Ми вже багато розповідали про реформу децентралізації, про її вплив на життя в селах, селищах, містечках. Про те, що більше влади - більше можливостей, більше відповідальності разом з цим. Зрозуміло, це стосується, насамперед, влади. Бо їм треба реалізовувати все це. Але чи активізує це все так само і соціальну активність, волонтерську активність у громадах?
ПОТАПЕНКО: Погоджуюсь з вами, що більше влади - більше можливостей і більше відповідальності. На мій погляд, це ще більше викликів підвищення активності міського населення, населення громад, участі в соціальній, суспільній активності самої громади. Відповідно, волонтерство - це той компонент, який об'єднує громаду, дає можливість громаді об'єднатися навколо спільної ідеї, вирішення проблеми, яка може хвилювати. Відповідно наша робота, якщо говорити про активізацію молоді, волонтерство ми розглядаємо як основний інструмент, основну форму роботи реалізації молодіжної політики в громадах. Для нас дуже важливо включення молоді в суспільне життя саме через різноманітні волонтерські проекти. Об'єднуючи молодь навколо різноманітних ідей, ми і показуємо наскільки волонтерство може розширити свідомість, дати можливість командної взаємодії, а у подальшому бути більш конкурентоспроможними при працевлаштуванні. І для того, щоб ще більше активізувати молодих людей, особливо у громадах, для громадськості надважливо зараз розкрити максимальні можливості для молоді, щоб вони могли залишатися тут і включатися у їх економічний розвиток. Зараз ми розробляємо разом з ЮНІСЕФ і українською волонтерською службою великий портал, знаходимося в активному етапі його розробки. І ми б хотіли зосередити всі волонтерські ініціативи, які є в Україні. Адже там можна зареєструватися, отримати підтримку, навчання. Що таке власне волонтер, як можна ним стати? Можна отримати інформацію які зараз є волонтерські проєкти по всій Україні. І так само будемо активно долучати всі ОТГ в Україні щоб вони надавали інформацію про волонтерські ініціативи, які зараз започатковуються. Так само будуть різноманітні можливості міжнародного волонтерства. Тому що взаємодія і культурні обміни, пізнання культури інших країн дає ширшу можливість. Головна ідея таких молодіжних міжнародних обмінів - політика і мир: чого нам зараз дуже не вистачає. Тому волонтерство для нас це - великий компонент, який включає в собі і взаємодію, і підвищення компетенції, і активне включення в життя громад.
Як поліетнічні громади долучаються до волонтерства? Тут же фактично їхати нікуди не треба, в одній громаді вже представники різних національностей?
ПОТАПЕНКО: Є у мене такий цікавий досвід. Я раніше працювала на Київщині, у нас довго не утворювалися ОТГ, довго розпочинався цей процес. І відповідно є ряд громад, у яких багато національностей. Відповідно через волонтерські проєкти, особливо культурні, молоді люди і взагалі населення знаходили точки порозуміння. І щоб взагалі вирішувати можливо якісь конфліктні ситуації, в громадах, які можуть виникати між різними національними спільнотами, відповідно культурні волонтерські проекти дають можливість об'єднання громади. І якщо, на мій погляд, влада буде стимулювати розвиток таких проєктів, то буде мати більший успіх включення представників різних культур до розвитку громади, а не посилювати конфліктні ситуації.
А є якісь конкретні напрямки, за якими найчастіше поліетнічні громади волонтерять?
ПОТАПЕНКО: Це - культурне пізнання один одного, екологічні проєкти, за якими волонтерять різні громади. Тому що це дуже важлива тема, яка хвилює більшість громад. Це теми щодо економічного розвитку, тобто включення в розробку стратегії конкретної громади. Тут не стільки волонтерство, скільки активізація включення різноманітного населення в розвиток громади.
При громадських організаціях національних меншин діють гуртки художньої самодіяльності, вокальні, хореографічні самодіяльні колективи, які допомагають зберегти і пропагувати культурну і національну спадщину. Як ще представники громадських організацій національних меншин долучаються до життя громад? Як на практиці відбувається співпраця в громадах із представниками національних меншин у ході створення соціальних і волонтерських проектів? Про це ми запитаємо заступницю Широківського сільського голови з питань діяльності виконавчих органів влади Ольгу Ставицьку. Це Запорізька область Широківська громада. Ваша громада багатонаціональна. Представники яких національностей проживають у вас?
СТАВИЦЬКА: Дуже багато - вірмени, євреї, болгари, роми, білоруси, навіть є трохи греків і німців. Ми ще співпрацюємо з Маневицьким центром, там переважно німці і голландці.
Які проєкти ви всі разом реалізовуєте?
СТАВИЦЬКА: По-перше, ми тісно співпрацюємо саме з Асоціацією національних меншин Запорізької області. Там дуже активний Naoufal Hamdani, він взагалі марокканець, у нього в асоціації усі перелічені національності. Із недавніх - був турнір міжнаціонального футболу, це було ще до карантину. У нас ще школи є в громаді. І вони зібралися у Відрадному і змагалися між собою. Це був не стільки футбол, а знайомство з національностями, родоводом, всі розповідали про своє коріння. І це вже стало традицією, ми вже двічі його проводимо.
А волонтери теж у вас є, я так розумію?
СТАВИЦЬКА: Є волонтери. Ми багато приділяємо уваги саме розвитку волонтерського руху. У нас є така громадська організація "Волонтери - SOS!" Вона міжнаціональна, молодіжна, яка допомагає на кшталт тімурівців, які були колись, тим, хто потребує допомоги.
Пані Ольго, у вас така поліетнічна громада, багато національностей. Це допомагає якимось чином вам розбудовувати громаду, чим саме?
СТАВИЦЬКА: По-перше, матеріальне не головне, головне духовне. Різноманітність національностей справді допомагає нам любити свою національність також, своє українське коріння. Ми вчимося у цих невеличких національних меншин, яких небагато, але вони так плекають свої традиції, свою мову, що ми, українці, у них вчимося. І це нас згуртовує. А коли всі разом, то це багато чого варте. Наприклад, якщо говорити про самоврядування, скажімо, у нас депутат є вірменської національності. І він допомагає проводити якісь заходи, якщо треба. Він звертається до вірмен. І вони справді дуже згуртовані. Болгари у нас. Також якщо якісь заходи проводимо, можемо звернутися до них. Навіть з тими ж національними костюмами. Асоціація національних меншин за свій кошт нам зробили ремонт у школі, а ми їм надаємо місце для зустрічей. Такий у нас взаємовигідний обмін. З різних питань співпрацюємо і це допомагає нам розбудовуватися.
Пані Марино, ми знаємо багато прикладів волонтерства на рівні держави, країни, особливо активізація волонтерського руху в 14-му, 15-му році почалась. І стосувалась вона тоді, насамперед, допомоги воїнам на фронті. Потім почали з'являтися інші організації. Дуже багато таких волонтерських організацій в сфері медицини, які досягли серйозних успіхів. Але ми не так часто чуємо та знаємо про волонтерство на рівні міста, села, громади. Чи популяризується воно? Що робить держава для того, щоб люди об'єднувалися не лише в такі загальнонаціональні потужні організації, але у себе, на своїй землі разом робили якісь хороші справи?
ПОТАПЕНКО: Звісно, популяризується. Держава працює з українською волонтерською службою, з багатьма міжнародними організаціями, безпосередньо з програмою "Еразмус Плюс". Є така програма. В ЕС волонтерство, коли ми можемо давати можливість молодим людям з України відвідувати інші країни і, відповідно, включатися в соціальні проєкти, ділитися українською культурою з іншими країнами і представниками молоді з українською культурою через молодіжні проєкти. Відповідно запрошують до себе міжнародних волонтерів з країн Європи. Якщо про волонтерство у малих громадах, це волонтерство про знання мови іншої безпосередньо, не тільки англійської, а й країни волонтера, з якої він приїхав. Це - пізнання традиції, можливість розвиватися і об'єднуватися навколо ідей, які виникають безпосередньо у школярів для розвитку школи. Наприклад, запровадження шкільних громадських бюджетів. Це - можливість об'єднуватися навколо ідей допомоги громадянам, які потребують різноманітної підтримки психологічної. Зараз в умовах пандемії дуже багато людей, які могли втратити роботу, соціальні гарантії відповідно. Вони втратили, скажімо зі сторони рідних. То, відповідно, деякі волонтерські служби надають таку психологічну підтримку, безпосередньо молодь долучається до такої роботи, пройшовши відповідне навчання. Так само держава створює умови для навчання волонтерів. І ця робота проводиться безпосередніми організаціями на місцях, з організацією Червоний Хрест. Буквально сьогодні ми мала таку партнерську взаємодію з Червоним Хрестом. І незабаром буде розвиватися проект на Дніпропетровщині і Харківщині, а саме через навчання волонтерів лідерським компетенціям об'єднувати громади і утворювати нові проекти безпосередньо у малих громадах цих двох областей.
Ми говорили про зростання такого підйому волонтерського руху у 14-15 роках. Але перед програмою подивився дослідження за 19-й рік. І там відзначається суттєве зменшення волонтерської активності. З чим це може бути пов'язано?
ПОТАПЕНКО: Якщо говорити про активність молодих людей в Україні, то понад 60% молодих людей не знають про різноманітні волонтерські можливості, не цікавляться взагалі будь-якої активністю в своїх громадах. Чи то малі громади, чи великі. І наша задача як держави - ми закладаємо нову державну програму, це активізація молоді прийняття участі не тільки у волонтерських проектах, волонтерських загонах, а взагалі в громадських організаціях в Україні і в суспільному житті в різних його проявах. І вміння брати на себе відповідальність, нести цю відповідальність, активно долучатися до розвитку громади і розуміти через які інструменти. Відповідно волонтерство - це один з механізмів. і говорити що волонтерство впало, то це скоріше спільна активність впала.
Про вплив децентралізації на активність національних меншин у громадах детальніше ми поговоримо з Лідією Євтушенко, державною експерткою територіальної організації влади Міністерства регіонального розвитку України. Вона на зв'язку. Чи помітили ви, чи є певні такі задокументовані спостереження, що реформа децентралізації вплинула в тому числі і на соціальну активність мешканців?
ЄВТУШЕНКО: З моменту прийняття урядом України концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, першими кроками стали закони про співробітництво територіальних громад, відкритість використання публічних коштів та добровільне об'єднання територіальних громад і відповідні зміни до бюджетного і податкового законодавства. Такий підхід початку реформування дав можливість найактивнішим проявити себе уже в перший рік реформи. Рік за роком ми спостерігали зростання активності. Оскільки з переходом на прямі міжбюджетні зв'язки з державним бюджетом місцеві бюджети ОТГ зросли подекуди до 11 разів. І тут ми можемо говорити про можливості. Адже для реальних змін має бути не тільки активність, але й ресурси реалізації. І коли громадяни бачать, що такий ресурс є, є сенс проявляти активність. Це також певний стимул. Якщо подивитися якими додатковими реально існуючими ресурсами зараз мають оперувати громади, то це перш за все, місцеві бюджети, які отримали додаткове наповнення, регіональні програми, в тому числі обласні, міжнародна технічна допомога, спільнокошт, бюджети участі, які фінансуються з різних джерел. І ми можемо також говорити про грантову підтримку міжнародної технічної допомоги, яка на сьогодні достатньо активна. І впродовж останніх років є чимала кількість програм міжнародної технічної допомоги, які працюють щодо підтримки децентралізації. Крім того підтримка у формі Державного фонду регіонального розвитку і певних програм окремих міністерств. На початку першим законом після концепції реформування місцевого самоврядування став Закон про співробітництво територіальних громад. Є чимало прикладів, коли за ініціативи членів громад здійснюється міжмуніципальне співробітництво, яке дає можливість об'єднати фінанси відповідно до цього закону, фінансовий ресурс, матеріальні ресурси, кадровий ресурс для вирішення багатьох проблем, у яких громади самотужки не могли б справитись. Крім того, участь наших громадян, або спонукання активних громадян органів місцевого самоврядування до участі у міжнародних програмах, такі як транскордонне співробітництво, Інтеркультурні міста, програма безпосереднього приклада волонтерства. Це дворічна участь, або робота в Україні 60 волонтерів Корпусу Миру в проекті "Розвиток громад".
А серед поліетнічних громад є такі конкретні приклади успішних соціальних проєктів?
ЄВТУШЕНКО: Такі приклади є. І варто розглядати поліетнічність громад як ресурс їхнього соціально-економічного розвитку. Один з механізмів, про який я говорила, наприклад, транскордонне співробітництво застосовується рядом наших громад, є позитивний досвід, який варто поширювати - Новоселицька громада, Мамалигівська, Сторожинецька, Глибочицька, Недобоївська та інші громади. Вони розробили свої стратегії розвитку. І відповідно до пріоритетів цих стратегій мають позитивні результати. Приміром, Новоселицька ОТГ має реалізацію низки проектів транскордонного співробітництва. Недобоївська громада створила Яблуневу агломерацію цілого району, які спеціалізуються на садівництві. І власне, у Недобоївцях за ініціативи місцевого населення розгорнута інфраструктура. І вони стали центром по переробці плодів садівництва. Мамалигівська, Сторожинецька, Глибочицька громади проводять комплексну модернізацію освітніх мереж. Створюють нові робочі місця, і це гарні приклади. Ми зараз говоримо про західні області. Якщо говорити про південь, то, якщо говорити про таке важливе для національних меншин питання культури, неабияк активізувалися громадяни у процесах застосування такого інструменту, як бюджет участі. Якщо у 17-му році за підтримки Мінрегіону та асоціацією ПАУС і Польського фонду солідарності, були проведені перші 86 тренінгів, то сьогодні ми вже маємо бюджети участі у великій кількості громадян в усіх областях України. І це від маленьких проектів до достатньо великих, які привертають до себе і фінансування з інших джерел, не тільки з місцевого бюджету.
Пані Лідіє, чим загалом волонтери можуть допомогти своїй громаді? На що варто звернути увагу в першу чергу, якщо є бажання допомогти?
ЄВТУШЕНКО: Як кажуть, що апетит приходить під час їжі, можемо взяти до прикладу програму, яку реалізували Міністерство культури спільно з Мінрегіоном. Зрозуміло, що ця програма діяла в громадах. Вона називалась минулого року "Малі міста - великі враження". Потужним каталізатором активності громад в культурній сфері став саме цей конкурс. І понад 200 громад за ініціативи громадян брали участь в цьому конкурсі. 71 проект реалізувався на відродження власне традиції, культурної спадщини, створення ексклюзивних ідей розвитку території України. Назву тільки деякі проекти щодо підтримки національних меншин: Інтеркультурний фестиваль "Палітра націй" у селищі міського типу Брацлав, фестиваль бойківської культури "БойЄ", село Урич, Сколівський район на Львівщині, мультиетнічний гастрофестиваль "Дністровська вертута" у місті Біляївка, фестиваль гастрономічної спадщини "Дністровські гостини" - традиції Бессарабії, село Маяки Маяківська громада, створення Дунайської національної культурної резиденції місто Рені, фестиваль німецько-української культури Кронау-фест у Високопіллі. Прикладів таких є достатньо. Частина коштів надходила з державного бюджету, тобто через Міністерство культури. Але чималу частку коштів було використано з місцевих бюджетів, за участі фермерів-спонсорів, просто учасників заходів. Значна кількість роботи - бо ми навіть потім говорили, що вони могли б у кошторис внести певні види роботи! Вони кажуть: "А навіщо брати з державного бюджету ще додаткові кошти, коли ми це зробимо на волонтерських засадах! Ми самі, ми зацікавлені, нам це подобається і хочеться!" І тому значна кількість робіт у цих масштабних заходах була зроблена на волонтерських засадах. І це є гарний показник.
Пані Марино, у якому віці стають волонтерами найчастіше?
ПОТАПЕНКО: У будь-якому. Найчастіше за покликанням, напевно волонтерами стають молоді люди, коли ще у шкільні роки. Зараз є така ініціатива цікава "Банк молодіжних ініціатив", це одна з таких інституцій, яка дає можливість молодим людям утворювати різноманітні акції, до яких залучаються місцеві підприємці. А загалом створюється бюджет, відповідно, він розповсюджується на конкурсних основах на молодіжні ідеї, які допомагають розвитку міста. Такий інструмент, як "Фонд розвитку громад". Достатньо цікавий, який підтримується великою інституцією ISAR"Єднання". І відповідно, це теж таке велике об'єднання, де можуть об'єднуватися абсолютно різні люди в громаді. Діяльність яких спрямована і на розвиток інфраструктури, і на благоустрій, і на розвиток творчого, культурного потенціалу громади. І, відповідно, це теж такий великий кошик, який може накопичувати абсолютно з різних джерел ресурси, і розповсюджуватись на ті, чи інші проекти, які і молоді люди, і в будь-який член громади можуть утворювати, пускати на розвиток інфраструктури, спортивної інфраструктури, чи, можливо, на розвиток молодіжних центрів, на розвиток урбаністики, що зараз дуже популярно.
Хоча, знаєте, люди старшого віку такі активні бувають! І наші журналісти бачили не раз. У різних громадах. Тому ніколи не пізно. Якщо все ж, говорити про молодь, чи може це стати таким трампліном у владу, у політику, нехай в регіональну політику? За вашими спостереженнями, часто такі приклади, коли волонтери, виростають у державних мужів?
ПОТАПЕНКО: Дуже часто, тому що волонтерство, це активність, спробувати себе в організації, в реалізації своєї ідеї відповідно. Це є важливим трампліном. І ви дуже гарні приклади на початку нашої передачі проводили щодо мотиваторів механізмів, які утворює держава для розвитку волонтерства. Відповідно на рівні України теж працюємо - якраз в першому читанні прийнято Закон про засади молодіжної політики. Відповідно зараз знаходиться на доопрацюванні до другого читання. І запрошуємо всіх молодих людей України надавати свої пропозиції і ознайомитися з цим Законом. Після прийняття закону, який - дуже сподіваємося - буде підтримано у стінах Верховної Ради. Буде розроблятися велика база підзаконних актів. Відповідно волонтерство як один з напрямів, де б ми хотіли так само розробити стимулюючі механізми для бізнесу, щоб могли підтримувати ресурсами благодійні, громадські організації. І відповідно підтримувати такі ініціативи - не тільки молодіжні, а взагалі суспільні і мати відповідні стимули від держави.
А які стимули можуть мати волонтери у разі ухвалення цього законопроекту?
ПОТАПЕНКО: Це більше можуть мати якісь податкові пільги відповідно. Відповідно це будемо напрацьовувати. Щоб стимулювати більше включення у суспільне життя.
Головне, щоб всі потім різко не стали волонтерами на папері для податкових пільг!
ПОТАПЕНКО: Для цього теж є свої механізми щоб уникнути таких ситуацій. Для того, щоб звати більше людей до волонтерства, треба просто давати можливість людям реалізовувати саме ті ініціативи, які наразі потребує та чи інша громада. Відповідно тільки партнерство влади, громади, бізнес-структур дає розвиток і динаміку. Тоді є активність, стимул, бажання активно включатися у волонтерство і взагалі в активний розвиток.
А ви вірите у те, що волонтерство можна стимулювати? Волонтерство - добровільна діяльність, за покликом серця. Тобто, я бачу, що потрібна моя допомога. Я, отже, відчуваю цей поклик серця, я йду допомагати, ніхто мене у цьому не зупинить, і так само не змусить.
ПОТАПЕНКО: Волонтерство можна активізувати на будь-яку ініціативу. Можна просто подати, зацікавити. Ми займаємося активізацією волонтерства. Це я так висловилася - стимулювати. Тобто, ми активізуємо людей до того, щоб приймали участь у волонтерських акціях, проявляли себе. І, відповідно, волонтерство це - народження ідеї. Ти хочеш її реалізувати, об'єднуєш навколо себе людей до вирішення проблеми, до якої тобі не байдуже. І, відповідно, це працює.
Такий мотиваційний фактор морального усвідомлення того, що це зробити своїми руками, своїми силами, своєю головою.
ПОТАПЕНКО: Для молодої людини це такий етап становлення - якщо ви щось реалізували, відповідно вже маєте відповідний досвід. Тому це вже перший крок для подальшого розвитку становлення - подолання страхів для молодої людини в першу чергу. Можу це на власному прикладі сказати. Так, власний волонтерський проект реалізовувала ще зі школи. Для мене це було дуже важливо у становленні, коли перестала боятися доносити свої ідеї, об'єднувала навколо себе людей. Це дало можливість подальшого розвитку. І знаю: таких молодих людей багато по всій Україні. Одним із важливих волонтерських напрямів зараз для молоді - реалізація себе, відкриття молодіжних центрів. Їм хочеться створити для себе простір навколо цієї ідеї. І вони об’єднуються.
Дякую, я сподіваюся наші слухачі надихнуться вашим особистим прикладом і прикладами в громадах, про які ми сьогодні розповідали. І зрозуміють, що не обов'язково шукати в усьому якусь пряму вигоду. Можна допомогти собі, своїй громаді поліпшити своє ж життя на своїй землі своїми силами. І отримати від цього і користь, бо там користуєшся тим що ти зробив, і увійти в історію, що теж дуже важливо для багатьох, і отримати такі задоволення усвідомленням того, що ти сам зміг, сам зробив те, що не змогли зробити інші.
Під час підготовки програми були використані матеріали проєктів Ради Європи "Децентралізація і реформа місцевого самоврядування в Україні" та "Захист національних меншин, включаючи ромів та мови меншин в Україні"
