Фото: Пресслужба гурту OMANA
Ми живемо в тяжкі часи, але робимо це яскраво, стараємося залишити по собі позитивний слід.
Олексію, розкажи, будь ласка, "Молодим" – це пісня чи послання?
Це ода молодим, енергії, яка вирує. Я нещодавно повернувся до Києва, півтора року проживши із родиною у Тернополі. І я бачу, скільки тут молоді! У Києві залишилися люди, які хочуть щось робити, які хочуть, щоб їхнє місто ставало кращим, Україна ставала кращою. Аплодисменти цій енергії. Так, ми живемо в тяжкі часи, але робимо це яскраво, стараємося залишити по собі позитивний слід.
Якби ти міг подорожувати часом і собі молодому залишити послання, що б у ньому було?
Мабуть, порада якомога раніше стати організованим. Не зупинятися на досягнутому, не розслаблятися, коли щось виходить, а далі шукати себе. Бути серед класних людей, щоб продовжувати рости.
Також вийшов кліп на пісню "Молодим", відзнятий під час фестивалю. Це була ідея гурту?
Ідея з'явилася спонтанно. Нам порадили одного хлопця, який на фестивалі знімав виступи наживо. Ми вирішили спробувати, навіть не сподіваючись, що вийде щось класне. OMANA якраз відкривала фестиваль, що було для нас дуже символічно. В результаті цей кліп тепер нам подобається найбільше, ще й тому, що ми його зняли за пів години. Але ми змогли впіймати емоції людей, які розрядилися, завели нові знайомства, наслухалися музики, а головне – зібрали майже чотири мільйони гривень для нашої армії.
Музу та натхнення можна знайти, коли розберешся у собі, а не коли відключиш власний розум.
Олексію, емоційно можна бути молодим навіть в дев'яносто, але вважається, що молодість людини триває до тридцяти восьми років. Ти відчуваєш себе молодим?
Так, відчуваю, бо постійно щось роблю, не закисаю. Але я дивний молодий, адже колись вирішив відносно рано створити родину. Я хотів вже до тридцяти років мати дітей. Сім'я мене дуже організовує, хоча часто виникає відчуття, що я стільки часу згаяв на щось незначне, непотрібне. Між іншим, чимало пісень OMANA з'явилось у ті дві години, коли дружина виходила гуляти з дитиною на вулицю, бо іншого часу протягом дня просто не знаходилось. А взагалі мені подобається, коли люди не фокусуються на віці.
У молодості люди часто припускаються помилок, на яких потім вчаться. Що ти важливого виніс для себе з того часу?
Я зробив важливі висновки зі свого досвіду вживання наркотиків та алкоголю. Не буду приховувати, він дійсно був. Вперше алкоголю для мене було забагато, коли ми з друзями поїхала кудись з наметами. Вони аж так перебрали, що впали на намет і зламали мою гітару, а я нічого не міг з цим зробити. Відтоді я не п’ю горілку, тільки пиво чи вино. Щодо наркотиків, то якось я спробував одну таблетку. Прийшов додому, двері відчинив мій брат, а я його не впізнав. Тоді я зрозумів, що поводжуся як гопники, яких не люблю, що став подібним на тих, ким не хочу бути. Це був той випадок, коли я спробував, але більше до цього ніколи не повертався.
Зараз ти б це зробив?
Ні, бо знаю, через що пройшов. Я дійшов висновку, що краще бути чистим, свідомим, знати свою міру. Часто алкоголь чи наркотики люди оточують цілим культом. Мовляв, без них не знайдеш музу чи натхнення. Я вважаю, що музу та натхнення можна знайти, коли розберешся у собі, а не коли відключиш власний розум.
У тебе були помилкові мрії? Скажімо, ти мріяв про щось одне, а потім воно виявлялось розчаруванням.
Не знаю, багато моїх мрій здійснилося. Я взагалі іноді думаю, що це так просто, хоча для когось це недосяжно.
Фото: Лілія Лилик, Радіо Промінь
Коли переживаємо щось страшне, тяжке, то більше цінуємо якісь прості речі.
Якщо говорити тепер про зрілість, то якою ти її бачиш?
Дуже хочу, поки я у здоровому розумі, не зупинятися, щось творити. Буду перемикатися. Припустимо, опанував гітару, тепер візьмуся за синтезатор. А ще уявляю себе стариганем з дредами, щоб усі онуки були шоковані тим, який у них класний дід.
Які історії про життя розповідаєш своїм дітям для того, щоб життя по них не вдарило?
Знаєте, часто коли хочу щось сказати своєму сину, він від мене тікає, бо йому в цей момент не треба те слухати. Тому я стараюсь бути з дітьми максимально ввічливим. Можливо, вони ще занадто юні для серйозних розмов. Хоча моєму старшому синові вже десять років. Зараз діти інші. У них є, скажімо, YouTube з будь-яким контентом, хоч 18+. І ти як батько маєш постійно контролювати, яку інформацію споживають твої діти. Тому YouTube я заборонив, бо регулювати, скажімо, російський контент дуже складно. Думаю, в цьому плані нашим батькам було легше, хоч нас вони ростили у важкі часи.
Ти своїх дітей виховуєш так само як твої батьки виховали тебе чи в тебе свої методи?
Ні, протилежно. Що цікаво у вихованні дітей, так це знайомити їх з різноманітною музикою. Я вмикаю їм щось – і спостерігаю, подобається чи ні. Було дуже весело, коли синам подобалась музика, яку я ненавиджу. Наприклад, шансон якийсь. Першими їм полюбилися Майкл Джексон та Джимі Гендрікс. З української музики – KARNA, ВВ і FliT. Але коли вони почули KALUSH, то це було все! Я навіть на концерт їх водив. Хлопцям цікаво, що в мене теж є музика. Вони до цього ставлять дуже просто, а тому обидва збираються свої альбоми записувати.
Якого майбутнього ти хочеш для своїх дітей?
Звісно, майбутнього у сильній Україні – демократичній, розвиненій, де б люди не обманювали одне одного, бо у нас дуже багато несправедливості навіть зараз. Хочеться, щоб вони не знали війни, хоча я розумію, що вона триватиме довго. Разом з тим, коли переживаємо щось страшне, тяжке, то ми більше цінуємо якісь прості речі. І мені хочеться, щоб мої діти теж вміли це робити, щоб вони цінували красу життя, яка є в усмішках інших людей, у можливості пройтися улюбленим містом та багатьох інших, часто неусвідомлених, речах і ситуаціях.
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
