Мобільний додаток

Інтимні сенси української кухні: розповідає історикиня Ірина Ігнатенко

15.09.2019 р., 17:20

Про те, як у традиційній культурі співіснували дві, на перший погляд, непоєднувані речі — їжа та шлюбні стосунки, говорили в ефірі Радіо Культура з кандидаткою історичних наук, викладачкою Київського національного університету імені Тараса Григоровича Шевченка, авторкою науково-популярних бестселерів "Етнологія для народу", "Жіноче тіло у традиційній культурі", "Чоловіче тіло у традиційній культурі", "Народна медицина і магія українців", а також "Шлюбно-сімейні стосунки у традиційній культурі українців" — Іриною Ігнатенко.

Інтимність споживання їжі

Споживання їжі, спільна трапеза — це вже певною мірою про щось говорить. Люди, які разом споживають їжу, — вони вже демонструють певну близькість. Не обов'язково, скажімо, еротичну, але ці люди не чужі одне одному. Ми споживаємо їжу через рот, проковтуємо, засмоктуємо. Власне, як людина їсть — це певною мірою особистий процес.

Навіть сьогодні, в сучасному світі, в деяких культурах жінки і чоловіки не їдять разом, а їдять окремо. Вважається певною мірою непристойно, коли чоловік буде дивитися на жінку, коли вона їсть.

Якщо говорити про родинно-шлюбні стосунки і згадати обряд сватання — якщо хлопцю подобалася дівчина або його батькам подобалась дівчина, як правило, двоє поважних людей з села, а це могли бути близькі родичі хлопця, йшли засватувати. У родині дівчини елементом відповіді на сватання було запрошення за стіл, щоб показати знак, що обряд завершиться позитивно. Або навпаки, якщо не запрошували, не казали "сідайте", а тим паче не пригощали — це було очевидно, що це відмова. Хоч переважно використовували більш коректні відмовки, як то "наша дівчина ще мала, хай підросте". Тобто спільне споживання або навпаки відмова від спільного споживання — це говорить про близькість.

Образи їжі у сороміцькому фольклорі

У шлюбній обрядовості їжа виконувала роль (чогось - ред.) більшого. Наприклад, візьмемо всім дуже відомий символ — коровай. Здавалося б, коровай це що? Це хлібина, яка готувалася з певною процедурою, при певній кількості, обов'язково парній, кількості людей. Це були жінки, які обов'язково мали бути у шлюбі, у першому. Еротичний сенс насправді там є. По-перше, які пісні там співалися. Пісні співалися з натяками. Наприклад, "піч наша регоче, короваю вона хоче". Замішували тісто, прикрашали, готували це все жінки, а от садити коровай у піч мав тільки чоловік. І запрошували молодого, кучерявого. А кучерявість завжди пов'язана з таким буянням сили, молодості і здоров'я. В деяких регіонах у сам коровай запікали два яйця.

Якщо ми будемо говорити про рослинну їжу — це те, що нагадувало по формі (статеві органи — ред.), наприклад огірочок чи капуста. Якщо чоловічий візьмемо орган — той же самий огірочок, той же самий качанчик кукурудзи, той же самий перчик, колосок, буряк, дуб. Тобто все, що видовжене. Все це є в фольклорі.

Ірина Ігнатенко. Фото Facebook 

Інтимні сенси української кухні: розповідає історикиня Ірина Ігнатенко

Новини по темі