та сучасний "Талібан" - це різні речі. Ми прекрасно бачили, наскільки прагматично та конструктивно веде переговори верхівка "Талібану".                      

Сергій Данилов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень 

Виглядає так, що основна зміна (в "Талібані" за 20 років - ред.) - це не стільки декларована раціональність, скільки відсутність єдності всередині керівництва "Талібану". Є ті, хто певний час прожив у Катарі, є ті, хто воював до кінця, є різні групи, які мало керовані підрозділи. Я не розумію, що це означає для "Талібану", коли кажуть, що це мережева структура. Це поліцентрична структура, там є декілька центрів впливу, всі вони ніколи не стануть публічними, є більш архаїчні, є менш архаїчні. І є побоювання з приводу низових бійців, які можуть сприйняти раціональність та прагматизм як зраду, і будуть доєднуватися до інших груп, які будуть дестабілізувати ситуацію в країні, і це буде викликати зовсім іншу ситуацію, коли зовнішні гравці змушені будуть втручатися в ситуацію в Афганістані. Якщо таліби утвердяться у владі, через півроку у світовій пресі не буде жодної публікації про "Талібан", якщо там переможе лінія "сидіти тихо і нікого не чіпати", умовно кажучи. Всередині там може відбуватися що завгодно, як відбувалося 1996-го - 2001-му році, і нікому до цього не було жодного діла. Так само може бути і зараз. 

Ми всі любимо розказувати як нераціонально американці витратили гроші, але це гроші, які через корупцію так чи інакше, але залишалися в Афганістані. Зараз країна в будь-якому випадку впаде достатньо помітно. Завдання "Талібану", нової влади зафіксувати якийсь рівень падіння, щоб не допустити повного колапсу. Дефіцит платіжного балансу там гігантський, здається, 16 мільярдів, тобто, вони імпортували на 20 мільярдів, а експортували на 3 мільярди.  Це без урахування героїну і опію. Плюс - різні допомоги  від європейських країн, США та Японії. Також США повністю утримували афганську армію. Гігантські суми йшли на пряму дотацію уряду, щоб забезпечувати якийсь рівень. Цього всього зараз не буде. 

Ніхто не збирається вкладатися в Афганістан так, як це робили США ці 20 років: ні Китай, ні Росія. Пакистан бідний. Китайці будуть давати дуже мало, дуже точково. Опіум і героїн буде головним джерелом прибутків. Сказати, що тут щось може змінитися, ні. Жорстка реальність буде така.

Фото: REUTERS