Китай зайняв позицію "нейтрально-промосковську" — Осипенко

Китай зайняв позицію "нейтрально-промосковську" — Осипенко

Європа стає центром ухвалення рішень в євроатлантичному альянсі, тому Китаю треба зробити зріз інтересів, наскільки далеко готовий йти Старий континент у підтримці України. Таку думку висловив  експерт-міжнародник Руслан Осипенко, коментуючи чергове турне спеціального представника китайського уряду з питань Євразії Лі Хуея. В ефірі Українського Радіо Осипенко нагадав, що Київ і Пекін свого часу уклали договір про дружбу та співробітництво, і навіть підписали декларацію про стратегічне партнерство. Але розв'язана Росією повномасштабна війна і геополітична ситуація не дають змоги скористатися цими документами, бо "Китай зайняв позицію "нейтрально-промосковську", а не проукраїнську", – вважає Осипенко. 

0:00 0:00
10
1x

Спецпредставник Китаю у справах Євразії Лі Хуей. Фото: news.ifeng.com

Євроатлантична солідарність зазнала ерозії

– Триває турне спеціального представника китайського уряду з питань Євразії Лі Хуея. Він вже побував у Росії, має відвідати Україну, а також низку європейських країн. Це продовження того турне, що вже було чи Китай має якісь інші плани? 

По-перше, треба подивитися на геополітичну конструкцію, чому виникло це вікно можливостей, що Китай раптово з'явився на арені. Подивіться, яка різка геополітична змін відбулася в Європі, у Сполучених Штатах Америки. США пішли у внутрішню дискусію, євроатлантична солідарність зазнала ерозії. Європа перебрала на себе більше важелів і ініціативи. Останні заяви з саміту Макрона у Парижі, чеська ініціатива щодо снарядів. Багато чого змінилося. Європа стає центром прийняття рішень у цьому євроатлантичному альянсі. Тому Китаю треба зробити зріз цих інтересів. Наскільки далеко готова йти Європа в підтримці України, наскільки буде змінюватися стратегія оновленої Європи. Тому що Європа, серед іншого, також змінила свою стратегію в 2023 році у відносинах з Китаєм. 30 червня 23-го року на саміті Євросоюзу вони внесли корективи у цю стратегію, де ключовими елементами були де-ріскінг (de-risking) і диверсифікація стосунків з Китаєм. Після того вони вперше приєдналися до американських санкцій проти китайських підприємств у грудні 2023 року. І, безперечно, це бентежить Китай. 

– За підсумками зустрічі в Москві МЗС Росії написало, що будь-яке обговорення політико-дипломатичного врегулювання неможливе без участі Росії і врахування її інтересів у сфері безпеки. Водночас в повідомленні МЗС Китаю про цю зустріч не згадується про обов'язкову участь Москви в обговоренні припинення війни. Натомість наводяться слова Лі Хуея про історичний досвід, який засвідчує, що будь-який конфлікт, зрештою, можна врегулювати шляхом переговорів. Це складнощі перекладу чи слід читати між рядками?

Це нормальна дипломатична практика. Кожна сторона бачить по-своєму одні і ті самі речі, тільки з різних боків. Росія написала те, який меседж вона хотіла донести до західної аудиторії. Мовляв, без нас ви, безперечно, можете розробляти будь-які формули, але все одно вам прийдеться з нами домовлятися раніше чи пізніше. І без врахування наших інтересів, тобто завоювання землі, як вони кажуть, ніяких перемовин не буде. Натомість китайська сторона говорить про те, що домовлятися все одно прийдеться. Треба закінчувати війну, тому що вона порушила нам всю торгівлю, і ми не можемо реалізувати свої стратегічні цілі. Тому бажано б закінчити цю війну. Десь приблизно так. 

Руслан Осипенко. Фото: sinologist.com.ua

Китай зайняв позицію "нейтрально-промосковську"

 – Наскільки реально залучити Китай як гаранта безпеки України? Що у нас з Китаєм, де ми можемо використати ситуацію на свою користь? Чи в нас немає ані прямих шляхів ні лазівок? 

Прямі офіційні шляхи є. З 2011 року у нас з Китаєм підписана декларація про стратегічне співробітництво. Тобто по документах, по декларації – це стратегічний партнер. Це один документ. Другий документ. У 2013 році ми підписали широкий договір про дружбу і співробітництво. Це такий самий договір, на багато сторінок, по різних напрямках, який у нас був з Росією. І такий самий договір у нас є з Китаєм. Китай там визнає і суверенітет, і кордони, і багато чого іншого. Тобто документально документи у нас є. На практиці просто інше. Геополітична ситуація така, що світ став біполярним, розділився на 2 табори – вільних демократичних країн і прокитайський блок. Тому ці документи просто фізично не можуть діяти, і ми фізично їх не можемо використати. Так, ми можемо Китаю сказати, що в нас же підписано, так давайте, щось робіть згідно з документами. Але ситуація і геополітичний конструкт не дає можливості посилатися на ці документи. 

Китай взагалі розраховував на Україну як велику транзитну територію. Якраз оці ініціативі "Один пояс, один шлях". Вивчалися наші переходи, тому що Україна дійсно займає вигідне транзитне положення. Ми одночасно межуємо з кількома країнами і могли б розподіляти товари. Фактично ми могли б стати логістичним хабом для Китаю, який розподіляв би товари по всій Східній Європі. Для Китаю це було цікаво. Плюс було цікаво, що в нас є угода про вільну торгівлю. Тобто спільні підприємства, які на території України започатковувалися, постачали свою продукцію безмитно в ЄС. А просто так безмитно Китай напряму не міг постачати ці товари. І Китай розглядав нас як можливість, щоб потрапити в ЄС. Китай не допускали до фінансової системи ЄС. Не допускали до багатьох речей. А через Україну вони могли зайти, могли використати приєднання України до ЄС. І навіть мова йшла про те, що якщо ми маємо одне плече вільної торгівлі Україна-ЄС, то логічно було б зробити, маючи договір про дружбу і  співробітництва, про стратегічні відносини, друге плече – угоду про вільну торгівлю з Китаєм. І тоді б ми максимально використали свої транзитні можливості. Тобто ми б за транзит отримували просто шалені кошти. Плюс логістичний хаб. Уявіть, скільки робочих місць можна створити тільки на перевантаженні, на перепакуванні цих товарів. Це цілі галузі промисловості були б організовані. Ми до війни підходили до цього, готувалися до цього. Але війна розподілила нас таким чином, що Китай зайняв позицію "нейтрально-промосковську", а не проукраїнську. І тепер ми не можемо скористатися цими документами. 

"Зараз нам не можна сідати за стіл перемовин із РФ"

– Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан сказав, що зараз настав час для України та РФ почати діалог щодо припинення вогню. Як можна оцінити цю заяву? 

Дуже просто. І Туреччина, і Китай побачили, що ми і наші союзники в слабкій позиції. Є ерозія євроатлантичної солідарності, коли Сполучені Штати пішли в свою внутрішню дискусію, Європа ще не перебрала на себе ініціативу, Україна відступає на полі бою і не знає, чи прийде допомога і коли вона прийде. Тобто в нас і в наших союзників слабка позиція, і вони розглядають це як вікно можливості. Тому, перекладаю з дипломатичної на пряму мову, прийшов час – це означає, що у вас слабка позиція, сідайте за стіл перемовин, розмовляйте з Росією, враховуйте її інтереси. Туреччина по-іншому каже. Вона каже, головне почати перемовини, головне втягнути в перемовини. Так, ми визнаємо ваш суверенітет, але сядьте за стіл переговорів. А що ж сідати, якщо у нас слабка позиція, і про що ми можемо розмовляти? Москва буде розмовляти з нами з позиції сили в цей історичний період. Тому нам в ніякому разі саме в це "вікно можливостей" не можна сідати. Так, слухати людей і країни, які є містком між нами, нашими союзниками і іншим блоком. Але ні в якому разі, моя точка зору, зараз нам не можна сідати за стіл перемовин.