Мобільний додаток

"Рівність – наша традиційна цінність": Лариса Кобелянська про роль жінки у суспільстві

6.03.2020 р., 19:50

Щороку перед 8 березня інформаційний простір сам пропонує новинні приводи з гендерного питання. Вже в перші хвилини діяльності нового прем’єр-міністра Дениса Шмигаля звинуватили у сексизмі. Про гендер, роль жінки у політичному житті та рівноправ’я в ефірі Українського радіо говорять Ірина Славінська та Лариса Кобелянська, координаторка Громадської ради з гендерних питань при міжфракційному об’єднанні "Рівні можливості".

Народна депутатка від фракції "Європейська солідарність" Ірина Геращенко звинуватила нового прем'єр-міністра України Дениса Шмигаля в сексизмі, оскільки на запитання про гендерний баланс нового уряду отримала відповідь: "Ми в першу чергу підходили до формування уряду і команди міністрів із точки зору професійності, досвіду, і відношення та відповідальності". Нагадаємо, що в попередньому складі уряду було 6 жінок, що було найбільшим представленням жінок в уряді за усі роки незалежності України.

"Шмигалю не позаздрю, тому що початок з такого сексистського висловлювання, таких нульових рівнів обізнаності і готовності до відповідної дії йому ніхто не подарує. Дійсно, початок весни завжди сезонне загострення інтересів до жіночих питань, проблем, прав жінок. Наші політики, зазвичай, втрапляють в якусь халепу, коли намагаються бути експертами у гендерних питаннях. Їм з цим не щастить, тому що вони дуже-дуже далекі не лише від розуміння гендерних питань, а й засад демократії", – коментує Лариса Кобелянська.

Лише цим конфузом не обійшлося. При оголошенні нового уряду нинішній прем’єр забув представити депутатам єдину жінку з команди нового уряду – Марину Лазебну, міністерку соціальної політики. Коли Денису Шмигалю нагадали про те, що потрібно представити міністерку, він сказав: "міністр соціальної політики, кандидат наук, жінка, до вашої уваги". Нещодавно і з уст президента України звучала сексистська фраза: "Ви ж не жінка – ви серйозна людина".

"Підсвідомість президента завжди вибухає дивними висловлюваннями, які можна двозначно трактувати при позитивному сприйнятті зусиль пані Олени Зеленської з багатьох ініціатив. Вона стежить за своїми висловлюваннями, готується до виступів і це дуже позитивно. Ми маємо з розумінн ставитися до того, що якщо ми є спеціалістами з якихось вузьких проблем, то такого ж рівня входження в проблему навряд чи потрібно чекати від усіх людей. Але загального рівня культури – так. А гендерні питання – це питання загальної культури і здорового глузду. Коли не вистачає вихованості, культури, освіти, освіченості, то часто проривається в мові людини ханжеські, зверхні зневажливе ставлення", – каже пані Лариса. 

Жінки в політиці

"Питання навіть не в тому, скільки жінок в уряді, а в тому – скільки жінок там, де приймаються рішення. Це може бути рівень ОТГ, рівень підприємства якоїсь компанії. Там мають бути жінки. Це засаднича цінність і вимога будь-якої демократії. Професійність не суперечить статі. Всесвітній економічний форум у Давосі представляв останні дослідження по гендерних розривах і Україна там займає 59 місце. За освітою українські жінки обіймають 26 місце в світі з близька 180 країн, це досить високо. Коли кажуть, де взяти освічених жінок, в мене виникає питання, а де беруть чоловіків. Їх же не вирощують на окремих фермах. Вони закінчують ті ж університети. Так, жінком складніше, тому що в суспільстві так розподілені гендерні ролі, що ніхто не звільняє її від подвійного навантаження вдома, нерозподіленої репродуктивної праці. Виховувати дитину ніхто не приписав лише одній жінці. Усталена стереотипна думка про те, що жінки менш фахові, професійні, освічені та досвічені, саме через те, що вони зайняті іншими справи. Але будемо справедливими, що серед чоловіків є також багато нефахових. Це певна спекуляція на стереотипах".

На запитання, чому потрібно прагнути максимально паритетної представленості жінок і чоловіків у тих царинах, де приймають рішення, пані Лариса відповідає: "Тому що суспільство складається з жінок і чоловіків і інтереси усіх членів суспільства мають бути представленні. Делегування – я тобі розкажу краще, що тобі потрібно – це Середньовіччя. Ніхто ні за кого нічого не розповість краще, ніж ти розповіси про себе. Якщо ми не ігноруємо половину нашого суспільства, то маємо відповідним чином забезпечувати представництво цієї половини у відповідних органах".

Економічна рівність

Останні дані державного комітету статистики зафіксували розрив між оплатою жіночої та чоловічої праці у 22%. По-перше, жінок відправляють працювати туди, де менша заробітна платня. По-друге, цей розрив формується за гризонтальним та вертикальним вимірами. В горизонтальному вимірі – ті відмінності, які спостерігаються в оплаті праці жінки і чоловіка в одній галузі при однакових умовах. Зараз з ним борються найбільше – два роки тому відмінено Міністерством охорони здоров’я наказ про заборону більш ніж  400 професій для жінок, що ніби дає можливість жінкам бути більш вільними у виборі професії. Втім, пані Лариса зауважує, що за ці роки держава не провела жодного моніторингу, тому не зрозуміло, чи з’явилися там жінки. І якщо з’явилися, то чи така сама у них зарплата. "Сьогодні не стоїть питання жіночої чи чоловічої роботи, сьогодні стоїть питання грошей. І якщо за цю посаду платять більше, то цю роботу пропонують чоловікові просто за фактом того, що він чоловік. Я працювала в системі академічних наукових закладів і викладала в університеті, але я весь час чула фразу, що чоловіка призначать на посаду з вищою зарплатою, тому що "йому ж сім’ю годувати". Таке відчуття, що мою сім’ю годує хтось з неба. І цю несправедливість часто суспільство сприймає як норму. А якщо самі жінки не бачитимуть проблему – ми її не подолаємо". 

Рівність – наша традиційна цінність

"Нам пропонують просто традиційні цінності. Тому ми вирішили не стільки займатися тролінгом тих,хто пропагує традиційні цінності без їх змісту, а дійсно на повному серйозі, що рівність – це цінність та традиційність для українського суспільства".

"Завжди пов’язують рівність з емансипацією, кажуть, що це витрибеньки західного світу. Насправді, якщо ми згадаємо нашу історію, то більше 100 років конституція УНР гарантувала жінкам і чоловікам рівність. 

Нам намагаються сказати, що рівність – це спадок комуністичної конституції, втім УНР також пропагувало гендерну рівність. Союз українок 100 років тому об'єднав ідейно розділену Україну, створивши широку мережу організаційного об’єднання жінок під гаслами рівності, доступу жінок до освіти та своїх політичних прав. 

"8 березня не можна декомунізувати, тому що це Міжнародний день прав жінок, прийнятий ООН. У радянські часи 8 березня було одержавлене і набуло ідеологічного змісту, тому що в радянські конституції 1918 року вперше були записані права, і радянські жінки отримали політичні права ледь не найпершими в Європі і світі. Але ми маємо пам’ятати про символізм цих прав, їх умовність та камуфляжну сутність. Насправді, жінки ніколи не мали повноцінного доступу до прийняття рішень. Приблизно 30% членів КПРС були жінки, але менше 10% жінок серед членів КПРС були на керівних посадах.  Ніколи більше 1% не було у ЦК КПРС, а у політбюро був хтось один. Те, що вони були, ще не означає, що вони мали владу". 

"У країні тотальних злиднів, навіть каструлі в подарунок на 8 березня були привілеєм. І коли зараз висміюють ці подарунки – один тюльпан, колготки в коробочці, шматок німецького ароматного мила – це не стільки смішно, скільки сумно. Це ж від величезної трагедії".

"Ідеологія була утилізована і потрібно було все підкріплювати матеріальним – подарунками, щоб доставити якусь радість та отримати бенефіт від цього свята. Насправді, радянська жінка була не менш закабалена ніж радянські чоловік. А не менше означає більше, тому що були всі ці подвійні тягарі, подвійні стандарти".

Подвійна зайнятість не означає, що хтось працює на дві ставки, а значить те, що після восьмигодинної виробничої зміни після повернення додому на багатьох жінок чекала, а на багатьох досі чекає, ще одна зміна господарської праці – приготування їжі, прибирання, перевірка домашнього завдання.

"Цей умовний розподіл праці на жіночу і чоловічу, який з прадавніх часів був типовим, але наповнювався різним змістом. На сьогодні він також має чітку залежність від гендерної належності. Обслуговуюча праця ще носить назву репродуктивної, яка відтворює в сім'ї її життєві функції. Відсутність суспільних спільних загальнодоступних місць, де можна було знайти компенсаторику на ці види зайнятості була у радянські часи відсутня. Були лише напівфабрикати сумнівної якості та дитячі садочки з жахливими умовами. Зараз я тішуся, що нове покоління інакше бачить свою відповідальність, в тому числі батьківську і сімейну. Жінка має відчувати себе самостійною та незалежною. Тому що коли вона узалежнюється від роботодавця, який через її сімейні обов'язки починає зменшувати зарплату чи не підвищувати її, не давати можливості для кар'єрного росту, а вдома через її роботу її цькують тим, що вона погана мама і погана дружина, то це створює для жінки неможливі для життя умови".

Фото: особиста фейсбук-сторінка Лариси Кобелянської

"Рівність – наша традиційна цінність": Лариса Кобелянська про роль жінки у суспільстві

Новини по темі