Мобільний додаток

Наскільки ефективніше і гуманніше правосуддя, дружне до дітей — розповідає юристка

20.10.2019 р., 17:35

Юристка Ірина Шиба в ефірі Радіо Культура розповідає про те, як насправді реагувати на правопорушення і злочини, вчинені неповнолітніми та про правосуддя дружнє до дітей.

Ірина Шиба пояснює, що означає "дружнє до дітей правосуддя":

"Дуже рідко діти потрапляють у контакт з правоохоронцями, і якщо потрапляють, то найчастіше це через якісь жахливі обставини — якщо вони стали жертвами, свідками злочину або самі вчинили правопорушення. І цей досвід є для них дуже травматичний, і, на жаль, замість того, щоб зробити все можливе щоб допомогти дитині в цій ситуації, правоохоронці, дуже часто забувають просто надавати їй банальну підтримку, запитати як справи, дізнатися, який в неї стан. А дуже часто ставляться так само, як і до дорослого — грубо і суворо, ставлять питання незрозумілою юридичною мовою, після якої дитина не розуміє, що від неї хочуть і що з нею відбувається. Правосуддя дружнє до дітей має враховувати психологічні особливості дитини, її почуття, її емоції, воно має забезпечити їй найкращі інтереси, так щоб дитина, незалежно, з ким вона спілкується — з суддею, прокурором чи адвокатом — відчувала себе в безпеці і відчувала, що її права будуть захищені, що про неї подбають", — говорить юристка.

Вона також пояснює, в чому полягає різниця між вчиненням правопорушення і злочином:

"Фактично, сьогодні, якщо людина чи дитина вчинила злочин, то вона може понести кримінальну відповідальність. Річ іде не тільки про судимість, а й взагалі про обмеження волі, тому що найчастіше, на жаль, в тому числі неповнолітніх, які вчинили злочини, засуджують саме до ув'язнення. Зараз у всіх кримінальних справах за участю неповнолітніх відсоток покарання у вигляді ув’язнення становить близько 60%. Це дуже високо, при тому, що всі міжнародні конвенції і правила говорять, що ув’язнення має бути останньою мірою покарання. В принципі, не усі з цих строків є фактичними, тобто дітей не насправді не одразу відправляють у в’язниці, їм дають так званий умовний термін, коли вони протягом року або двох продовжують жити своїм звичайним життям, і якщо вони не вчиняють повторних злочинів, то залишаються на волі. Але уявімо дитину, яку наприклад підштовхнули до крадіжки життєві обставини, проблеми — у неї просто не було грошей, і в сім'ї допомоги не було. Вона, наприклад, краде, і її суддя відпускає, але не надаючи жодної допомоги і не разбираюсь, чому це сталося. І відсоток того, що дитина знову піде красти, не зрозумівши, як її вчинити по-іншому — надзвичайно високий", — говорить Ірина Шиба. 

Саме тому, на її думку, завданнями дружнього до дитини правосуддя має бути не лише покарати її за такі вчинки, а дати їй можливість зрозуміти, що вона зробила не так, зрозуміти, чому вона це зробила і як їй допомогти.

В Україні статистики про те, чому діти в Україні вчиняють злочини — не ведеться. Є міжнародні дослідження, які говорять про те, що дуже часто це просто пов'язано з психологією, з тим як дитина зростає і розвивається. Тому що ніхто, в принципі, раптово зранку не прокидається і не вирішує піти побити своїх однокласників і зняти це на відео. Дуже часто агресії передує ряд проблем, які до цього приводять, і просто, на жаль, або батьки, або вчителі в школі, або можливо кожен із нас, не звертали увагу раніше і не допомогти дитині раніше.

"Так це можуть бути обставини в яких дитина росте, але дуже часто дрібні крадіжки і дрібні злочини — це просто нерозуміння і неусвідомлення дитиною наслідків. Кожен із нас хоча б раз порушував закон. Ми робимо це кожного дня, переходячи дорогу на червоне світло, тому що ми відчуваємо безкарність і, тому що ми не відчуваємо наслідків або небезпеки в своїх діях. Мені здається, що більш ефективно допомогти дитині прийняти відповідальність за те, що вона вчинила, усвідомити те, що вона зробила, ніж просто покарати. Тому що покарання без розуміння навпаки може ще більше образити, тому що людина, яка не розуміє, за що карають, починає повторюватися знову або виражати свій протест у якийсь інший спосіб", — говорить юристка.

Вона наводить приклад роботи медіатора з групою підлітків, які залізли в підвал до бабусі і розбили її консервацію. Звичайно, у старшої жінки це був основний запас на зиму, і для неї це була велика втрата, яку діти не усвідомлювали. 

"Тому що для них це було просто кілька банок, які у них вдома завжди з'являлися чарівним способом в холодильнику.  Усвідомлення як такого ними своєї вини не було, але якраз за допомогою медіатора, коли вони зустрілися разом, то бабуся змогла розповісти їм про те, чому це важливо, скільки часу і зусиль вона витрачає кожного року для того, щоб виростити всі фрукти і овочі, законсервувати, наскільки в неї маленька пенсія, що вона не може купити це в магазині. І це дає можливість всім дітям відчути більшість страждань, які вони завдали, ніж наприклад, якби ця справа розглядалася в суді, і коли ці питання чи ці емоції вони взагалі б не обговорили", — зазначає експертка.

Одним з видів покарання при такому виді медіації може бути навіть не покарання, а відшкодування збитків, на розсуд потерпілого, наприклад відновити закрутки, поприбирати, принести продукти тощо.

Ірина Шиба переконана, що починати таку медіацію потрібно якомога раніше, не доводячи питання до допитів та судів, аби не стигматизувати дитину — не ставити на ній "клеймо" злочинця в очах однолітків.

Фото: rubruka.com

Наскільки ефективніше і гуманніше правосуддя, дружне до дітей — розповідає юристка

Новини по темі