Нове ім’я в постійній рубриці "Промінь Рекомендує" – YUKHIM. Під цим ніком ховається вокаліст, інструменталіст та автор пісень Юрій Юхимчук. Музикант родом з Могилів-Подільського, що на Вінниччині. В минулому – учасник кількох рок-колективів. Почав публікувати свої роботи в соцмережах навесні 2023-го – і на сьогодні вже має в доробку десяток синглів та міні-альбом "Останній погляд". Чим надихається артист, як давно пише пісні і які сенси намагається донести до публіки – про себе це з Юрієм поговорили в ефірі "Радіо Промінь" Анна Заклецька та Денис Денисенко.
Привіт, Юрію! Як настрій?
Привіт! Настрій натхненний, дякую!
Ми поки так і не зрозуміли – YUKHIM це гурт чи сольний проєкт? На відео в YouTube з тобою наче грають музиканти…
Наразі постійного складу немає. Але мені здається, що за потреби це можна реалізувати досить швидко. Я живу в невеличкому містечку, і дуже важко знайти однодумців. Певно, якби це був мегаполіс, я б знайшов таких самих, як я. Але поки змушений працювати так. Хочеться просто творити, тому я не зупиняюсь навіть тоді, коли залишаюсь сам.
Поштовхом для того, що я вирішив все-таки реалізувати свої пісні, стала та ситуація, що кожен день чи навіть кожна хвилина може стати останньою
Це прекрасно, що ти знаходиш в собі сили творити, реалізувати свої ідеї навіть без однодумців. Ми часто спілкуємось з різними виконавцями, і хтось говорить, що з початком повномасштабного вторгнення трансформує свої важкі почуття і стани в музику, а хтось навпаки припинив писати – ніби як замкнуло і натхнення не йде. Як це у тебе відбувається?
Можливо, поштовхом для того, що я вирішив все-таки реалізувати свої пісні – а багато з них написані ще дуже давно, але не записані, – стала та ситуація, що кожен день чи навіть кожна хвилина може стати для тебе останньою. Мені здається, саме час зробити все те, що ти планував все життя.
Щодо натхнення, то мої пісні – всупереч тому, що люди вважають – не завжди відображають події чи спогади, пережиті мною. Часом це історії з життя інших людей. Чи враження від побаченого чи почутого, втілені в художньо-музичний твір. І з початком війни я, як і багато інших людей, пишу пісні на актуальну тематику, про війну. Це не для того, щоб спіймати якийсь хайп. А тому, що в такий час важко думати про щось іще.
Як музикант ким ти себе бачиш за три, за п’ять років? До чого прагнеш? Чи взагалі мрієш про це?
Я пишу давно, з того моменту в юності, коли мені показали кілька гітарних акордів, тому…
А хто виступив вчителем?
Це був мій друг. Насправді він показав це моєму іншому другу. І я дивлюсь – за тиждень він вже грає пісню! І я теж собі захотів! Спробував також – і вийшло. З того все і почалося.
Судячи з усього, досвід ставити перед собою цілі й досягати їх в тебе вже є! Дуже вдячні тобі за творчість, яка здається нам дуже цікавою і щирою. Наостанок просимо тебе звернутися до слухачів із тим, що в тебе зараз на серці – кілька слів.
Насамперед хочу закликати підтримувати вітчизняного виробника – а саме, слухати українську музику, підтримувати українських авторів. І побажати аби найшвидше настав той день, коли рідні, близькі та закохані зможуть знову бути разом. І щоб нікому не доводилося більше сидіти по підвалах.
