"Кращий серед гірших": експерти про перемогу Леоніда Кучми на виборах 1999 року та другу каденцію

"Кращий серед гірших": експерти про перемогу Леоніда Кучми на виборах 1999 року та другу каденцію

В рамках проєкту, присвяченого 30-річчю Незалежності України, журналістка Центру спільних дій Марія Очеретяна та аналітик Центру спільний дій Олег Савичук в ефірі Українського радіо розповіли про другу каденцію Леоніда Кучми 1999-2005 років.

0:00 0:00
10
1x

Про концентрацію влади в руках Кучми

В руках Леоніда Кучми в часи другої каденції, за словами Марії Очеретяної, сконцентрувалось дуже багато влади: "Щоб система влади була ефективною, повинна існувати система стримувань і противаг. Парламент і суди мали би контролювати владу президента, але на практиці Кучма контролював суди і парламент не мав суттєвої можливості контролювати виконавчу владу. Верховна Рада могла лише оголосити недовіру уряду, але на практиці виходило так, що все було в руках Кучми".

"В 1998 році відбулися парламентські вибори: до ВРУ прийшла велика кількість партій, було важко сформувати єдину більшість, яка могла б протистояти президенту в його бажанні тримати владу в своїх руках. І парламент, замість того, щоб створювати шальки терезів і надавати президенту певну противагу, віддав під контроль Кучми силовий блок, прокуратуру, президент мав великий вплив на суди. ВР не могла йому ні в чому протидіяти", – додав Олег Савичук.

Він зазначив, що оскільки в парламенті не було стабільної більшості, ВРУ не була противагою Леоніду Кучмі, хоча й погоджувала деякі призначення: "Саме парламент погоджував кандидатуру генерального прокурора, але нереформована прокуратура призвела до того, що контроль президента над цією інституцією був великим. По-друге, прокурори самі розслідували справи, самі представляли їх у судах, відповідно це була дуже зручна інституція для контролю над опозицією і загалом супротивниками".

"Якщо говорити про парламент третього скликання, то він не міг навіть довго об’єднатися і проголосувати за свого спікера. Це питання висувалося на голосування 18 разів. Тому мова про те, щоб об’єднуватися проти президента, не йшла", – розповіла Очеретяна.

Фото: ОПОРА

Про те, як проходили вибори, в яких вдруге переміг Кучма

В другому турі виборів Леонід Кучма переміг Петра Симоненка, набравши 56,2 % голосів. 

"Для перемоги Кучми використовувались декілька тактичних моментів. По-перше, в другому турі був Петро Симоненко – лідер комуністів, відповідно першою ідеєю було вивести з другий тур лідера комуністичної сили, який не буде мати симпатії більшості українців. Відповідно, був би вибір не між добрим і сумнівним кандидатом, а вибір кращого серед гірших. Для цього відбувалися й певні політичні вбивства, зокрема, бізнесмена Євгена Щербаня, фінансиста Вадима Гетьмана, політика В’ячеслава Чорновола. Також під час агітації відбулося підривання гранати недалеко від Наталії Вітренко, в чому звинуватили Олександра Мороза", – розповів Савичук.

Він нагадав, що розслідування цих справ тривають досі: "Якщо в той час, після вбивств, не відбулося остаточних розслідувань, це означає, що або не було політичної волі в керівництва прокуратури на це, або це зробили настільки високопосадові особи, що й розслідувати не було сенсу". 

"Також тодішня влада намагалася посварити опозиційних кандидатів: була ідея об’єднання опозиційних кандидатів з якимось рейтингом для того, щоб висунути в першому турі гідного кандидата і він переміг Леоніда Даниловича в другому. Йдеться про так звану "канівську четвірку", яка так і не відбулася. 

Також йдеться й про задіяння адміністративного ресурсу: є інформація про те, що тисячі виборців пересувалися вагонами "Укрзалізниці" з відкріпними талонами для того, щоб підтримувати кандидата в президенти Кучму на різних виборчих дільницях", – пояснив аналітик.

Марія Очеретяна додала, що також вперше агітацію було спрямовано й на молодь: "Проводилися концерти, агітації в школах. Були задіяні різні форми агітації, які використовуються політиками й досі".

"Президентські перегони 1999 року були виборами без вибору: або ви залишаєте людину, яка має авторитарні амбіції залишитися керівником держави на дуже тривалий час, або вибираєте комуніста. З іншої сторони, Комуністична партія України досить тривалий час перебувала в українському політикумі і проходила до стін парламенту за результатами виборів аж до 2014 року. Тому свою підтримку серед населення України комуністи все ж таки мали", – зазначив Олег Савичук.

Фото: ОПОРА

Про стан економіки на межі двох каденцій Кучми та прем’єрство Ющенка

Період початку другої каденції Леоніда Даниловича співпав з економічним зростанням України, яке настало після кризи 1998 року.

"Крім того, була створена спрощена система оподаткування, що дозволило почати формувати середній клас. Було простіше займатися підприємництвом і після кризи 1998 року спостерігався певний підйом", – розповіла Марія Очеретяна.

Одразу після президентських виборів, як нагадав Савичук, на посаду прем’єр-міністра призначити тодішнього голову НБУ Віктора Ющенка, який також асоціюється з періодом прогресу: "Уряд Ющенка втілював програму "Реформи заради добробуту" і вперше за досить тривалий час в Україні відбулося зростання ВВП. Але незалежна політика уряду і збільшення популярності голови уряду призвела до конфлікту з президентом та досить швидкої відставки".

"Кучма, призначаючи Ющенка, все одно очікував залишитися фактичним керівником виконавчої влади. Віктор Андрійович мав бути просто для галочки", – зазначила Очеретяна.

Крім того, відповідно до Конституції України редакції 1996 року, керівником над урядом був президент, незважаючи на те, що КМУ мав формувати та виконувати політику: "На практиці все відбувалося таким чином, що якщо в Україні немає зростання, відбувається щось погане, то в цьому винен уряд. Але якщо ж відбувається економічне зростання і все добре – це перемога президента".

Фото: Факти

Про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе

"Напередодні вбивства Кучма ще більше хотів посилити свою владу і тому на квітень 2000 року запланували референдум, за результатами якого планували зменшити кількість депутатів, створити двопалатний парламент та скасувати депутатську недоторканність. Результат сфальсифікували і вже готувалися посилювати президентську владу, однак тоді з’явилися новими про знайдення тіла вбитого журналіста Георгія Гонгадзе", – пригадала Марія Очеретяна.

У вересні 2000 року, як зазначив далі Олег Савичук, в Таращанському лісі знайшли обезголовлене тіло Гонгадзе: "А вже в листопаді лідер соціалістів Олександр Мороз оприлюднив аудіозапис, де начебто Кучма говорить з начебто міністром внутрішніх справ Юрієм Кравченком про варіанти боротьби з Георгієм Гонгадзе: його залякування і можливе викрадення. Це призвело до масових протестів в грудні та початку акції "Україна без Кучми". Всі ці події завадили президенту запровадити результати референдуму в життя".

"Протести проти Леоніда Кучми дали довгостроковий політичний ефект: президент вже не міг розраховувати на подальшу підтримку серед населення після всіх скандалів та вбивств. В перспективі Кучма програвав від всіх цих новин, поширення інформації та вбивства Георгія Гонгадзе", – резюмував Савичук.

Фото: Українська правда

Про парламентські вибори 2002 року

Аналітик розповів, що наступні парламентські вибори, які відбулися навесні 2002 року, дещо змінити розстановку політичних сил: "Але тоді почала діяти нова виборча система, яка передбачала змішане формування парламенту, коли 225 народних депутатів обираються за пропорційною системою, а 225 – за мажоритарною. Це призвело до того, що хоча за президентську силу проголосувало 11 % виборців, на практиці пропрезидентська фракція "За єдину Україну" сформувала найбільшу політичну фракцію в парламенті зі 175 депутатів".

"Ющенко на тих виборах отримав більше чверті голосів, але разом із Тимошенко пішов в опозицію через таку систему", – додала Марія Очеретяна.

Про те, хто фінансував обидві виборчі кампанії Кучми

За словами Олега Савичука, підтвердженої інформації про фінансування виборчих кампаній Леоніда Кучми в публічному доступі немає: "Але існує досить поширена думка про те, що Кучма є батьком олігархічної системи, яка склалася в нас в країні. Зокрема, можна згадати історію Віктора Пінчука, який є далеко не чужою особою для Кучми. За час президентства останнього Пінчук збагатився і вважається дуже впливовою особою в політиці та підприємництві".

Про надії Кучми на третій президентський термін

"Було рішення Конституційного Суду України про те, що Кучма може балотуватися на третій термін (відповідно до Конституції одна і та ж людина може займати пост президента не більше двох термінів підряд -– прим. ред. ). Логіка рішення була така, що, оскільки Конституцію ухвалили в 1996 році, а Кучма став президентом раніше, то перший термін не зараховується і він може балотуватися ще раз", – пояснила журналістка Очеретяна.

Якщо дивитися на строк, коли ухвалили це рішення, то, як пригадав Олег Савичук, це відбулося в грудні, просто перед черговими президентськими виборами: "Напевно, що в президента були амбіції спробувати поборотися за президентське крісло втретє. Але, мабуть, після соціологічних замірів та перевірки реакції суспільства на рішення про третій строк, вирішили не пробувати й надали перевагу іншому кандидату".

З якими викликами Україна вступала в президентство Віктора Ющенка?

"Після результатів Революції та поляризації суспільства на "помаранчевих" і "синіх", викликом була відсутність єдності суспільства. По-друге, хоча і відбулася зміна Конституції, у Віктора Ющенка ще лишалось кілька місяців повноважень Кучми. Відповідно, він ще міг користуватися досить широкими повноваженнями у сфері виконавчої влади. Після ж був відчутним певний дисбаланс, дуалізм виконавчої влади і подальше протистояння за владу. Третій результат Революції – це те, що в неї було кілька лідерів, багато політичних сил, з якими все одно треба було домовлятися і розподіляти крісла, що, на жаль, не вийшло зробити", – підсумував Олег Савичук.

Фото: Європейська правда

Останні новини
Атака російськими КАБами Харкова — троє загиблих, понад пів сотні поранених
Атака російськими КАБами Харкова — троє загиблих, понад пів сотні поранених
"Я не бачив паніки". Плачков про втримання енергосистеми України від блекауту
"Я не бачив паніки". Плачков про втримання енергосистеми України від блекауту
Якщо Південна Корея поставлятиме зброю Україні, то робитиме це поступово — Киричевський
Якщо Південна Корея поставлятиме зброю Україні, то робитиме це поступово — Киричевський
"Колективний Захід все-таки вірить в нашу перемогу" — огляд світової політики щодо України від дипломата Моцика
"Колективний Захід все-таки вірить в нашу перемогу" — огляд світової політики щодо України від дипломата Моцика
"Найбільшу загрозу люди з ПТСР становлять для себе". Як лікувати "невидимі рани" розповідає патофізіолог
"Найбільшу загрозу люди з ПТСР становлять для себе". Як лікувати "невидимі рани" розповідає патофізіолог
Новини по темі
Якщо Південна Корея поставлятиме зброю Україні, то робитиме це поступово — Киричевський
"Про погіршення польсько-українських відносин не йдеться": Керик про зміну виплат для українців
"Бути повноцінним учасником Транскаспійського маршруту", ― Вовк про відновлення поромного сполучення з Грузією
Лакійчук: Європейські партнери мають зрозуміти, що війна на сході континенту ― це їхня війна
ЗСУ не дозволили окупантам скористатися "дверями" можливостей — Тимочко