Зовнішні запозичення України. Україна має впродовж наступних п'яти років повернути 33 мільярди доларів зовнішніх запозичень. Щороку треба залучати близько 5 мільярдів доларів для обслуговування боргів. Яким чином це буде виконано? Чи варто очікувати на відновлення співпраці з МВФ? За яких умов?
В ефірі Українського радіо у програмі "Сьогодні. Зранку" ситуацію коментував виконавчий директор "Економічного дискусійного клубу" Олег Пендзин.
Дмитро Хоркін: Зовнішні запозичення і борговий тягар України. За рахунок чого склалася така ситуація? Чи можна назвати слова Володимира Гройсмана обгрунтованими про те, що попередні запозичення витрачалися невідомо на що? Як Україна буде виплачувати ці кошти?
Олег Пендзин: Попередні запозичення витрачалися на покриття державного бюджету. Власне, те саме, що й зараз, окрім, кредитів МВФ, які лягають на валютні резерви НБУ. Решта йде на покриття дефіциту. Дефіцит виникає внаслідок формування державного бюджету. Дефіцит затверджується Верховною Радою, коли приймається закон про державний бюджет. З формальної точки зору тут важко щось придумати, бо те саме робилося з 2014 року починаючи. На сьогоднішній момент загальна сума боргу становить близько 76 мільярдів доларів. Інша справа - скільки це співвідношення має ВВП, який є достатньо важливим показником. На сьогоднішній момент для країни перехідної економіки, до яких відноситься і Україна, бажаним було б співвідношення боргу до ВВП не більше 60%. В Україні на сьогоднішній день є трохи більше. Але в світі немає країн, які б не мали боргів. Є екзотичні країни, які є достатньо розвинені, але мають великі борги, зокрема Японія, яка має співвідношення 50% боргу до ВВП. Мова тут йде не про загальну кількість боргу, мова йде про можливість країни обслуговувати ці борги. Тобто можливість генерувати потоки фінансові, які вчасно будуть забезпечувати погашення боргу і виплату відсотків. Тобто, якщо це є, то, на мій погляд, нічого страшного немає. Інша справа, що в економічно слабких країнах, до яких, на жаль, відноситься Україна, чим вищий рівень боргу до ВВП, тим важче цей борг обслуговувати. Хочу нагадати ситуацію 2015 року, коли незважаючи на не таке вже й по відношенню до розвинених країн навантаження, ми все таки були змушені здійснити реструктуризацію боргу у розмірі 15 мільярдів доларів, які були перекладені на 2019 - 2021 роки. І тут я з прем'єр-міністром не можу не погодитись тому, що з наступного року у нас починаються виплати по реструктуризованих боргах і паралельно ми маємо виплачувати наші поточні борги. Тому в середньому в 2019 році починаючи, загальний обсяг того, що ми маємо віддавати на погашення, становитиме порядку 7,5 мільярда доларів. На обслуговування боргу (мається на увазі на відсотки) у нас в бюджеті цього року закладено 130 мільярдів гривень. Боргове навантаження в дійсності дуже велике.
Дмитро Хоркін: Яким чином буде виконане обслуговування цих боргів? Володимир Гройсман зазначив, що на обслуговування боргів потрібно 5 мільярдів доларів щорічно?
Олег Пендзин: Він говорив тільки про цифри цього року. Наступного року буде більше. Тут така ситуація. Від того, наскільки потужна ваша економіка, залежить під який відсоток ви залучали кошти. Якщо ви як великі потужні країни залучаєте кошти дешево на міжнародних фінансових ринках (під 1 - 1,5%), то це нормальна практика. В українських реаліях, на жаль, той борг, який в нас реструктуризований, і який нам вдалося минулого року 3 мільярди, залучивши з міжнародних фінансових ринків, перекредитувати, в середньому відсоток становить 7,33. І це в умовах нашої співпраці з МВФ, в умовах нормального існування бюджету, вчасного погашення боргів. Якщо ситуація погіршиться, і в нас будуть проблеми зі співпрацею з МВФ, а треба сказати, що співпраця з цією фінансовою організацією (і мова йде не про ті дешеві гроші, які ми отримуємо), є маркером для міжнародних фінансових ринків, чи працювати з цією країною чи не працювати? Якщо в країні сидить МВФ, якщо він контролює збалансованість бюджету, якщо він у своєму меморандумі прописує певні політичні вимоги, міжнародні фінансові інституції, міжнародні фінансові ринки знають, що сюди можна вкладати гроші, це більш-менш надійно, бо МВФ контролює ситуацію.
Дмитро Хоркін: З МВФ співпрацюємо з 1992 року.
Олег Пендзин: Ми з МВФ працювали по-різному. Були періоди, коли в нас не було програми, були періоди, коли програма призупинялася. МВФ - це реанімаційна програма. Але не можна все життя сидіти в реанімації, треба виходити з реанімаційної палати, переходити на самоіснування. Тоді програма МВФ буде менш потрібна. Але поки Україна знаходиться в тій фінансово-економічній ситуації, яка є, коли в нас, на жаль, ВВП росте не тими темпами, які нам потрібно, а особливо, коли в нас такі потужні борги і їх погашення в наступні роки є обов'язковим, співпраця з МВФ є потрібною зараз.
Прослухати повну версію розмови.
На фото - Олег Пендзин.
