До Дня Державного прапора України 23 серпня 2023 року в Києві підняли особливий прапор: його підписали українські захисники та захисниці. Фото: president.gov.ua
Народжений 18 травня 1848 року
— Зараз ми можемо говорити про український прапор, який є синьо-жовтим, який є в тій формі, в якій ми його знаємо і бачимо. І десь хтось там пам'ятає, що насправді це ж – понад тисячолітня історія. А давайте нагадаємо нашим слухачам, з чого починалася історія саме українського прапора. Адже він не завжди був, наприклад, у тих же пропорціях, в такій же формі?
По-перше, про тисячолітню історію тут ми не можемо говорити – про історію саме державного прапора в тій формі, в якій ми її знаємо. В українського прапора в тих пропорціях і в тому кольорі, які ми знаємо, є точна дата народження – це травень 1848 року. Це революція в Австро-Угорській імперії. І, власне, українські організації патріотичні починають використовувати символіку, пов'язану з історією саме королівства Руського, Галичини та Волині, а саме золотого Галицького лева в синьому полі. Це рішення головної Руської Ради у Львові 18 травня 1848 року. І відповідно одразу українські громади починають використовувати спрощені, так би мовити, кольори золотий, тобто жовтий і синій колір поля гербового, як стяжки, опаски, як вони їх називали, для відзначення власної етнічної самоідентифікації. Оце ми можемо вважати появою українського прапора в такому вигляді, в якому ми його зараз знаємо. До цього поняття про національні барви взагалі не існувало. Під час княжої доби це були княжі прапори, під час Великого князівства Литовського, відповідно, це були прапори військових підрозділів, знову таки, королів, князів. Потім Козацька доба – козацькі прапори, які використовували зовсім в іншому розумінні – як засоби приналежності до свого козацького стану. І тільки з моменту появи взагалі уявлень про нації, про єдність певного народу, який мешкає на певній території, ми можемо казати про появу такого явища взагалі, як національні прапори.
Палітра українського прапора сягає своїми корінням 13-го ст.
— Якщо говорити не в контексті державного символу, а з огляду на кольористику – все ж таки у 1848 році обрали саме таку палітру?
Така палітра (синій і жовтий кольори – ред.) сягає дійсно своїм корінням 13-го століття, появи символіки Галицько-Волинського князівства, який потім перетворюється на королівство Руське, з моменту коронації короля Данила. Тому ясно, що це споконвічні барви, які розвивалися спочатку лише на території західної частини України, яка входила до складу певних державних формувань. А потім оця ідея після 1848 року почала опановувати і так звану "підросійську" Україну. Тобто ті землі основні наддніпрянської України, які перебували у складі Російської імперії. І таким чином уже протягом другої половини 19-го століття, особливо на початку 20-го, вже ніхто не сумнівався, який прапор, які кольори є українськими. На момент 20-го століття, революції національної – це головна ідея.
Використовувалися як синьо-жовті, так і жовто-блакитні чергування смуг
— Чи розглядалися інші варіанти, чи відомо про це? Чи тут однозначний був вибір?
Вибір був однозначний. Інші варіанти пропонували ті імперії, у складі яких перебували українські землі. Тобто вони пропонували, умовно кажучи, ті ж самі українці Галичини і Буковини, у них були кольори, нав'язані Австрійською імперією, синьо-червоні. Це була символіка королівства Лодомерії та Герцогства Буковина. Але це були нав'язані імперські кольори, які ніколи особливо не вживалися. Отже, те, що це українські прапори, було ясно ще в 19-му столітті. Я вже не кажу про період початку 20-го, коли формується взагалі українська національна ідея про незалежність, самоврядність, самостійність. І вибухає це яскравими синьо-жовтими барвами вже під час революції 1917 року. Величезні маніфестації по всій Російській імперії українські. Причому не тільки в Україні, в Києві зокрема, а в Петрограді, у Владивостоку тощо. Повсюди, де були українці, вони виходили на маніфестації з гаслом "Хай живе вільна Україна" і з синьо-жовтими прапорами. Єдине, що тоді ще не склалося уявлення про порядок чергування смуг, тому використовувалися як синьо-жовті, так і жовто-блакитні чергування смуг. Але ніхто в це не вкладав ніякого сакрального значення.
— Якщо звернути увагу на візуальний образ нашого прапора, то ми, звісно, можемо порівняти його також зі шведським прапором. Я пригадую Євро-2012, коли Києвом ходили великі ватаги вболівальників футбольних і от, знаєте, як кажуть, скрізь все жовто-синє, синьо-жовте, але разом із тим є нюанс, так? Тому що відчувається, що вони трошки різні. Так само кримськотатарський прапор із тамгою – він теж доволі схожий з нашим.
Скандинавські прапори складалися зовсім за інших умов і шведський прапор – це золотий або жовтий хрест в синьому полі. Це все-таки ті ж самі барви, але зовсім за іншим значенням. Що стосується тамги прапора кримськотатарського, то дійсно це символ Гіреїв правлячого Ханського дому, який дуже віддавна використовувався. І дійсно наразі цей прапор є блакитним, і в ньому жовта або золота тамга. Це дуже правильно, що обидва народи, корінні, які населяють нинішню територію України, мають символіку в подібній колористиці. Але так склалося історично.
Олексій Руденко. Фото: Борис Корпусенко, "Вечірній Київ"
Прапор – кодоване відображення герба
— Якщо брати слов'янські країни, то лише дві країни з них не мають червоного кольору – це Україна та Боснія. А якщо говорити загалом про те, що впливає на колористику національних прапорів у різних державах? Як взагалі вона визначається?
Взагалі прапор – це кодоване відображення герба. Відповідно, якщо в гербі країни не було того чи іншого кольору чи металу, то його і не з'явиться на прапорі. Це дуже просте пояснення. Чеський прапор узагалі складався з уявлень про символіку Богемії, тобто, власне, Чехії, Моравії та Словаччини. Так само прапори Угорщини складалися з розгортання герба, де були і червоні, і срібні, тобто білі барви і зелені, тому угорський прапор став триколором із трьох горизонтальних смуг. Тобто зовсім інші принципи формування колористики.
Якщо повертатися до українського прапора, то дуже важко було пояснити більшості населення, що прапор – це відображення кольорів герба: золотий лев, синє поле. Це було дуже складно, тому українські лідери нації, лідери думок, демократи, вирішили пояснювати народу це дуже простою формулою – перед тобою золотий лан у пшениці й над ним мирне синє українське небо. Ось вам і пояснення символіки, яке було широко поширене, коли вона набувала свого значення, це кінець 19-го, початок 20-го століття. І саме під таким формулюванням воно і закріпилося.
Спекуляції довкола сакральних кольорів
— Якщо взяти, наприклад, до уваги, що трактування смуг – не лан із пшеницею і небо, а що жовта смуга – це уособлення творця, а синя – уособлення всього земного, то, можливо, тоді версія з іншим розташуванням кольорів могла бути виправданою? Але ж, звісно, ми сприймаємо це в тлумаченні тому, яке є, – сучасному.
Є єдине можливе тлумачення – наукове. Всі інші спекуляції довкола сакральних кольорів я ще чув дуже часто, навіть стикався з думкою деяких народних депутатів України, які притягують сюди феншуй, думку якихось китайських художниць і тому подібне. Є не жорстке правило, дійсно в західноєвропейській традиції, зокрема німецький, що верхньою смугою прапора служить смуга в кольорі основної гербової фігури. А нижньою, мовляв, повинна бути смуга в кольорі поля гербового щита. Але насправді це правило абсолютно не універсальне. Зокрема, в польській національній символіці це так, тому що срібний орел у червоному полі, тому дві смуги (біла і червона), і біла згори. Але це не універсальне абсолютно правило, тому його не можна теж як математичну формулу використовувати до вексилологічних (Вексилоло́гія (прапорознавство) - спеціальна історична дисципліна)) зразків. Тобто, є наукова точка зору і вона єдина можлива.
Колористика прапора – живий процес
— А у світі є такі приклади, коли країни чітко дотримуються саме такої колористики? Чи, наприклад, виникають, як у нас, різні домисли, різні міфи, які циркулюють щодо, наприклад, прапора?
Ні. Більше, ніж в Україні, я не чув трактувань, хіба що, може, народи сходу. Але цікаво, що колористика прапора досі є живим процесом. Мало хто знає, що наші сусіди поляки декілька разів міняли відтінок червоного кольору. Тобто вони уточнюють, вони розглядають історичні зразки, вони доходять висновку, що історичні польські прапори використовували більш темний, як вони називають, амарантовий відтінок червоного. І вони буквально останнім часом міняли в законодавстві саме визначення кольору. У них є державні стандарти, як і у нас. І ось нинішній польський прапор – як білий і амарантовий. Та сама історія у Франції. Перший у Франції з'явився під час Французької революції триколор – синьо-біло-червоний. Так от, цікаво, що вже за правління президента Макрона у Франції було подано у Національні збори пропозицію дещо змінити відтінок темно-синього кольору на ще більш темно-синій. Для того, щоб прапор виглядав так, як він виглядав за імперії великого Наполеона 1804-1815 року. І це було зроблено. Таким чином відтінки кольорів – трактування більше історичне. Тобто – найкраще відобразити історичну символіку, під якою певний народ, певна нація живе там багато століть.
