Мобільний додаток

Якби не сталася Революція Гідності, то згодом сталася б контрреволюція рабства — поет Херсонський

21.11.2018 р., 13:22

Про п’яту річницю Революції Гідності, про особисті травми тих часів в ефірі радіо "Культура" говорили з українським клінічним психологом та психіатром, поетом, перекладачем, кандидатом медичних наук Борисом Херсонським.

Є текст, що з’явився в січні 2014 року, в якому йдеться про те, що хтось має стояти за себе і за нас. Там присутня чудова метафора, що це стояння було кісткою в горлі тирана. Що тоді сталося особисто для вас?

— Я зрозумів, що ми стоїмо десь на перехресті. Мало хто згадує, що це почалося тоді, коли прийняли антидемократичні закони і якщо б вони діяли, не знаю, що б ми робили. Якщо тоді б не сталася Революція Гідності, то згодом сталася б контрреволюція рабства.

Досвід Одеси важливий для України. Що залишилося в пам’яті про 2013-2014 роки?

— Мені здається, що в Одесі відбулася консолідація проукраїнських сил, переважно молоді. До цього всі були розколотими, але після подій почали збиратися на потужні мітинги під українськими прапорами. Однак, у той же час проходили й мітинги під прапорами Росії, були проросійські демонстрації. Це й призвело до трагедії 2 травня. Одеса й зараз розколота, багато людей позиціонує себе суто як "одеських", які протистоять метрополії Києва. Одеса завжди була в певній опозиції.

Що стається з культурою, коли відбувається велика практика мовчання про важливе? Події 2013-2014 років щось змінили?

— Вони багато що змінили серед української молоді. Багато хто почав спілкуватися української мовою й це для них є принциповою позицією. Вони читають літературу розстріляного відродження та заборонену літературу. Майже 90 відсотків тих молодих людей, який я знаю, проукраїнськи налаштовані. А ось майже 90 відсотків людей похилого віку це не підтримують. Ця ситуація стосується Одеси, але я думаю, що у Дніпрі та Харкові вона подібна.

У вашому особистому досвіду були втрати й надбання людей після 2014 року?

Мене завжди дратував одеський снобізм, який диктував вороже ставлення до української мови та культури. Я завжди читав книжки українською мовою. Те, що сталося під час Майдану, для мене було важливим, і я вирішив, що не буду приймати ніякої участі у цьому знущанні з українства та української мови. Цим, я довів опонентам з Одеси, що навіть вік не є перешкодою, щоб заговорити українською. І я заговорив.

Ви написали книжку українською мовою

У першій моїй книжці українською були переважно переклади, але були й мої самопереклади й декілька віршів, які я написав українською мовою. Це "Родинний архів". А книжка "Сталіна не було" вона написана українською мовою, там є самопереклади але й досить багато віршів, які не існують російською мовою.

Що для вас є інтелектуальною владою, та чому навіть тим, хто після Майдану говорить лише про долар і газ теж важлива інтелектуальна влада?

Це та влада, яка читає книжки і сприймає тих, хто пише як думку нації. Незалежно від того, в якій галузі працює людина, їй потрібен інтелект. Якщо влада робить щось таке, що суперечить елементарним вимогам до інтелекту, нічого хорошого з цього не вийде.

Як ми даємо собі раду після тієї травми, яка з нами сталася?

Для кожного це відбувається по-різному. Пережити цю травму означає її висловити. Видано багато книг про Майдан і їх читають, адже це спогади тих, хто там був.

Нагадаємо, що 21 листопада в "Мистецькому арсеналі" під час відкриття виставки сучасного мистецтва "Революціонуймо", присвяченої п’ятій річниці Революції Гідності, працюватиме виїзна студія Радіо "Культура".

Прослухати детальніше можете за посиланням

 Якби не сталася Революція Гідності, то згодом сталася б контрреволюція рабства — поет Херсонський

Новини по темі