war

Як документують зруйновані війною пам’ятки культури ― розповідає Катерина Чуєва

22.06.2022 р., 07:40

За час повномасштабного вторгнення РФ зазнали нищення десятки культурних пам’яток України. Як міста і села захищають свої пам’ятки та як відбувається процес документування за допомогою 3D-сканерів зруйнованої росіянами культурної спадщини ― в ефірі Українського радіо розповіла заступниця Міністра культури та інформаційної політики з питань європейської інтеграції Катерина Чуєва.

Чи можна вже оцінити обсяги втрат культурної спадщини

"Ця робота розпочата з перших днів повномасштабного вторгнення. Ми розуміли, що збитки будуть, бо війна загрожує і людям, і пам’яткам культурної спадщини. Тому ми розпочали фіксацію об’єктів, які зруйновані. На сьогодні верифіковано і розміщено інформацію у нашій базі по 391 об’єкту, але насправді їх більше, тому що частина інформації перебуває на опрацюванні. І на жаль, це число продовжує зростати. Ми отримуємо зараз інформацію не так швидко і не в таких кількостях, як це було в попередні місяці війни. Але навіть на звільнених територіях ми ще не бачимо повної картини, багато ділянок залишаються не доступними для обстеження, насамперед це стосується об’єктів археологічної спадщини. Вони найменш досліджені фахівцями з точки зору руйнувань, хоча ми розуміємо, що ці руйнування могли бути масштабними. Адже будь-яке розташування військової техніки на будь-якій ділянці може призвести до пошкодження пам’ятки або об’єкта культурної спадщини, навіть ще не виявленого і не зафіксованого на законодавчому рівні. Ця робота ще триватиме багато місяців, якщо не років. А зараз ми насамперед говоримо про видимі об’єкти культурної спадщини, тому що їх багато і їхнє руйнування очевидне".

Про географію пошкоджень

"Загалом, географія охоплює всі прикордонні області, які опинилися на лінії наступу російських військ, тобто Чернігівська, Київська, Харківська, Сумська, Запорізька, Херсонська області. Що стосується Донецької та Луганської областей ― картини повної немає. Звідти інформація надходить найповільніше, і зараз немає кому ситуацію там моніторити. Тому більшість інформації маємо по Чернігівській, Харківській областях. Дніпропетровщина, Одещина, Львівщина ― це поодинокі об’єкти".

Про викрадення цінних пам’яток, зокрема скіфського золота

"Повернути музейні предмети буде складно, це займатиме великий час. Нам відомі процеси ще з ХХ століття, коли на території Росії опинялися цінності з території України, і вони досі перебувають у Росії. У більшості країн світу ці процеси ведуться, і предмети, забрані за правом імперії чи в інший спосіб, повертаються. Так буде і з Україною. Зі свого боку держава докладатиме зусиль для того, щоб цінності повернути, адже це право треба відстоювати. Просто так Росія не погодиться з таким сценарієм, тому потрібно працювати, як і з усіма іншими питаннями захисту інтересів України. Ці питання довгострокові, потрібно вкладати ресурси, моніторити ситуацію. Можливо, якісь предмети повернуться швидше. Світова практика зараз  схиляється до того, щоб зберігати археологічні пам’ятки на місцях, не перевозити їх у центральні музеї, як це практикувалося раніше, коли найкращі колекції концентрувались у столицях або в королівських збірках. Тенденція змінилася, але зробила ці пам’ятки більш вразливими. Одна річ, коли є можливість транспортувати і захистити пам’ятку за допомогою інституцій з потужним ресурсом. Інша річ, коли йдеться про невеликі музейні колекції, які розташовані не в таких доступних місцях або де є проблеми з доступом, зокрема через бойові дії. Ситуація, яку ми маємо на сьогодні з музейними колекціями, свідчить про те, що жодна країна, мабуть, не може бути готова до масштабної війни на своїй території. Ми, на жаль, бачили це у Сирії та інших країнах, коли війна винищувала людей і тотально руйнувала пам’ятки та музейні зібрання. Це той тип війни, до якого складно підготуватися, особливо якщо це масштабне вторгнення. Навіть ті евакуаційні плани та можливості, які існували, мусили б бути дуже швидко відкориговані. І щоб зробити всі ці кроки вчасно, треба мати величезну безпечну територію, куди можна переміщувати предмети. Щира вдячність усім колегам, які змогли убезпечити свої музейні колекції, попри складні воєнні умови. Це надзвичайний подвиг тих людей, для яких музеї та охорона пам’яток ― справа життя".

Про технологію 3D-сканування пам’яток

"Кілька останніх років нею активно користуються. Фахівці інших країн були і в Сирії, і в Іраку, щоб сканувати зруйновані пам’ятки культурної спадщини. 3D-сканування дає змогу максимально детально та якісно задокументувати стан об’єкта, для того щоб потім працювати з програмою його реставрації, реконструкції або відновлення. Якщо реставрація неможлива, бо об’єкт знищено, але є 3D-скан, є якась документація, це буде одна ситуація. Якщо об’єкт зазнав середніх або тяжких руйнувань, це інша ситуація. В Україні таких об’єктів багато. Наприклад, будівля бібліотеки в Чернігові, яка є одним із перших музеїв на території України. Там 3D-сканування дає змогу максимально повно зафіксувати пошкодження, проаналізувати їх. Сканування відбувається ззовні та зсередини, фахівці обстежують стан конструкції та можуть дати певні висновки і рекомендації. Ця інформація лягає в основу реставраційних проєктів. Міністерство співпрацює з міжнародними та українськими фахівцями. Ми об’єднали зусилля з іноземними партнерами, наприклад, міністерство культури Латвії підтримало візит в Україну фахівця з 3D-сканування, і ми чекаємо на матеріали його виїздів. Так само була робота волонтерів із Франції, організацією цих візитів займалася наша громадська ініціатива "Штаб порятунку спадщини". Зараз ми чекаємо на перші результати, щоб їх презентувати і зрозуміти, як нам рухатися далі у напрямку відновлення цих об’єктів. Паралельно міністерство шукає донорські кошти з інших країн, щоб ці об’єкти реставрувати. Самій Україні це буде складно зробити".

Про комунікацію з ЮНЕСКО та захист об’єктів з міжнародним маркуванням "Блакитний щит"

"Ми консультуємося з ЮНЕСКО. І зараз на часі ще одні перемовини з приводу поглиблених консультацій, як використовувати зібрані свідчення і задокументовані об’єкти у міжнародних судах. У цієї процедури є дуже серйозні вимоги, адже будь-яка інформація з інтернету чи приватні фото не можуть бути свідченнями в судах. Є технічні вимоги і має бути виконаний певний алгоритм дій. У нас є потреба в консультаціях досвідчених партнерів, тому що в Україні не було прецедентів відстоювати питання руйнування об’єктів культурної спадщини, а також право України на компенсацію або участь у процесах, пов’язаних з воєнними злочинами. Для всіх це буде новий досвід. З ЮНЕСКО ми ведемо низку інших проєктів та консультацій, тому що ця структура дає змогу залучити дуже широке коло міжнародних експертів, через мережу міжнародних інститутів, дочірніх організацій здобути максимальну підтримку для України та необхідні знання, щоб рухати процеси далі. Знак "Блакитного щита" для більшості об’єктів під час війни може і має бути застосований у вільному режимі. Ми розсилали його частково інституціям, які опікуються культурною спадщиною. Зараз тривають перемовини щодо особливого знаку ― "Блакитний щит" в червоній облямівці. Це знак так званого посиленого захисту. Йдеться про об’єкти ЮНЕСКО. Ми підготували ці документи ще в березні, але зараз процес призупинився. Сподіваємося, незабаром він поновиться".

31 травня Україна звернулась до ООН щодо позбавлення Росії статусу члена ЮНЕСКО у зв’язку з руйнуванням української культурної спадщини країною-агресоркою. Чому ЮНЕСКО виключає цю можливість?

"На сьогодні немає безпосереднього алгоритму, який би дозволяв виключити країну з ЮНЕСКО. Тому що це організація, яка покриває своєю діяльністю країни-члени ООН. Якщо країну виключають з ООН, тоді вона автоматично виключається і з ЮНЕСКО, і з усіх дочірніх організацій. Це буде довгий шлях, який поки що не має прецеденту".

Фото: Уніан

Як документують зруйновані війною пам’ятки культури ― розповідає Катерина Чуєва

Новини по темі