Про оцінку роботи уряду
Я був серед тих, хто вважав, що уряд Шмигаля не переживе зиму. Проте він зиму пережив. Але все-таки я б не сказав, що це уряд Шмигаля. Я б сказав, що це другий уряд Зеленського. І рішення Верховної Ради минулого тижня, яка прирівняла повноваження виконуючих обов'язки міністрів до повноцінних міністрів лише засвідчує цю тезу.
Чесно кажучи, сказати, що протягом року в уряду були якісь величезні й фантастичні досягнення я не можу. І навіть не поділяю думку прем’єра про те, що боротьба з коронавірусом виявилася успішною, адже за останніми даними ми маємо більше 10 тисяч хворих протягом минулої доби і бачимо черговий спалах. І є чимало запитань щодо вакцинації.
До того ж, ще одна характеристика цього уряду — це постійна кадрова лихоманка. І пан Ємець, і пан Уманський пробули на посаді міністрів менше місяця. У нас також немає повноцінного міністра енергетики, а є виконуючий обов'язки. Це все речі, які не свідчать про потужну управлінську складову.
Ще один цікавий момент полягає у тому, що попри існування монобільшості, програму уряду не затверджено. Це означає, що його так би мовити морально і психологічно готують до можливості відставки в будь-який момент.
Про кадрові ротації і чому деякі міністри все ж залишаються на посадах
Аваков вже сім років міністр внутрішніх справ. І це, здається, рекорд в українських реаліях, який набуває все нових обрисів. З огляду на інтерв'ю, які прозвучали останнього тижня, у відставку він явно не збирається і заперечує те, що він претендуватиме на посаду прем'єра. У повітрі постійно пахне "прем'єріадою", тобто новим урядом. Але коли це відбудеться, здається, ніхто не знає. Не знають навіть на Банковій, де хочуть і намагаються керувати виконавчою владою в абсолютно ручному режимі.
Крім того, Міністерство внутрішніх справ величезне і витрати на нього постійно зростають. Коли був мітинг на підтримку Стерненка, Аваков продемонстрував, що поліція може закрити Банкову від протестувальників і зберегти спокій Володимира Зеленського. А спокій в сучасному світі дуже дорого коштує. В інтерв'ю Аваков теж сказав, що опонує окремим недалекоглядним рішенням колег по уряду. Це виглядає як демонстрація того, хто в цьому великому будинку на Грушевського справжній господар. І це насправді дуже серйозний виклик. Я б не виключав того, що Аваков в осяжній перспективі може почати суміщати посади міністра внутрішніх справ і прем’єра, як це буває в європейських країнах.
Що ж стосується міністра Степанова, то ми побачимо, що у низці європейських країн міністри охорони здоров'я вилітали, як корок з пляшки, зі своїх посад за набагато менші проблеми з вакцинацією, ніж це відбувається в Україні. Насправді відповідь проста: у Володимира Зеленського як неформального прем'єра дуже коротка лава запасних. І це, на мою думку, цілком очевидний факт і цілком велика проблема для всієї держави.
Про економічну та політичну кризи
Стан економіки та політики України, а також стан охорони здоров'я дозволяють говорити про те, що накопичувати негатив можна практично безкінечно. Уряд несамостійний. Попри те, що за Конституцією ми парламентсько-президентська республіка, але за змістом державного управління ми "коронавірусна монархія", де відповідно в руках президента зосереджено політичну доцільність. Але є проблема в тому, що якість протидії коронавірусу і якість управління державою є достатньо сумнівними. І власне рейтинг Володимира Зеленського все більше показує, що громадяни, навіть ті, хто за нього проголосував, дуже скептично оцінюють ситуацію. Проблема в тому, що ми не можемо відчути на собі позитивні зміни. І ті тези, про те, що в Україні протягом цього року ВВП виросте на 4%, як обіцяють, це дуже великий оптимізм. Він може спиратися тільки на те, що ми настільки вже торкнувся дна, що вже навіть трохи пірнули в мул, а тепер будемо випливати нагору.
У нас економіка впала менше ніж в країнах Європейського Союзу, але вона впала достатньо суттєво не тільки в відсотках, але й в абсолютних показниках. Подивіться, скільки грошей виділяли в країнах Європейського Союзу на допомогу у зв'язку з економічною кризою, викликаною коронавірусом, а скільки це було в Україні. Це достатньо суттєві відмінності.
Крім того, у нас традиційно весна — пора політичних криз. І мені здається, що дуже скоро ми побачимо, як відповідальність за стан справ у державі будуть, неначе гарячу картоплину з вогнища, перекидати з одних владних рук до інших.
Фото: Українська правда
