war

Архітекторка про сприйняття людей з інвалідністю: "Проблема походить з СРСР, де всіх, хто не досягав стандартів, ховали якомога далі"

30.11.2021 р., 18:19

Чого не вистачає Києву, щоби називатися "безбар’єрним" містом, що таке поняття "безбар’єрності", як покращити міський простір та архітектуру, щоби він став доступним для усіх жителів, і зробити місто комфортним та безпечним, Українське радіо розпитало Софію Брем, архітекторку, спеціалістку з фізичної безбар’єрності в Big City Lab.

Що таке поняття "безбар’єрності" у містах

"Безбар’єрність — це філософія суспільства, завдяки якій кожна людина може реалізувати себе в просторі, взаємодіяти в ньому та насолоджуватися ним. Це рівні права та можливості для всіх людей — будь-якого віку та фізичних можливостей. Для створення безбар’єрності у містах потрібно враховувати саме людське різноманіття. Компанія Big City Lab займається розвитком території міст і безбар’єрність є важливим етапом, над яким ми працюємо", — розповіла Софія Брем, архітекторка, спеціалістка з фізичної безбар’єрності в Big City Lab.

Чи є Київ безбар’єрним містом?

"Щоби назвати Київ безбар’єрним містом, у ньому мають бути безбар’єрні маршрути. Місто повинне враховувати людські потреби: необхідність вийти з житлового будинку, переміщатися пішохідними тротуарами, які перебувають у неналежному стані, потребу відвідати аптеку, в якій немає пандуса чи скористатися банківськими послугами, будучи не в змозі потрапити до банку. В Україні зараз на банківські установи та аптеки наклали зобов’язання, згідно з якими вони вимушені встановлювати пандуси для людей з інвалідністю, але регулюванням цього процесу, на жаль, ніхто не займається.

Проблема з фізичною доступністю для людей з особливими потребами, в Києві не є єдиною, інша вагома проблема — це людська упередженість. Людям важко сприймати інших людей у місті.

Витоки цієї проблеми сягають ще періоду Радянського Союзу, коли всіх, хто не досягав заявлених стандартів "сильної людини", ховали якомога далі від людського ока. Через це суспільство не пройшло процесу соціалізації. Вони не розуміли, що люди можуть бути в різних станах, і нормальним є бачити кругом себе різних людей", — підкреслила архітекторка.

За словами спеціалістки з фізичної безбар’єрності Софії Брем, Big City Lab проводило дослідження щодо безбар’єрності у всіх містах України. І виявили, що всі міста України мають типові проблеми: проблема зі складністю орієнтування в українських містах, відсутність та неправильна установка пандусів, заблоковані тротуари, які створюють проблеми пішоходам, відсутність єдиного алгоритму для установки та роботи домофонів, що збиває з пантелику та створює чимало проблем. Також це проблема житлових подвір’їв, у яких мало різних функціональних зон. Дитячий майданчик у нас може складатися з декількох гойдалок, а зона для спортивних активностей — з одного турнікета або шкільного стадіону. 

Яким повинно бути міське облаштування, щоби інклюзивні потреби були врахованими

"На жаль, про комфорт та безпеку для людей з інвалідністю не часто думають. Людина поважного віку, в якої є обмеження витривалості, під час прогулянки містом потребує належно обладнаних зон для відпочинку. Наприклад, лавок. Вони мають бути розташовані у затінку, а, отже, для денного відпочинку, поруч має бути озеленення. Доглянуте належним чином, яке відкидатиме тінь, але не перешкоджатиме пересуванню.   

У вечірній час ці відпочинкові зони мають бути належним чином освітлені, щоби людина відчувала себе в безпеці та чітко бачила простір, у якому перебуває", — розповіла архітекторка Софія Брем.

Необхідність зелених коридорів та тактильної плитки у Києві

"Зелені коридори” — це безпечний шлях, який потрібний не лише людям з розладами аутистичного спектра, але й іншим, чутливим до зовнішніх подразників, зокрема різких звуків на магістральних дорогах. Наприклад тим, які повернулися з зони бойових дій, або приїхали з невеликих селищ чи містечком, або ж тим, хто має порушення слуху і не може постійно використовувати застосунки, завдяки яким чують і потребують відпочинку від них.

Зелені коридори створені з зелених насаджень, зокрема дерев із великими кронами, а також додатково обладнані геопластиком, які поглинають шум і створюють комфортні для людей умови з підвищеною чутливістю до шуму. Впровадження таких "зелених коридорів" є більше політичним процесом, оскільки, щоби втілити ці проекти необхідно глобально враховувати архітектуру міста.

Тактильної плитки дуже не вистачає на великих площах, зокрема таких, як НСК "Олімпійський" або Майдан Незалежності. Люди з порушенням зору вивчають маршрути та вже навчилися переміщуватися містом без тактильної плитки, використовуючи природні елементи — бордюри, вузькі тротуари. Але коли ми зробимо місто більш продуманим і тактильно зрозумілим, то люди з порушенням зору отримають більше свободи й можливості переміщуватися новими маршрутами. Якщо буде облаштована продумана навігація по місту, то такі люди зможуть освоювати нові маршрути і їхнє життя стане більш насиченим", — розповіла Софія Брем, архітекторка, спеціалістка з фізичної безбар’єрності в Big City Lab.

Фото: Газета "День"

Архітекторка про сприйняття людей з інвалідністю: "Проблема походить з СРСР, де всіх, хто не досягав стандартів, ховали якомога далі"

Новини по темі