Ярина Скуратівська: Зараз 8 година 37 хвилин. Ми побилися об заклад, приїдеш ти на радіо так рано чи ні. Музиканти в такий час ще не співають?
Справжні музиканти встають рано і співають навіть уночі. Сьогодні взагалі до вас було легко приїхати
Я.С.: Ми сьогодні першими з усіх радіостанцій почуємо прем’єру двох треків від "Танків". Чому у вас так виходить: або довго немає нічого, або дві пісні одразу?
Якщо є матеріал, то чому б його не показати? Ми не жадібні, ділимося з людьми всіма наробками, які існують на даному етапі. Чого чекати? Наступного разу можемо прийти з іншими двома піснями. Маркетологи не тільки розвивають світ, вони його загальмовують і ховають. Для нас хіп-хоп від початку був протестом, і зараз цей протест продовжується. Тому хай маркетологи йдуть до дупи.
Але коли звучить дві пісні, завжди йде порівняння. Ви не боїтеся, що одну пісню сприймуть краще і скажуть: "О, це клас", а про іншу: "Не допрацювали"?
Так і буде. Сто відсотків
Ти сам на яку ставиш?
На обидві. Розумієте, в казино виграє тільки власник казино (сміється). Тому я пропоную вам червоне і чорне – ставте, на що захочете. От, навіть вигадав зараз вранці нове слово – думкоформа. І якщо вона є, то чому б її не втілити? А якщо ми її втілили, чому б не віддати? А далі хай вже думають люди.
Євген Павлюковський: Але ці два треки зовсім різні за тематикою: в одному освітня тема, а в другому – серіал, навколо якого вже почали збиратися хайпи. Для вас має значення фільм, до якого пишете саундтрек?
Якщо говорити про серіал "Великі вуйки", Горбунов розказував мені лише ідею. Я почитав сценарій першої серії. Пам’ятаю, що намагався собі уявити, як це буде потім в ефірі. Але якщо копнути глибше, то ми ж не робили трек, щоб прив’язати його до серіалу. Сама назва "Великі вуйки" вже метафорична. Якщо послухаєш текст, то цей трек взагалі про те, що відбувається сьогодні. Він про тенденції сьогодення. Подивись, великі вуйки зараз намагаються розказати тобі й мені, що робити. І оце дуже-дуже сильно напружує.
Я.С.: Але ж в пісні цього немає.
Ти послухай текст.
Я.С.: Він, здається, такий попсовенький…
Уважніше вслухайся в текст (сміється)... Мені здається, що слово "вуйко" вже стало парафразом чи метафорою. Для мене це такий простий, навіть примітивний чувачок, для котрого не існує жодних напівтонів. І коли його вкидає в середовище інше, не настільки прямолінійне, він відчуває себе трішки дискомфортно.
Я.С.: Дивно, але в мене вуйко асоціюється з класним дядьком з гір, який, можливо, знає щось потойбічне.
Так, буває. Але він не вміє те потойбічне інтегрувати в сучасний світ.
Є.П.: Для людей, які 20 років в шоу-бізнесі, багато часу потрібно, щоб написати саундтрек?
Цей трек робився досить довго. Фоззі пригадав, що з першої розмови з Горбуновим до фінального варіанту пройшло десь чотири місяці. Це досить довго. Хоча, у нас, наприклад, є пісня "Хоббіт", текст та ідея якої народились більше десяти років тому. А деякі народжуються протягом півгодини, як це було зі "Зроби мені хіп-хоп".
Я.С: Щодо музики. У пісні дуже багато етнічних мотивів, навіть забагато. Це також такий метафоричний стьоб?
Точно не забагато. Там просто багато фолку використано.
Мені шаровари нагадало, ні?
Не знаю. Коли ми робили з такими ж семплами і зі схожим звучанням в 90-х треки на 97- му та 99-ту "Червону Руту", це вважалось прогресивним. А зараз використати сопілку або цимбали в модній музичці – це такі сьогодні тренди.
Цимбали писали у мене в студії, я перелопатив всі свої олдскульні архіви ще з 90-х, з тих самих "Червоних Рут". Використовував сопілку, знайшов там "козу", дуже багато чого. Барабанні звучки – це з моїх архівів 90-х.
Я.С.: Я хотіла поговорити ось про що: зараз є якась така тенденція з хайпом навколо музикантів. Для вас актуальна участь у різних шоу політичних, гумористичних?
Зараз "95 квартал" пропонує всій країні співати під їхню дудку. А ми тут до чого?
Тобто від серіалу до "95 кварталу" для вас один крок чи ні?
Мені здається, це зовсім різні речі, хоча іноді вони дратують дуже серйозно. Це ж віяння часу.
...і гроші не пахнуть
Гроші завжди пахнуть, але 75 % виборців — це ж ти, правильно? Це твої сусіди, ти з ними поруч живеш, недопрацьовуєш, недорозказуєш їм своїх думок. Колись я дивився, що відбувалось у Харкові під час революції, коли Жадана виводити з ОДА і били ногами. Мені соромно було за Харків. І я розумів, що це я десь недопрацював, щось недоговорив. Але іноді ти думаєш, що, може, не треба говорити? Може, треба бити - і все? По-іншому не працює.
Ох, як жорстко
А як по-іншому? Коли кожного дня чи через день розказують, що хтось загинув на фронті, а в нас змінилася риторика і кажуть: "Давайте перестати стріляти". Мене це бісить просто!
Мені б хотілося, щоб кількість людей, які хочуть думати про щось серйозне, була більшою. А в нас, знаєш, "ср...ть, ржать і жрать". І все. І ось тобі 75 % тих, хто хочуть, щоб ніхто не стріляв, щоб нічого не відбувалося і війна сама собою зникла. І давайте поржемо над чим завгодно, головне, щоб пожерти було що.
Пісня "Прокачай" в цьому розумінні є особливою. Маю на увазі, закликами, які є в ній, можна щось змінити?
Не виходить тільки в того, хто не намагається щось зробити. Спочатку була ідея зробити трек з п’ятьма найкращими вчителями України за версією Global Teacher Prize. Адже думаюча людина може з’явитися лише тоді, якщо в неї хороший вчитель. Є вчителі, які відбивають в тебе охоту думати, а ці реально круті, заохочують, роблять так, що учні "загораються" і хочуть шукати щось нове, хочуть вчитися.
Є.П.: Як ви відбирали вчителів? За голосовими даними?
Ні, це переможці премії. Вони співають, хоча в кожного виходило по-своєму. Комусь було дуже важко, як, наприклад, Паулю Пшеничці, мега вчителю фізики. Бо відчуття ритму — це ж не відчуття фізики.
А як ти співочі здібності вчителів розкривав?
Спочатку надіслали їм музику з текстом, вони репетиції для себе якісь робили. А потім ми в студії біля мікрофона з ними працювали, давали поради. Розумієте, з них якогось максимуму викрутити і не треба було. Треба було їхню емоцію вхопити — це головне.
Пам’ятаєш історію з Pink Floyd? Коли вони почали займатися саундтреками, перестали свою музику писати. Ви не боїтеся, що для серіалу пісню написали, для вчителів написали, а для "ТНМК" не вистачить часу?
Боятися нерозумно. Ми робимо те, що робимо. Тому, може, в нас і паузи між альбомами не такі, як треба. "ТНМК" — це пріоритет №1, але якщо у тебе в голові купа ідей, а не виходить їх реалізувати, тобі ж самому від того погано. Тому треба робити, поки робиться: і олдскул, і "Танок", і кіно.
Я.С.: А як щодо перевидання старих пісень?
Це окрема тема для розмови. Ми 6 грудня робимо окремий концерт у Києві на честь 21-річчя альбому "Зроби мені хіп-хоп". Будемо грати від першого до останнього треку. Навіть Ділю беремо!
Розуміємо, що тобі треба бігти. Але на завершення є ще короткі запитання. Все ж таки, вранці кава чи чай?
Чай.
Вечері пиво чи вода?
Під настрій (сміється). Правда. От вчора вода була, а іноді дуже хочеться пива випити.
Яка книжка лежить біля ліжка?
Остання книжка Фоззі "Сопровождающие лица". Ні, до речі, це не остання! Фозз, вибач.
Улюблене осіннє заняття?
На мотоциклі їздити. Щойно повернувся, десь трійку (три тисячі км – ред.) намотав по Татрах в Словаччині. Раджу всім, бо це таке щастя: ти, мотоцикл і осінь в горах.
При якій температурі закипає твій мозок?
При температурі новинного складу сьогодення.
А при якій замерзає?
(сміється) Дай боже, не замерзне до останнього мого подиху.
Слава чи гроші?
Гроші.
Скромно.
Слави вистачає, а з грошима.. хочеться більше.
Гріх чи святість?
Гріх.
Улюблена пісня ТНМК?
(сміється) Це дуже складне питання. Це, знаєш, як обрати зі своїх дітей улюблену. Хай буде "Хіп-хоп".
А яку пісню ТНМК ти терпіти не можеш?
Та багато таких. Ми і не граємо їх. До речі, ось мені "Гранули" подобаються. В гурті нікому не подобаються, тільки мені. Типу рок-н-рольщики такі, розумієш (сміється).
