Про шлюбні тенденції
Я відстежила тенденції з 1900-х років і побачила, що відтоді кількість укладених шлюбів зменшилася втричі. Якщо говорити про період пандемії, то також зменшилася кількість людей, які хотіли б створити офіційні шлюби. Однак зменшення шлюбів в роки пандемії пов′язане з тим, що люди припинили спілкуватися, оскільки не було можливості: вони сиділи переважно по домівках і не комунікували.
Про роль психолога у стосунках
Здебільшого люди звертаються до психолога тоді, коли вже стосунки зруйновані, а люди хочуть відновитися самим, почати якось жити і налагодити нові взаємини. Вважаю, що найкращий період звертатися до психолога тоді, коли люди відчувають, що щось не так. Саме в цей період треба розбиратися, що саме не так. На цьому етапі можна зберегти родину. З мого досвіду скажу, якщо людина неправильно себе поводила у першому шлюбі, то і надалі, якщо вона не проаналізує свої помилки, не змінить свої поведінкові моделі, потягне за собою усі оті "хвости" ще з першого шлюбу.
Про період горювання
Розлучення схоже на втрату людини. Це дуже страшний період, бо коли люди створюють родину, вони прагнуть з нею жити все своє життя і ніхто не налаштовується на те, що ось ми зараз розпишемося, а завтра підемо і розлучимося. Тому це великий стрес для людини. Особливо, якщо партнер іде несподівано. Тоді людина потрапляє у ситуацію горювання. І в такий момент у людини може включитися інстинкт самозбереження, вона може зайняти таку позицію, що вона не хоче ні про що думати, каже, що це відбувається не з нею, такого бути не може і це неправда. Цей стан дуже складний. Якщо в цей період людина не починає щось робити, вона може застрягнути на цьому стані. Що треба робити у цьому стані? Я кажу, що варто починати виконувати якусь механічну чи фізичну роботу.
У мене була клієнтка, яка розлучилася з чоловіком, з яким прожила довго разом, і в них діти були. Одного разу чоловік поснідав, піднявся і спокійно сказав, що йде від неї. У жінки був шок, вона взяла ганчірку і пішла мити під′їзд. Коли вона закінчила прибирати, їй стало легше. До речі, ця пара потім в підсумку знову зійшлася.
Про період прийняття ситуації
Ситуації дуже індивідуальні. Трапляється, що партнер іде, бо не може більше так жити, але йому все одно дуже боляче. Однак здебільшого той, хто йде, вважає, що він іде в нове життя і болючіше тому, хто залишається. Бо це відчуття приниження, відчуття розпачу і непотрібності. Тій людині, яка залишається переважно і потрібна допомога.
Читайте також: "Будь-яка проблема починається з порівняння": психологиня про те, як радіти успіху близької людини
Самобичуванням займатися у цій ситуації не варто. Потрібно прийняти все, як є. Не змиритися і нічого не робити, але не звинувачувати себе. Насправді людина може рухатися вперед тільки після того, як вона прийме ситуацію. Якщо людина весь час ставиться собі питання: "А що не так, а що я могла зробити?", — то вона застрягає в минулому. Це найстрашніше. А якщо людина застрягла у минулому, то вона перекриває собі майбутнє.
Якщо людина дуже вірила у свого партнера, це називається "любов-віра", то коли партнер іде, людина думає, що все зруйновано і починає руйнувати себе: пиячити, гуляти тощо. Тільки після того, як внутрішньо включиться програма прийняття цієї ситуації і переосмислення, тоді людина починає одужувати.
Про період виходу із ситуації
У сім′ї відповідальність за шлюб несуть обоє партнерів 50 на 50. Не буває так, що хтось один винен. Коли людина переходить стадію горювання (починає усвідомлювати, що в неї є діти і не має права дозволити собі бути у стані розпачу), тоді людина переходить до стану прийняття і починає шукати вихід.
На цій стадії людина починає шукати друзів і підтримку, це дуже важливо, не можна закриватися. Якщо є друзі, треба звертатися до них. Переважно з цієї ситуації краще виходять люди, які не замкнуті лише на своїй родині. Що більше інтересів у людини, що більше її коло спілкування, то краще вона проходить усі травмуючі події і ситуації.
Для виснажених людей, якщо їм дуже важко на душі, я можу дати пораду — йдіть на природу. Нічого не думайте, вдягайтеся і починайте ходити. Справа в тому, що коли людина починає рухатися або бігати, це допомагає не думати про минуле, а вбирати сили, які наповнюють людину. І тоді людина має сили, щоб долати всі проблеми. У цій ситуації найстрашніше — внутрішнє психоемоційне виснаження.
Часто жінки втрачають себе як особистість, повністю розчиняються у чоловікові. Але "ми" складається з двох "я". Якщо "я" в жінки немає, не буде "ми". Самодостатність у кожної людини повинна бути. Не можна настільки довіряти іншій людині, не можна її ідеалізувати настільки, щоб починати їй вклонятися.
Що допомагає у кризу?
Творчість допомагає виходити з кризових станів. Коли людина промальовує свої тривоги і страхи, гнів і роздратування, їй потім стає легше.
Людина може закритися в собі і приховати навіть від себе свої переживання, але це найгірший варіант. Якщо ми не виводимо назовні свої почуття і емоції, то тоді вони ідуть вглиб свідомості і стають такими установками, які згодом можуть перейти на психосоматичний рівень. Згодом це може вилитися у хвороби і зміни в поведінкових моделях.
До мене приходять клієнти і кажуть, що не можуть після розлучення побудувати стосунки, хоча і знають, як треба себе поводити. У процесі спілкування вони зриваються. Коли ми починаємо розбиратися, виявляється, що це витіснені почуття, які були непрожиті під час розлучення. А якщо ще глибше копнути, то часто це бувають і родові сценарії. Коли батьки не вміли себе правильно поводити, а маленька дитина сприймає все як керівництво до дій, то потім вона дорослішає і починає робити так, як робили її батьки. Причому, що більше вона засуджує своїх батьків, то частіше наступає на ті самі граблі.
Читайте також: Чому дедалі більше людей обирають самотність і чи варто цього соромитися?
Допомагає також вірування. Іноді люди думають. Що можна скріпити сім′ю побутовими речами і матеріальними цінностями чи спільними справами. Однак, якщо в сім′ї немає совісті, тобто відповідальності, скріпити її важко. Часто люди, коли одружуються, думають, що сім′я потрібна для того, щоб насолоджуватися. Але ж насолода дуже швидко минає. Наступає момент, коли кохання проходить. Але насправді кохання є, просто воно має зовсім іншу природу, а молодь цьому ніхто не вчить, не розказує, що кохання — глибоке почуття, його треба вирощувати як квіточку, поливати і дбати. І якщо люди спираються не лише на земне і навколишнє, яке руйнується, а на те, що в глибині людської душі (а це вірування, це те, що дає людині можливість жити попри всі втрати і розчарування), то переважно така родина і не руйнується. Бо є внутрішні вірування і розуміння, що ми живемо не самі по собі, що ми сюди прийшли з місією, з якоюсь метою, щоб розвиватися і нам допомагає всесвіт. Любов — це не завжди пристрасть, це почуття піклування, милосердя, вміння турбуватися, вміння виховувати.
Про самооцінку
Щоб напрацювати самооцінку потрібно підійти до дзеркала і сказати зображенню: "Я тебе люблю, яка я красуня". Якщо жінка не любить себе, не сприймає себе такою, яка вона є, то її не сприйматимуть і навколишні. До нас ставляться так, як ми ставимося самі до себе. Це треба запам′ятати жінкам назавжди. Жінка має бути внутрішньо вдоволена собою, наприклад, прасувати сорочку чоловікові не для нього, а для себе, щоб себе порадувати.
Якщо люди сумніваються, чи варто розлучатися, чи ні, я раджу роз′їхатися на певний час. Тоді вони можуть реально оцінити і з боку подивитися на свої стосунки. Якщо немає такої можливості — припинити інтимні взаємини. Взагалі зберегти родину — правильні думки. За роки можуть накопичитися образи і претензії, які треба просто проговорити. Для цього є сімейні психологи.
Фото: pinterest.com
