Сьогодні, 14 жовтня в Україні відзначається Покрова Пресвятої Богородиці, День українського козацтва, День захисників України і день створення Української повстанської армії. Нацисти хотіли побудувати "арійський світ", більшовики прагнули до всесвітньої соціалістичної революції, а вояки УПА були третьою силою конфлікту і їхнє гасло звучало: "Воля народам, Воля людині!".
— 14 жовтня 1942 року символічно вважається днем створення Української Повстанської Армії, але відомо, що перший бій дала в лютому того ж року сотня УПА під командуванням 35-річного Григорія Перегіняка і це була атака на нацистський гарнізон. То коли все-таки було створено Українську повстанську армію?
— Наказом Романа Шухевича, ця армія створилася якраз 14 жовтня 1942 року, і з цього часу ми можемо вважати офіційно, адже був офіційний наказ командира, що ця армія дійсно почала функціонувати і діяти. Але якщо ми поглянемо до коріння створення Української повстанської армії, то насамперед, про заснування такої організації йшлося ще на початку 1929 року, коли утворилась ОУН та було поставлено за мету побудувати самостійну Українську державу. Неодмінною частиною для держави повинно було бути військо, і якраз у форматі військової організації. Перед тим, як було створено УПА, була УГВР — "Українська головна визвольна рада", такий партійний орган, який ставив собі за мету створення Української повстанської армії в умовах війни. Але насамперед сформувалася ця армія завдяки підтримці Організації українських націоналістів бандерівського крила, адже, та молодь, яка підтримала Степана Бандеру, сказала, що зі зброєю в руках під час війни ми мусить боронити свою державу, самостійну Українську державу.
— Перші загони — коли вони виникли, хто їх очолював?
— Перші загони Української повстанської армії об'єднано на Волині і одним із керівників, головним командиром на початках, був Василь Івахів. Українськими повстанцями були звичайні хлопці з місцевих сіл, які розуміючи, що не маючи пієтету якогось до радянської армії або нацистської армії, мусять захищати свою землю. І через це велика кількість українського населення підтримувала Українську повстанську армію, бо це дійсно була армія народна. Бо коли твій син, або твій брат знаходиться в лісі і таких хлопців була дуже велика кількість, вони зазвичай збиралася цілими селами, ішли в ліс, тоді місцеві жителі цього села допомагали своїй свої армії.
— Але, на відміну від тих же партизанських загонів, де було багато людей, які знали військову справу, Українська повстанська армія формувалася зі звичайних селян, які військової справи як такої не вивчали і військовими ніколи не були…
— В складі Української повстанської армії ще були свої вишкільні школи, в яких навчали фактично з нуля. В основному, навчали офіцери або які пройшли перші визвольні змагання 1917-18 років, або ж це були ті люди, які пройшли польську армію. Існували старшинські та підстаршинські школи Української повстанської армії: це "Лісові Чорти", "Світлана", в Карпатах — "Олені-1", "Олені-2" — вони діяли по всій території Західної України. Школи, які за короткий термін вчили людину, звичайного хлопця з села, як правильно поводитися зі зброєю, як треба правильно стріляти, вчили тактики, військовій справі, як користуватися гранатами, методом конспірації. І головне — це була дисципліна, адже хоч це була партизанська армія, але всі ці атрибуції, які були в армії, вони були доволі суворі, і за якісь порушення карали доволі часто суворо. Напиклад, у Центральному державному архіві вищих органів влади мені зустрічався такий цікавий документ, з Волині, якраз початок війни: хлопець, який був звичайним рядовим в армії (таких називали "козаки" на кшталт як армії Української народної республіки), згадувалося про те, що цей хлопець коли чергував, на чергуванні з'їв діжечку меду. За цю дію його було розстріляно — головний командир цього підрозділу, сотенний їхній, наказом військово-польової жандармерії, яка діяла в кожній сотні, його було засуджено до смертної кари. Це розглядалося, як саботаж, адже мед — то ліки були і якщо порушувалась така навіть дисципліна, коли медикаменти зникали кудись, або ж люди не були під командирською опікою, чи намагалися якось самі давати накази, то це дуже швидко і з легкістю знищувалось в зародку, бо дисципліна у війську була понад усе. А також ретельно слідкували за гігієною, бо всі інфекційні хвороби поширюються швидко, і ті люди, які не дотримуватися гігієни — з ними також по-різному поводились.
— Лікарі в Української повстанської армії були свої?
— Так, були і велика кількість — при кожній сотні фактично був свій медик. І якщо ми візьмемо їхнє етнічне походження, то якраз актуальне гасло УПА "Воля народам, Воля людині!", яке було популярним ще в 1942 році — до створення Організації Об’єднаних націй. Серед медиків були люди місцеві єврейського походження, які мали медичну освіту, або ж були лікарями. Медицині намагалися навчати також дівчат, існували свої курси Червоного Хреста, де кожна людина могла записатися на них, навчитися, як надавати допомогу.
Якщо ми говоримо про євреїв в УПА, то велика кількість була не тільки лікарів, а і шевців, а також просто військових, які зброєю в руках воювали в лавах Української повстанської армії, що руйнує міф про те, що в УПА були лише українці. Не лише євреї, були туркмени, були вірмени, були грузини, осетини, чеченці. Були і росіяни, бо ось це гасло і сама оця ідея створення самостійної своєї держави — були актуальні адже ми знаємо що після сталінських репресій, після цих зачисток, які відбувалися по всьому СРСР, велика кількість людей, навіть тих ідейних комуністів, які ще до Сталіна дійсно були такими соціалістами, більшовиками — були розчарувані в тому. І через це головна мета Української повстанської армії потім вже наприкінці війни і вже 50 роки — це, насамперед, було те щоб по-перше підтримали УПА західні країни — упівці чекали, що відкриється другий фронт, ну і те, щоб Радянський Союз розпався на маленькі держави, те що відбулося в 1991 році.
— В тому, що Українська повстанська армія воювала проти радянської влади, ніхто не сумнівається, але й досі що побутує міф про те, що вони все ж таки воювали на боці нацистів. Хоча перші загони були все-таки реакцією на напад нациської Німеччини...
— Безумовно, вони воювали проти як нациського режиму, так і радянського режиму, ба більше, працюючи в архівах в Фрайбурзі, в мілітарному архіві, мені зустрічалися директиви німців про те, щоб уникати боїв з українськими повстанцями. Тому що територію погано знали німці і якісь такі небойові втрати, локальні сутички — їм було це нецікаво, вони йшли далі, бо це вважалося як саботаж. Через це бачимо, що часто в документах пишеться "бандерівські банди" — вживається і в німців, а потім ми це бачимо також і радянських документах, де вживається слово "банди" . Цим самим вони намагалися дискредитувати український визвольний рух.
— З приводу поширення Української повстанської армії — досі так само вважається, що територія діяльності УПА обмежувалася Галичиною і Волинню. І досі це стверджує московська пропаганда, однак, це далеко не так. На яку територію поширювалася?
— Ця територія доходила аж до Київщини, і ми можемо з впевненістю сказати, що Українська повстанська армія діяла на території Житомирської сучасної області, також — частини Вінницької, Тернопільської області, Поділля і Київщина, значна частина — аж до Чорнобиля доходила Українська повстанська армія. А якщо ми говоримо про діяльність Організації українських націоналістів, то вона діяла по всій території України, навіть в Криму — в кожному місті великому українському була і навіть в селах діяла ОУН. З 1941 року похідні групи з території Галичини рухаються на Південь і схід України. Головна їхня мета — це було залучення місцевого населення до Організації українських націоналістів, а на території Донбасу сучасного діяла розгалужена сітка ОУН аж до 1956 року. Про це стверджує дослідники Нікольський в своїх працях і є документи, які засвідчують, що відбувалися цілі операції по знешкодженню таких націоналістів, які діяли там ще в 50-ті роки.
— На який час припадає пік активності українських повстанців?
— Це, безумовно, 1943 рік. Через УПА пройшло близько ста тисяч осіб, але пік припав на 1943 рік, коли масово починають входити до лав Української повстанської армії.
— Чи відомі факти про те, що хтось розчарувався в діяльності Української повстанської армії і перейшов, скажімо, на бік Радянської армії?
— Я не можу сказати, що розчарувалися але, випадки бували, коли українських повстанців намагались вербувати до співпраці з НКВД, дуже часто це відбувалося на сімейному грунті, коли наприклад дізнавалися, що ця людина має відношення до ОУН або до УПА, вони намагалися шантажувати цих людей. Казали: "що тобі дорожче — твій рух і якась там ефемерна незалежна Україна, чи ти хочеш, щоб твоя родина жила і щоб твої діти виросли?". Багато хто погоджувався, були такі випадки, але багато було тих, хто не погоджувався. Відомо, що величезну кількість людей було заслано в Сибір на заслання, було вивезено цілі села з території Галичини, з території Волині, і це — колосальні цифри. Починаючи з 1945 року по 1960 роки вивозили за тільки підозру того, що ця людина чи родина може дійсно відноситися до українського визвольного руху.
Фото: "Вільне радіо"
