"Голосіївський район не сприймається як туристичний куточок Києва. Проте нас периферія Києва цікавила з двох причин: Голосіївський район Києва — це не тільки найбільший район міста, він, як виявилось, дорівнює площі королівства Ліхтенштейн. Там різниця в 4 км2. Також нас привабило те, що місцевості, які входять до складу району, виявилися абсолютно недослідженими, хоча там виявилася сила-силенна цікавих об'єктів. По-перше, це Голосіївський ліс, Голосіївський національний природний парк. Сам факт наявності в межах міста національного природного парку — це для Європи безпрецедентний випадок. По-друге, там збереглися унікальні монастирські комплекси, оскільки територія району мало урбанізована, то серед лісів зберігся практично повністю комплекс Китаївської пустині, відроджено Голосіївську пустинь, Феофанію", — розповів Олександр Михайлик.
За його словами, також район зберіг і невелику частину цивільної забудови та сакральну спадщину: "Дуже цінна церква, наприклад, є на Деміївській — Вознесенська, де в 1907 році вінчалася Леся Українка та Климентій Квітка. За деякими даними, це єдина церква, яка ніколи не закривалася. Також є район Забайків'я, де можна уявити, як виглядали периферія та центр десь в роках 60-70-х. Тим район і цікавий: поєднанням природи та монастирських комплексів, збереженої цікавої забудови. Плюс там досить цікава радянська архітектура".
Києвознавець зауважив, що дослідження, представлені в книзі, починаються з 1602 року: "Саме тоді було датовано найдавнішу місцевість на території району — колишнє село, а зараз селище Віта-Литовська. В нашій книзі всі історичні місцевості, які входять до складу району, присутні".
"У книзі багато уваги приділено й навчальним закладам на території Голосіївського району. Ми намагалися віднайти максимальну інформацію, що стосується комплексів університету імені Шевченка, Музею національної архітектури й побуту, іподрому, кінотеатрів. Встановлено архітекторів, етапи спорудження, особлиовтсі будівництва. Що стосується наукових споруд цього району, то їх копцентрація дуже велика. Своєрідним конкурентом може бути хіба Академмістечко".
Також Олександр Михайлик розповів й про одну з найцікавіших споруд в районі — іподром: “Іподром там давно, ще у 60-х роках він був побудований, в книзі встановлено імена архітекторів. До цього іподром перебував на Печерську, з непарного боку вулиці Омеляненка-Павленка, де власне збереглася монументальна подія іподрому. Коли там вирішили зробити житлове будівництво, іподром вирішили перенести на ще незабудовану територію, де іподром перебуває й донині".
Співавтор книжки "Невідомі периферії Києва. Голосівський район" Семен Широчин додав свої враження від роботи над дослідженням: "Для мене найбільш цікавим відкриттям при написанні книжки було те, що збереглися проєкти астрономічної обсерваторії, нереалізовані проєкти, які планувалися ще в 40-х роках. І те, що в самій обсерваторії зберігаються альбоми з цими проєктами, тому вдалося туди прийти і оцифрувати їх. Маю надію, що для багатьох киян це теж буде відкриттям, адже я давно досліджую цю тему і не знав про це".
"Також в Голосіївському районі було багато масштабних проєктів, які так і не реалізувалися. Насамперед йдеться про розбудову комплексу університету імені Шевченка: там планувалася побудова бібліотеки і ще багатьох корпусів, висотної споруди башти ректорату. Також був проєкт спустити проспект в тунелі, зробити велику пішохідну площу. Те, що зараз там побудовано — це незначна частина того, що планувалося", — розповів Семен Широчин.
За словами Олександра Михайлика, це вже четверта кнжка, підготовлена спільно з Семеном Широчиним: "Першою нашою дослідницькою роботою були лівобережні райони, які донедавна були білою плямою. Описали комплексно всі три райони. Наступна книга була присвячена "Невідомим периферіям Києва. Солом'янський район" і ось власне четверта наша книга — це Голосіївський район. П'ята буде присвячена Києво-Святошинському району".
ФОТО: Facebook Юлії Чаплінської
