Закінчила філологічний факультет КНУ ім. Тараса Шевченка.
Почала працювати на радіо ще студенткою. Відтоді здобувала інші освіти, працювала в різних медіа, долучалась до інших проєктів, але радіо залишається улюбленим місцем роботи.
Ольга любить радіо за швидкість реакції на події, за можливість отримувати інформацію з перших вуст та за те, що яскраво виявляє фаховий рівень і експертів, і журналістів.
Окрім роботи, захоплюється життям, адже воно не менш цікаве, аніж радіо. Називає себе "вічною студенткою", бо у вільний від роботи час багато уваги приділяє самоосвіті. Мріє влаштувати відпочинок і помандрувати з родиною і собакою.
Юлія Микитенко — філологиня, яка стала офіцеркою. Воювала на Сході України, згодом стала кураторкою першого в історії жіночого класу Військового ліцею ім. Богуна. Зараз старша лейтенантка на передовій, командує взводом розвідки "Пекельні шершні"
Катерина Корнієнко — підполковниця Збройних Сил України. Виросла на Донбасі і повернулася на свою малу батьківщину, коли розпочалася війна, щб звільняти її. Однією з перших серед військовослужбовиць отримала бойовий досвід.
Марія Назарова — активістка, волонтерка, інструкторка з тактичної медицини. Розробляла і запроваджувала програму з підготовки бойових медиків. Мріє, що в українській армії будуть найкрутіші у світі тактичні медики.
Валерія Бурлакова — журналістка, письменниця, волонтерка. Молодша сержантка, яка пройшла шлях від військовослужбовиці штурмової роти до командирки міномету Збройних Сил України.
Олена Шарпанська, ведуча програм російської служби Українського радіо. Пережила окупацію, під час якої і почала вести свій щоденник. Щоденник війни. Їй з родиною вдалось виїхати живими і здоровими та знову повернутись у рідний Київ.
Оксана Петрова, режисерка Українського радіо. Активна учасниця усіх майданів. Дружина військового і волонтерка, яка допомагає підрозділу, у якому служить її чоловік. Людина, яка ще 23 лютого не вірила, що війна може прийти.
Володимир Носков, незрячий журналіст Українського радіо з Харкова. Перші тижні війни провів у рідному місті, коментував ситуацію у Харкові для українських та закордонних медіа. Через постійні обстріли виїхав з міста евакуаційним потягом. Зараз тимчасово живе і працює у Львові
Рафаель Лемкін, юрист, доктор права, автор терміну “геноцид”, який закликав до юридичного визнання Голодомору геноцидом. Та чи прислухався до нього світ?
Олександра Радченко, вчителька з Харківщини, яка хотіла залишити дітям спогади про Голодомор. Вела щоденник. Засуджена до 10 років ГУЛАГу.
Нестор Білоус, колгоспник із Харківщини, писав щоденник, в якому описував всі події. За згадки в ньому про Голодомор двічі був засуджений. Реабілітація не дочекався.
