Як живе фрілансер? Окрім того, що ти більше не нервуєш через запізнення.
— Вільне життя. Те, що ти любиш, те і робиш. Ти не можеш робити те, чого не любиш.
Але працювати ж мусиш?
— Так, звичайно. Фріланс — це робота. Але робота та, яку ти любиш, і її робиш ще більше.
А якщо потрібні гроші і запропонують роботу фріланс, але не зовсім тобі подобається те, чим тобі пропонують займатись, ти не візьмешся за неї?
— Якщо дуже-дуже, що немає чого їсти, то так. Але, в принципі, на фрілансі вже обираєш, що подобається. Якщо воно не подобається, то взагалі нічого не виходить.
Як приходиш то того, що хочеш стати фрілансером?
— Я до цього підійшла дуже давно, насправді. Як тільки закінчила університет. Тому що мені подобається керувати своїм життям повністю. Мені подобається самій вибудовувати ту роботу, яку я роблю. Подобається робити графік, планувати.
Чим ти займаєшся?
— У мене дві діяльності. Перша — я роблю “відьомські” прикраси і продаю їх на платформі Etsy. Мені дуже сподобалась, як працює ця платформа, як взаємодіють майстри та "внутряк" цієї платформи, цей маркетинг. І я почала працювати з тим, щоб комусь надавати послуги. І потім це переросло в те, що зараз я є частиною невеличкої команди, і ми пропонуємо розвиток брендів саме на Etsy. Це всесвітня платформа з розвитку хендмейду та дизайнерських продуктів. Здебільшого, вона орієнтована на Америку та Європу.
На українців ти не дуже розраховуєш? Ти прагнеш за кордоном поширювати свої прикраси?
— Ні. В Україні через Facebооk я також продаю. Але в Україні таких платформ немає. Українські платформи взагалі з цим не порівнюються.
А якщо говорити про попит та пропозицію. Наскільки наші хочуть бути ексклюзивно прикрашені?
— Купують. Єдине — саме прикраси менше купують, тому що прикраси і самим можна зробити тощо. Мої прикраси купують, тому що вони цікаві, тому що тема, і контингент до мене приходить дуже цікавий. Але в Україні купують дизайнерські бренди.
Як розповсюдити інформацію про твої прикраси, якщо вони тільки на Etsy?
— Це Facebook, Instagram. І рекламу мені також доводиться робити. І люди, які зацікавлені, переправляються на цю платформу.
Якщо це прикраси "відьомські", то вони мають бути з кістками кажана чи очима жаб. Має бути щось нове, аби зацікавити людину ХХІ століття.
— У моїх прикрасах більше історій та легенд, більше міфів вписано в образ прикрас.
Якщо людина хоче замовити сережки і не обов’язково обирає їх на сайті, а розповідає, що хоче от такі, ти підлаштовуєшся?
— Таке буває. Підлаштовуюсь. Але це більше відчуття людини, і я обираю форму каміння, колір каміння, і підбираю це під настрій, під те, що я відчула від людини. Я не хочу говорити про магію, але магію в подачі себе. І коли я бачу людину, я вже трансформую в прикраси своє бачення людини. Часто я купую кристали кварцу, які пофарбовані.
Скільки часу займає виготовлення однієї прикраси?
— Від п'яти хвилин до півтори години. От знаєте картинка, очима мами, що я роблю: колупаюся у пластилінчику. Що я роблю насправді — варю сережки у котлі. Краще щось придумати, одразу замалювати, підібрати матеріали, купити, дочекатися, поки ці матеріали приїдуть, зробити прикрасу, потім відфотографувати, написати якусь історію про неї, викласти це все в Instagram. Я вкладаю в виготовлення однієї прикраси в середньому півтори години.
На фото — Поліна Штерн
