"Радіодиктант допомагає звільняти окуповані території в прямому і переносному значенні" — Гнатковський

"Радіодиктант допомагає звільняти окуповані території в прямому і переносному значенні" — Гнатковський

В день української писемності та мови, 27 жовтня, Україна вчергове писатиме Радіодиктант національної єдності. Авторкою тексту цьогоріч буде письменниця Катерина Калитко, а читатиме його Олексій Гнатковський. Користуючись нагодою, Українське Радіо вирішило поспілкуватися з театральним режисером, актором театру та кіно, заслуженим артистом України про те, як змінюється українська мова, чому артисти зараз не мають права бути поза політикою, навіщо мистецтво має показувати красивих та відважних українців і на що звертати увагу, якщо ви плануєте писати радіодиктант вперше.

 

0:00 0:00
10
1x

Фото: Олексій Гнатковський

Кожен українець повинен бути в стані війни і боронити свою землю

— Олексію, розкажіть, чи хвилюєтеся перед читанням радіодиктанту?

Очевидно, що я хвилююся, розуміючи, яка це величезна відповідальність. Будуть писати всі українці — як в Україні, так і за її межами — і я розумію, як це важливо. Сьогодні радіодиктант національної єдності виходить за рамки просто диктанту, за рамки розуміння важливості української мови. Це буквально ті речі, які нас об’єднують, повертають нас до себе і нагадують про важливість нас самих для нас самих. 

Більше того, я розумію, в якому контексті зараз буде відбуватися цей радіодиктант. В нас зараз йде повномасштабна війна, не тільки на території окупованих областей. В нас війна — це явище загальнонаціональне: кожен українець повинен бути в стані війни, кожен має бути мобілізований в тій чи іншій мірі. Ми всі повинні боронили свою землю.

Більше того, війна зараз триває і в наших головах. Ми переходимо з наративів, які нам насаджували впродовж 70 років радянської окупації, 300 років московської окупації і ці речі нам в головах “випалювали”. Знищували, демонізували все наше святе, всіх наших героїв, а натомість насаджували чуже. І радіодиктант національної єдності, як на мене, — це той засіб, інструмент, який допомагає звільняти наші окуповані території в прямому і в переносному розумінні. 

Я писав диктанти і для мене це як традиція, ритуал єднання зі всіма українцями. Зрозуміло, коли ти робиш якісь помилки або чогось не розумієш, то думаєш "о, вони погано диктують". Тому якщо у вас немає помилок, значить я — молодець, а якщо у вас будуть помилки — помилилися ви (сміється).

— Чи плануєте ви переслуховувати, як читали ваші колеги, зокрема, Римма Зюбіна, Ада Роговцева? 

Я пам’ятаю, як вони читали, але мені більш ціннішим буде те, що я хочу попрацювати з фахівцями, кого мені запропонують. Я переконаний, що це будуть дуже фахові люди, тому що дуже важливим є розуміння того, що текст потрібно читати не як актор, а власне з прагматичної точки зору, з націленням на те, щоб читати це правильно. Тому для ця сторона буде цікава і я на це найбільше уповаю.

— З текстом ви вже ознайомилися?

Поки що ні, текст мені ще не дали. Але я знаю, що він в мене буде заздалегідь. Тому коли будете відслідковувати, хто написав без помилок, знайте: я скинув їм піратську версію (сміється).

— Пане Олексію, які поради ви могли би дати як неодноразовий учасник диктанту національної єдності слухачам, які будуть писати? На що зважати, як правильно слухати?

Я би порадив те, що я говорю завжди й собі. Перш за все, розуміючи відповідальність, про яку я говорив, я також раджу отримати від цього задоволення. Розуміти, що ми долучаємося до спільної справи, і віддатися цьому на повну, забрати хвилювання,  мандраж, який можливо буде зайвим. Свою увагу перемістити з хвилювання на справу написання, поринути в це з головою, наче пірнути в невідому ріку. Я так завжди роблю.

Кожен діалект — це намистинка у великому мовному намисті

— Давайте поговоримо ще про зміну та еволюцію мови. Адже українська 20-30 років тому відрізняється від сучасної. З’являється багато неологізмів, нових слів, які стають для нас звичними. Як ви вважаєте, як еволюціонована, жива народна мова повинна бути відображена в мистецтві?

Мова змінюється, еволюціонує і слава Богу. В ній з’являється дуже багато нових слів, нових термінів. Це свідчення того, що мова жива. Вона не може бути відірвана ані від історичного контексту, ані від суспільно-політичного. Зрештою чим багатше наповнення мови, тим вона має більше палітру свого звучання, різноманітність.

Мова має дуже багато функцій і одна з них — це об’єднання і порозуміння. Я тішуся, що українці можуть порозумітися власне українською мовою і це стає зараз мейнстрімом. Ми позбуваємося російських наративів, пізнаємо себе. 

В нас є дуже багато діалектів і кожна нотка мови, кожен акцент — це як намистинка у великому намисті, вона робить нас багатшими. Тому варто знати і порозумітися зі всіма діалектами, прийняти їх.

Для мене ще важливо, що раніше для багатьох українців важив такий наратив, що українська — це мова села. Якщо ти говориш українською, то, особливо, якщо переїжджати за Збруч, це означає, що ти приїхав з села, а якщо ти приїжджаєш до міста, то треба говорити російською. Це паразитична думка, адже село — це колиска українства. Ми повинні пишатися своїми сільськими традиціями, своєю різноманітністю. 

Фото: galka.if.ua

"Ми не ідіоти, ми — прекрасні"

— Про що не варто мовчати зараз нашим українським артистам? Про що хочуть слухати і бачити українські глядачі?

Нашим артистам, митцям, перш за все, зараз треба бити в набат про головні постулати. Коли артист каже, що він поза політикою, що це не його, що він не може воювати, бо це не його, що він тільки художник, то я би таким артистам давав квиток на депортацію, далеко на схід, в ті частини Росії, де вони будуть поза політикою. 

Артист не має права бути поза суспільством, він не може "відірвати" себе від людей. Артист — слуга людей. Без суспільства, свого народу артист не потрібен, він зайва ланка. Тому артист не може мовчати про те, що в нас йде війна, що нам потрібно не забувати про неї. Нам треба мобілізуватися і артисти повинні про це говорити. Мобілізація різних ресурсів — як людських, так і фінансових та духовних. Нам потрібно переходити на рейки воєнного часу, робити все для перемоги. 

Коли ми в тилу думаємо, що щось зробили для перемоги раніше — задонатили, допомагали комусь з евакуацією — то в мене для вас погані новини, друзі. Ми повинні робити це щодня. Й про це зараз повинні говорити артисти. Ми повинні робити все, щоб воювати на художньому рівні, показувати самих себе. Але показувати красивих, мужніх, найкращих. Не серіали з вуйками, коли показують українців ідіотами, погане село. Ми повинні викорінювати шароварну культуру. Ми не ідіоти, ми — прекрасні. 

Останні новини
Удар ракетою по Охматдиту є апогеєм масових злочинів Росії проти України — історик Марочко
Удар ракетою по Охматдиту є апогеєм масових злочинів Росії проти України — історик Марочко
Для 10 годин мобільного зв'язку без світла треба інвестиції та армія технарів — Федієнко
Для 10 годин мобільного зв'язку без світла треба інвестиції та армія технарів — Федієнко
"Це збереження цивілізованих відносин із кредиторами". Боярчук про реструктуризацію держборгу
"Це збереження цивілізованих відносин із кредиторами". Боярчук про реструктуризацію держборгу
Промінь рекомендує: Влада Бучко з треком "Я живу далі"
Промінь рекомендує: Влада Бучко з треком "Я живу далі"
У кожному гаражі "Силіконова долина". Гончар про виробництво дронів в Україні
У кожному гаражі "Силіконова долина". Гончар про виробництво дронів в Україні
Новини по темі
Для 10 годин мобільного зв'язку без світла треба інвестиції та армія технарів — Федієнко
У кожному гаражі "Силіконова долина". Гончар про виробництво дронів в Україні
Пані посол Канади про безпекову угоду, ракети СRV7, уран і своє повернення в Україну
"Нам можна довіряти" — пані посол Канади про безпекову угоду цієї держави з Україною
Україна має майже 6 місяців, щоб стати у більш вигідну переговорну позицію — Шелест