Чому не вийде самого себе лоскотати? І чи треба експериментувати з доторками? В ефірі UA:Радіо Культура в програмі "Фізкультура" поговорили про те, як мозок сприймає дотики.
Ведуча:
Дарія Озерна
Нам важливо відрізняти власні і чужі дотики. Немовлята починають усвідомлювати межі свого тіла завдяки доторкам дорослих. Деякі психічні порушення пов’язані з хибним сприйняттям власного тіла і його кордонів. А здатність самолоскотання і хворобливий потяг до самоторкання вважають однією з ознак шизофренії. Який взаємозв'язок між психічним захворюванням і частинами людського тіла, наприклад, ребрами чи п’ятами?
Мозок гальмує сприйняття самостимуляції. Шведські дослідники проаналізували, що стається в мозкові, коли ми торкаємося самі себе або до нас торкаються інші люди чи випадки, коли все відбувається одночасно. Сигнали від шкіри: коли нам гаряче, холодно, лоскотно, боляче або приємно - проходять довгий шлях, поки не дійдуть до свідомості. Тож на одному з етапів їх можна профільтрувати, бо вони не важливі. Мозок і так знає, що відбувається. Також цей принцип лежить в основі, коли ми самі себе лоскочемо. У разі шизофренії такий механізм порушується - людина перестає відрізняти власні сигнали від сторонніх. Тому навіть свій голос може здаватися чужим - тоді кажуть, що людина "чує голоси".
Чому ми про це говоримо? Не для того, щоб діагностувати якусь хворобу! Лишень, щоб ви могли пояснити дітям, чому не вийде себе лоскотати і знали, що навіть масаж не лікує забитого коліна - просто він встановлює в мозкові певні фільтри, які допомагають полегшити лише деякі симптоми. А ще розповідаємо про це, щоб ви замислилися, наскільки наше сприйняття світу є результатом очікувань та пріоритетів мозку.
Прослухати детальніше можете за посиланням
