Як подолати насильство у сім'ї, боротьба з насильством і дотримання прав людини - як знайти рівновагу, хто жертва, а хто агресор - що відбувається в українських сім'ях? Про це розповіла в ефірі Українського радіо у програмі "Сьогодні. Зранку" юристка ГО "Ла Страда Україна" Анна Саєнко.
Розкажіть, що таке термінове заборонне розпорядження, яке видається потерпілим після фіксації випадку домашнього насильства?
Анна Саєнко: терміновий заборонний припис передбачено Законом "Про запобігання та протидію домашньому насильству", який почав діяти з січня 2018 року. Наказ, який набув чинності, надає змогу видавати терміновий заборонний припис потерпілим співробітниками поліції. Але, нажаль, правоохоронці не зможуть цього зробити, тому що ще немає оцінки ризиків, яка має бути затверджена Міністерством соціальної політики. Навіщо це потрібно? Якщо у будь-якій ситуації насильства правоохорнці приїжджають на виклик, вони мають оцінити ситуацію між постраждалими та агресорами. Це і є оцінка ризиків, яка складається з певних маркерів - тверджень, які відмічають поліцейські, щоб зрозуміти, чи є загроза життю і здоров'ю людини. Якщо вони вважають, що загроза є, для того, щоб захистити постраждалу особу, вони можуть видати терміновий заборонний припис, зобов'язати агресора залишити місце проживання, не залежно від форми власності. Діє цей документ 10 днів.
Агресора визначають правоохоронці чи суд?
Анна Саєнко: якщо ми говоримо про притягнення до відповідальності, то це суд, який розглядає справу, наприклад про адмінпорушення. Але якщо ми говоримо про видачу термінового заборонного припису, а токож заповнення протоколу про вчинення адмінпорушення, це робить поліція.
Куди йти тим, кого принижуюь в сім'ї, до кого звертатися?
Анна Саєнко: якщо є заборонний припис, вилучається агресор. Також діють обмежувальні приписи, які видаються судами на термін від 1 до 6 місяців та можуть бути продовжені судом. Чому ми говоримо, що ці приписи є першим кроком захисту постраждалих осіб? Тому що раніше ніхто не цікавився, куди піде постраждала особа, якщо її, наприклад, вигнали з дому. Дуже часто на нашу гарачу лінію з попередження насильства звертаються жінки, кажуть, що їх з дітьми вигнали на вулицю серед ночі, а притулку поряд немає, тому приписи дають можливість залишитися постраждалій особі в своїй сфері, а кривдника вилучають, і не має значення, куди він піде. Протягом доби він має повідомити поліції про місце свого перебування.
Досить часто, коли від домашнього насильства страждають чоловіки, вони взагалі нікуди не звертаються, адже у суспільстві є певні стереотипи, що чоловік повинен терпіти. Домашнє насильство по відношенню до чоловіків має латентний характер. Якщо поглянути на кількість звернень на нашу гарачу лінію, тільки 20 % від усіх дзвінків від чоловіків. Якщо викликають, поліцію, представники правоохоронних органів спілкуються як з агресорами, так і з постраждалими, якщо є докази, свідки, це вже факти, які грають на ту чи іншу сторону, і тоді можливо домогти, наприклад, чоловікові, який звернувся до поліції.
Якщо поліція відмовляється реагувати на випадки домашнього насильства, звертайтеся до районного відділку поліції, щоб написати заяву, звертайтеся на Національну "гарячу лінію" з питань запобігання насильства в сім’ї та захисту прав дітей, Національну "гарячу лінія" із запобігання насильству та захисту прав дітей Центру "Ла Страда-Україна".
Як розрізнити психологічне насильство і примус?
Анна Саєнко: якщо ми говоримо про психологічне насильство, є певні фактори, які вказують на це - залякування, погрози, коли до особи звертаються нецензурною лайкою, все те, що завдає псхологічної шкоди. Якщо ми говоримо про дітей, то з ними потрібно навчитися говорити таким чином, щоб стати друзями, потрібно говорити з ними їхньою мовою. Якщо батьки примушуватимуть дітей щось робити, в результаті отримають негативний зворотній зв'язок від дітей.
Прослухати повну версію розмови.
