КДБ цікавило окозамилювання, а не люди — історик про Чорнобильську катастрофу

КДБ цікавило окозамилювання, а не люди — історик про Чорнобильську катастрофу

Комуністичну партію Радянського Союзу, КДБ цікавило окозамилювання, а не порятунок, безпека пересічних людей. Це зазначив в ефірі Радіо Культура історик Олег Бажан, розповідаючи про катастрофу на Чорнобильській АЕС, яка сталася 26 квітня 1986 року, за п'ять років до розпаду СРСР. За висновками історика, причинами цієї катастрофи стали конструкторські недоліки реактора, а також помилки під час експлуатації атомної електростанції. І найголовніше — це організаційно-управлінські помилки, властиві Радянському Союзу. Також в ефірі Радіо Культура йшлося про те, як Чорнобильська АЕС пережила другу після катастрофи 1986 року критичну подію — російську окупацію. Про це розповіли директор Чорнобиль Туру, співзасновник Волонтерського центру "Чорнобиль" Ярослав Ємельяненко, а також завідувач відділу радіаційної екології Інституту проблем безпеки АЕС НАН України Микола Талерко.

 

0:00 0:00
10
1x

Чорнобильська АЕС, наслідки аварії 26 квітня 1986 р. Фото ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного

"Психологічний тиск на окупантів з боку українських медіа, які лякали радіацією, допоміг прискорити вихід РФ із Чорнобильської зони"

— У перші дні широкомасштабного вторгнення саме через ваші камери, які вціліли, коли зайшли російські окупанти, наша Служба безпеки України бачила, що відбувається в Чорнобильській зоні.

Ярослав Ємельяненко: Ми спостерігали ще до того, як росіяни зайшли. Нам подзвонили з СБУ і попросили дивитися по камерах, моніторити ситуацію. І ми дивилися, що все спокійно, а за кілька годин сотнями пішла броньована російська техніка. І коли вона заходила на будь-які території, вона відключала державні камери та електрику, а наші камери туристичних інфоцентрів були заживлені від джерела безперебійного живлення, який протримав кілька днів. І ми кілька днів мали можливість рахувати тип, кількість техніки і, звісно, оперативно дуже передавали вище для реагування. Тож ми були свідками заходження безпосередньо росіян туди.

Вже більш ніж як рік, як Чорнобильська зона деокупована. Під час окупації, як з будь-якими іншими територіями, там росіяни трощили і вивозили все, що могли. Вона залишилась абсолютно розмародерена після них, але наразі вже відновлені основні функції і станції, і радіаційного моніторингу, і виділяються кошти на відновлення — навіть у два рази більші, ніж підраховані збитки від цього нападу. Тобто можна сказати про те, що в Чорнобильській зоні все буде краще, ніж було, більш сучасне, і буде функціонувати ще краще, ніж до цього вторгнення.

— І бачачи, що росіяни там роблять, ви змогли оцей психологічний тиск здійснити і їх лякати — "куди ви лізете, що ви робите, зараз у всіх буде променева хвороба тощо". Так?

Ярослав Ємельяненко: Так, ми ж знаємо, що, в принципі, навіть якщо окопатися в Рудому лісі, смерті бути не може. Буде трошки підвищене опромінення організму, але наш організм може впоратися з радіонуклідами. І це не означає, що якщо десь радіонуклід торкнувся нас, то це вже рак, смерті, все інше. Абсолютно ні. Наші організми самі випромінюють невеличку радіацію. І не тому, що тут стався Чорнобиль, а тому, що так складено біологічно. А як тільки з’явилась інформація, що росіяни вирили там ті окопи, ми зрозуміли, що на цьому можна створити паніку на боці ворога. І ми почали крутити цю інформацію, звісно, її перебільшуючи, пояснюючи, що всі, хто рили окопи, там будуть вже мертві, і що це стосується техніки, яку росіяни крадуть в українців і вивозять з Бучі, з Гостомеля і везуть її до Білорусі через Чорнобильську зону, де вони підняли хмари радіоактивного пилу. І це насправді створило паніку і в Білорусі, і в Росії. І тоді заборонили пересилати посилки від російських військових з награбованим і почалися сутички всередині тих підрозділів, які були в Чорнобильській зоні — що вони не хочуть там знаходитися, що в них є ще плани на життя, вони не хочуть помирати, а їх загнали під Чорнобильську станцію, в окопи. Тобто ця інформаційна кампанія насправді сприяла виводу рашистів з території Чорнобильської атомної електростанції, з зони відчуження.

"Вплив росіян на екологію зони відчуження не був, на щастя, критичним"

— Як російська окупація Чорнобильської атомної електростанції позначилася на екології цього району? Що насправді там відбулося, коли російські окупанти зайшли на важкій техніці, піднімався весь цей пил і вони рили окопи. Як це вплинуло на цю ситуацію?

Микола Талерко: Окупація російськими військами Чорнобильської зони відчуження минулого року не призвела, на щастя, до критичних або непоправних наслідків для загальної екологічної ситуації в зоні. Причини прості. Відносно короткий, близько місяця період окупації, практично невелика інтенсивність бойових дій в зоні. Принаймні, так можна говорити, у порівнянні з катастрофічною екологічною ситуацією, яка склалася в багатьох районах на Сході і Півдні України, де відбувалися або зараз тривають широкомасштабні бойові дії, де практично знищуються все живе, включаючи рослинний і тваринний світ.

Чому від самого початку інформація про аварію була засекречена?

— Чому в 1986 році з таким запізненням людям повідомляли про те, що станеться?

Олег Бажан: Щодо катастрофи 26 квітня вночі, вищим партійним керівництвом Республіки і Комітетом Держбезпеки все було зроблено для того, щоб заблокувати дійсну інформацію, що сталося на Чорнобильській АЕС. У Радянському Союзі взагалі за весь період існування радянської влади були засекречені будь-які аварії та катастрофи, які мали місце в тому чи іншому регіоні країни. Адже це не вкладалося в концепцію життя щасливої радянської людини в щасливому радянському суспільстві. Тому автоматично було засекречено й інформацію саме про Чорнобильську АЕС. Коли ми звертаємося до документів Комітету Держбезпеки, то перше, чим почали займатися радянські спецслужби, це дійсно засекретити цю інформацію, або ж перевірити, чому сталася ця аварія, чи не було тут якихось диверсійно-терористичних актів. Оце було саме на першому плані, ніж дійсно безпека людей.

— Щодо інформації, я тримаю в руках – "Чорнобильське досьє КДБ. Суспільні настрої. ЧАЕС у поставарійний період". Це збірка документів, ви є одним з упорядників.

Олег Бажан: Тека документів, які зберігаються у Галузевому державному архіві Служби безпеки України, і саме документів, які проливають світло на будівництво цього стратегічного об'єкта, показують те, які існували саме недоліки і вади командно-адміністративної системи. Саме спецслужби через своїх інформаторів, через своїх агентів доносили інформацію до вищого партійного керівництва про кричущі проблеми, які мали місце на виробництві. Коли ми говоримо про штурмівщину, то це знову ж таки про Чорнобильського АЕС.

— Тобто гнали план і пошвидше збудувати, попри недоліки.

Олег Бажан: Це так. Потім крадіжки, які також мали місце під час будівництва. Недолугість управління цим стратегічним об'єктом від початку його експлуатації з 1977 року саме до аварії 1986 року. Ці документи нам дають можливість все-таки чітко окреслити причини цієї техногенної катастрофи.


Олег Бажан у студії Радіо Культура

"Сьогодні є відповідь на питання щодо справжніх причин аварії"

— Тобто ми сьогодні конкретно можемо відповісти на одне з головних питань історії — чому це сталося?

Олег Бажан: Думаю, що дійсно, коли ознайомлюємося ми з цими документами, то ми можемо говорити про те, що до цієї катастрофи призвели ряд факторів. І тому, коли ще в 80-х роках, коли відбувався суд над Віктором Брюхановим, директором Чорнобильської АЕС, тоді основний акцент був направлений на те, що тут саме існують причини суб'єктивного характеру. Тобто це питання, знову ж таки, експлуатації самого об'єкта і помилки персоналу, який експлуатував Чорнобильську АЕС. Тепер ми можемо говорити про те, що все-таки причинами є конструкторські помилки реактора, а також помилки під час експлуатації. І найголовніше — це організаційно-управлінські помилки. Річ у тому, що Комітет Держбезпеки повідомляв про всі проблеми з цим реактором ще задовго до аварії. Тобто те, що конструкція цього реактора недосконала і недолуга, це показували несправності та аварії на Ленінградській АЕС. Але оскільки ядерна енергетика була засекреченою, то навіть всередині відомства не було нарад чи відповідних методичних зборів, щоб пояснювати, переконувати і робити відповідні висновки. Ба більше, це ж повідомлялося до вищого партійного керівництва, а воно не реагувало. Був тотальний контроль над закордонними журналістами, зокрема експертами МАГАТЕ і телекомпанією CBN, щоб вони не змогли навіть спілкуватися з простими пересічними громадянами в Києві, тому КДБ (Комітет державної безпеки СРСР – ред.) застосовував той метод оманливого контакту, коли перевдягали саме співробітника КДБ під жителя Києва, і він розповідав, як "добре і гарно живеться в країні рад, що ми нічого не боїмося, все в нас нормально, так що ви не переживайте". Таких випадків було дуже багато. Або коли дійсно прагнули взяти проби ґрунту і довезти це до своїх країн і як відбувалися підміни такого дедективного характеру. Щодо того, як працювала інформаційна робота Комітету Держбезпеки, то проплачувались відповідні замовні статті у тих чи інших журналах, газетах, щоб запрошувати все одно до Радянського Союзу туристів і щоб, не дай Бог, не скасувати ті чи інші заходи, які були намічені — 1 травня, велогонку, а потім були навіть бізнес зустрічі, як "Буряківництво-86". Це все не скасовували, хоча прекрасно розуміли, що саме в Києві є радіація. Тому що ці документи доводять, що кожного дня на стіл вищого партійного керівництва та керівництва Києва лягали зведення про те, де, в якому районі міста, яка є радіоактивна обстановка. І саме на 1 травня в деяких районах міста Києва вона зашкалювала — випромінювання там було від 500 до 1200 рентгенів. Але незважаючи на це, дійсно було свято, діти йшли зі святковими колонами і потім ці спортивні костюми, в яких вони були на цій демонстрації, фонили, але зберігалися в шкільних закладах.

"Історія ЧАЕС — це про окозамилювання"

— Згідно з цими документами, які ви опублікували: там, де потрібна була негайна евакуація людей, за деякими даними, запізнилися на 34 години. Які наслідки були у такого зволікання?

Олег Бажан: Наслідки навіть і прорахувати ми по сьогодні не в змозі. Адже інформація була засекречена. Тому навіть і не вівся список тих, хто зазнав випромінювання, тому що навіть і лікарів змушували в діагності ставити зовсім інший анамнез — що це точно не опромінювання, а, можливо, просто підвищення тиску. Обурилася при цьому навіть головний лікар Київської обласної лікарні, що ми, мовляв, "на сьогодні пам'ятаємо, що людина то потрапила у зв'язку з наслідками опромінювання, а що ж робити потім, коли інший лікар візьметься за історію хвороби і буде лікувати не так, як треба?". Втім КДБ пресували цих людей, проводили профілактику, щоб не дай Бог про масштаби цієї трагедії дізналися як усередині країни, так і поза її межами.

Виявилося, що дозиметричних приладів немає. Зокрема протигазів, якими повинна була опікуватися цивільна оборона, яка потім і брала активну участь у цих всіх заходах, теж не мала в наявності. Не було відповідних методичок, як діяти в умовах ядерної загрози. Хоча Радянський Союз про це писав, 20 років знімали оці всілякі агітки і фільми, а на порядок денний виявилося, що цього немає. Окозамилювання. Саме історія Чорнобильської станції — це про історію Радянського Союзу в конкретно взятому об'єкті.

— До вас питання як до історика. А це правда, що Щербицький сказав фразу — "а куди я виселю 2,5 мільйони киян?" Було таке чи це міф?

Олег Бажан: Із вуст Володимира Щербицького (колишнього Першого секретаря ЦК Комуністичної партії України — ред.) це не можна підтвердити. Але є спогади його помічника, який говорив на оперативній нараді про те, що "в нас не вистачить засобів і техніки вивести всіх киян за межі міста".