Фото надані гуртом
Ми вже трохи описали твій творчий бекграунд, але зараз хочемо дізнатися більше про проєкт "Пиріг і Батіг". Якщо з Пирогом все ясно, то хто такий Батіг? Це теж прізвище?
Та навіть і Пиріг – то радше сценічний псевдонім, бо моє справжнє прізвище – Пирожок. Так що жодного прізвища в назві немає.
Жодне прізвище не постраждало?..
Так (сміється). Тут була інша концепція. Сольно під іменем "Пиріг" я записав три альбоми. І коли почав думати про гурт, – просто щоб не працювати самому, бо бракувало трохи інструментарію, – то вирішив запросити своїх музичних побратимів Маркіяна Турканика і Олександра Марусяка. Вони грають майже на всіх струнних і духових.
Ми працювали над матеріалом Степана Васильовича Руданського і обрали саме його поезію з часів кріпаччини. Так що Батіг – то певний такий спогад і артефакт того, що колись була кріпаччина. Це не розважальний проєкт, а швидше просвітницький: ми шмагаємо людей і нагадуємо їм про певну історичну спадщину. Тому й такий образ.
.jpg)
Я закохався в поезію ще в школі. І тривалий час, окрім Тичини, мені нічого не заходило
Це дуже нетривіальна справа, як для молодих українських музикантів, – такий глибинний підхід до поезії. Ви працюєте із творами різноманітних творів – Павла Тичини, Степана Руданського, Тараса Шевченка, Богдана-Ігоря Антонича, Володимира Сосюри, Василя Стуса – а це дуже непроста поезія. В який момент це розпочалось для тебе? З чого?
Я закохався в поезію ще в школі. І тривалий час, окрім Тичини, мені нічого не заходило. І згодом почала відкриватися українська поетична спадщина, і вона мене просто зводила з розуму. І я подумав, що її варто запакувати в музику – щоб вона зводила з розуму не тільки мене. Адже музика, насправді, в цій поезії вже прихована, її лише треба розкрити.
І таким чином я ретранслював свої певні уподобання і людям. Бо поезія дійсно крута, і мені дещо незрозуміло, чому тривалий час люди не хотіли цікавитись неї. Зараз люди вже більше ходять на поетичні вечори, і це дуже захоплює.
Розкажи, будь ласка, більше про пісню "Гріховна і свята" на поезію Григорія Чупринки.
Цей текст датований 1911-м роком. Дуже мене вразив цей поет, з його творчістю я познайомився вже аж після повномасштабного вторгнення. Занурився в цю розстріляну поезію і збагнув, що аж надто багато авторів було вбито під час радянської окупації нашого краю. І Чупринка – одна з перших жертв радянського терору.
Мені дуже приємно, що ми розпочинаємо наш новий проєкт "Замордовані" – а це буде у нас подвійний альбом – власне, з цього поета. Він був представником першої хвилі розстрілів у часи, коли радянщина тільки прийшла на Україну. Він також особливий тим, що ніколи не був прихильником нічого радянського, був впертим націоналістом, українським січовим стрільцем, за що й був розстріляний 28 серпня 1921 року в київському Лук’янівському СІЗО.
