Мобільний додаток

Курков: ПЕН-центр для України стає каталізатором суспільних процесів в сфері захисту прав

18.12.2018 р., 17:55

Оголошено переможців премії модерної есеїстики імені Юрія Шевельова та переобрано президента Українського ПЕН-центру. Про це в програмі "Культура.Live" розповіли літературознавиця Елеонора Соловей, віце-президент Українського ПЕН-клубу Микола Рябчук, а також новий президент Українського ПЕН-центру Андрій Курков.

Ведучі:

Василь Шандро, Олена Гусейнова

 

Чим став для України за останні 5 років ПЕН-центр?

Андрій Курков: він поступово стає каталізатором суспільних процесів в царині захисту творчих прав і просто захисту громадських прав, захисту українських письменників, журналістів та творчих людей, які перебувають в ув'язненні, в тому числі й на території Російської Федерації. ПЕН-центр може стати центральним майданчиком для дискусій щодо майбутнього розвитку літератури, яка дотикається до політичних реалій як українських, так і міжнародних.

 

Коли почалося справжнє життя Українського ПЕН-центру?

Микола Рябчук: я вважаю, що воно почалося 2010 року і парадоксальним чином до цього прислужився тогочасний президент Янукович, точніше його вибори. Це сталося, бо дуже залякали інтелектуальну спільноту й всі розуміли що саме такі події означають як для країни, так і для свободи слова. Тому терміново було вирішено реанімувати ПЕН-центр. Група ентузіастів скликала збори, ми взялися за цю справу і тривалий час мали клопоти з перереєстрацією, адже організацію, яка давно не існує, важко відновити. Тільки після Євромайдану нам вдалася її юридично зареєструвати.

 

Чому доводиться організовувати альтернативні організації як ПЕН-центр, якщо у нас є Спілка письменників, яка мала б захищати письменників і об'єднувати їх?

Елеонора Соловей: ПЕН-центр - це трохи інший рівень, інші завдання та інше підпорядкування. До того ж так склалося історично, що ті творчі спілки, які нам дісталися від Радянської доби, вони потребують або докорінної реформи, або ліквідації. Ні першого, ні другого не відбулося, тому результати досить сумні. 

 

Потреба незалежності думки в есеїстиці є лише для України, чи це світовий тренд?

Микола Рябчук: есеїстика поєднує і незалежність думки, і витончену побудову. Не випадково, що цього жанру майже не було в Радянському Союзі, адже дух свободи не був потрібним тогочасному режиму. Ми сьогодні робимо перші кроки, щоб в Україні формувалася потужна есеїстика. Тепер ми намагаємося пересадити знову цей жанр на український грунт. 

Елеонора Соловей: тішимо себе надією, що дана премія стимулюватиме надалі розвиток есеїстики як жанру. 

 

Важко чи легко було складати довгий і короткий список лауреатів?

Елеонора Соловей: було досить складно. По-перше, це був дуже не рівномірний процес, адже рік на рік не схожий. Також присутня проблема жанру: що ж є есеїстикою або що нею точно не є. Найбільше суперечок було щодо того, чи є певна книжка есеїстикоюю. Але зрештою, це був дуже плідний та цікавий процес і ми пишаємося нашими лауреатами, які були багато в чому рівноцінними між собою.

 

Розкажіть про трійку фіналістів детальніше

Микола Рябчук: навіть трійку фіналістів було визначити важко, адже книжки були якісні та цікаві. Тож до них увійшли: Віталій Пономарьов з книжкою "Історія на власній шкірі", Андрій Боднар з книжкою "Церебро" та Володимир Єрмоленко з книжкою "Плинні ідеології", який і переміг. Книжка Володимира Єрмоленко без жорсткої академічної структури, це філософські розмисли на певну тему. Андрій Бондар запропонував книжку, через яку було багато дискусій, бо сам автор вважає її прозовою, але більшість творів відносяться до есеїстики. Віталій Пономарьов подав класичну есеїстику, однак жаль, що його книжка вийшла в не дуже знаному видавництві. 

 

Що означає взяти на себе відповідальність за інституцію, в якої як мінімум 2 дуже серйозні премії і велика правозахисна робота?

Андрій Курков: це багато чого означає. Наприклад, переаналіз ритму свого життя і часу. Це для мене виклик не захопитися створенням нових проектів і премій, а впершу чергу вести цей "корабель" курсом, який вибрав почесний президент ПЕН-центру Микола Рябчук. Це вочевидь буде викликом йти на компроміси з календарем і циферблатом.

 

Наскільки важливими для роботи в ПЕН-центрі особисті зв'язки з колегами з інших країн?

Андрій Курков: світовий ПЕН-центр є мережею, тому без особистих контактів він не працює. Саме тому представники ПЕН-центрів різних країн зустрічаються на конгресах, і під час таких зустрічей створюються нові ідеї та проекти. 

 

ПЕН-центр - це про незалежність?

Андрій Курков: так, звісно. ПЕН-центр - це про незалежність, свободу, боротьбу проти цензури та за здійснення демократичних принципів. 

 

У Львові проходив 83-й конгрес міжнородного ПЕН-центру. Що це означає для України і яка за цим стоїть робота?

Микола Рябчук: саме Андрій Курков сприяв лобіюванню цього конгресу, використавши свої міжнародні зв'язки. Це не лише важлива культурна подія, а певний політичний сигнал, що впливові письменники світу приїзжають до країни, яка знаходиться у важкому становищі. Нам вдалося пролобіювати даний проект. Хоч це коштувало багатьох зусиль, але це був колосальний успіх.

 

Український ПЕН готовий бути багатолюдною організацією?

Андрій Курков: ні, багатолюдна організація - це американський ПЕН. Там існує величезний книжковий ринок, де є 10 тисяч письменників і 1000 з них є членами ПЕН-центру. В нас, на жаль, не так багато письменників, тому ще менша кількість можуть бути членами ПЕН-центру. Однак амбітним письменникам ми раді.

 

Що означає представляти Україну на міжнародномі конгресі ПЕН-центрів?

Андрій Курков: письменник, який представляє власну країну на конгресі говорить і від її імені, і від ПЕН-центру. Важливо зараз правильно доносити інформацію міжнародній спільноті і давати розуміння того, що є правдою, а що фейком.

 

Ще тривають дні есеїстики. Про що буде дискусія, яка буде проходити сьогодні?

Микола Рябчук: так, сьогодні я буду брати участь в круглому столі, де будемо обговорювати складне питання: що є есеїстикою. Очевидно, що ми, мабуть, ніколи не дійдемо цілковитої згоди з цього питання, тому що цей жанр є невловимим. 

 

В чому проблема визначення того, чим же є есеїстика? Це світова проблема?

Елеонора Соловей: так, адже есеїстика є породженням від інших жанрів. Як на мене, то есеїстика, це спосіб життя, це сприйняття, в якому фундаментом є культура.

Нагадаємо, що премія Юрія Шевельова є нагородою за наукову та художню українську есеїстику. Дана премія заснована 2013 року за участі Українського ПЕН-центру. Новим президентом ПЕН-клубу став Андрій Курков.

Прослухати детальніше можете за посиланням

Фото взяте з ФБ Андрія Куркова

Курков: ПЕН-центр для України стає каталізатором суспільних процесів в сфері захисту прав

Новини по темі