Обирай пісні. Визначай переможця

Інформаційні операції Росії проти України: чи є можливості для протидії?

25.11.2021 р., 22:09

Група російських незалежних воєнних блогерів Conflict Intelligence Team заявила про те, що концентрацію військ Росії біля кордонів України вже можна порівняти з весною 2020-го року, але ризик ескалації може досягти апогею у січні. За даними групи, у Росії триває активне перекидання важкої техніки у тимчасово окупований Крим та на російсько-український кордон. Водночас голова Міністерства закордонних справ України Дмитро Кулеба на брифінгу заявив, що Кремль піднімає ставки у всьому регіоні та прагне загалом підірвати безпекову архітектуру, яка склалася в Європі після завершення "холодної війни". Ігор Соловей, керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, що створений при Міністерстві культури та інформаційної політики України, в ефірі Українського радіо розповів, що Україна може протиставити агресивним діям Росії та чи є можливості для протидії інформаційним атакам з боку країни-агресора.

Про концентрацію військ Росії біля кордонів України

В першу чергу, проводячи активні заходи по накопиченню військової техніки, особового складу біля наших кордонів, росіяни публічно традиційно кажуть, що їх там немає. Вони заперечують ці приготування і кажуть що, це Україна хоче напасти на Російську Федерацію. Скоріш за все, це йде для зовнішнього ринку, тому що для внутрішнього ринку реалії Росії такі, що ніхто ніколи в Росії не питався у громадян, чи починати війну, чи закінчувати війну. Система побудована таким чином, що у росіян про це не питають.

Якою є мета російських інформаційних спецоперацій у найближчі місяці 

Росія не дуже нас любить, м'яко кажучи. І це не вчора відбулося. У різні часи Росія нас то намагалась м'яко задушити в обіймах. З 2014 року це відбулося в жорсткій формі. Після того відбулося певне затишшя. Зараз ми бачимо активізацію як військового компоненту, так і бачимо активізацію невійськового компоненту, зокрема численні енергетичні та продуктові блокади. Паралельно з цим інформаційні операції росіян не припинялися ні на день. Вони мали різну інтенсивність, але вони завжди проводились. Цим займались, займаються і буду займатися в першу чергу спеціальні підрозділи Міністерства оборони, Федеральної служби безпеки, тобто спецслужб, яким це в завданнях прописано і вони за це гроші отримують. Тобто це така їхня щоденна поточна робота. 

Відповідаючи на питання, що буде далі, апелювати хочу нагадати слова Суркова, коли його звільнили, він, здається, за тиждень-два виступив з програмним текстом, де відверто сказав, що рано чи пізно Україна все одно впаде в наші руки, але для цього потрібно проводити комплекс спеціальних заходів. Це можуть бути як і прямі військові дії, так і спеціальні, як-то диверсії, інформаційні кампанії, ембарго тощо. Тобто те, що ми зараз бачимо — це реалізація цієї зовнішньої політики Російської Федерації. Далі вони тільки наростять об'єм своєї роботи, оскільки публічні заяви російських керівників стимулюють до того, щоб мобілізувати всі дезінформаційні можливості Російської Федерації. 

Ми також бачимо, як на західну аудиторію транслюється традиційна історія про те, що Україна нездатна, що ми не можемо забезпечити гарантій транзиту газу тощо. Тобто є повний набір страшилок для західної аудиторії. 

Зображення України недієздатною державою — це робота і на західну, і на внутрішню аудиторію. Це підтверджує останнє дослідження СБУ по телеграм-каналах, які писали більше про внутрішню політику.  Дивним чином виявилось, що мережа телеграм-каналів курується з території окупованого Придністров'я, адміністратори сидять там, тримають зв'язок безпосередньо з своїм шефом, а білінги показують, що він знаходиться в місті Москва в в районі Ходинського поля, а це штаб-квартира ГРУ Російської Федерації. Тобто ми бачимо, що в розвиток цієї тези про державу, яка не склалася, вкладається багато коштів, багато інформаційних зусиль для того, щоб цю тезу поширювати як на закордон, так і всередині України, і переконувати українців першочергово про нездатність влади справитися з тими чи іншими викликами. Наприклад, коли починалася вакцинація, один з пропагандистських наративів був такий, що держава вас не здатна вакцинувати, то вакцин вам не вистачить, то система охорони здоров'я не працює, то вакцини не такі викупили тощо.

Про кампанію з антивакцинації 

Цій кампанії можна протиставити тільки холодний розрахунок, тверезий розум і рішучість влади з проведення кампанії з вакцинації. Тому що якщо аналізувати цю кампанію від самого початку, ми бачимо, як саме Росія починала антивакцинаторську істерію, ми пам'ятаємо, як почалася вся кампанія назвали "інфодемією", як росіяни глузували з дій Заходу, коли ті вводили карантин, але готували своє населення до можливих наслідків у себе. В результаті ми бачимо, що на сьогодні в них смертність в сім разів вища, ніж в Німеччині, і там показують катастрофічні результати. Тобто те, що вони породили з самого початку, бумерангом вдарило зараз по ним, і в результаті спостерігається цікава тенденція, коли вони всередині країни закликають вже зараз до вакцинування, але разом з тим одні й ті ж самі медійні ресурси, але різними мовами жартують над цим, постять меми і піддають критиці діяльність тої чи іншої країни, де транслюється цей ресурс, тобто стимулюючи антивакцинаторські настрої. Дослідження багатьох колег показують, що найбільш родючим середовищем для антивакцинаторських настроїв є саме середовище російськомовних мігрантів чи то в Франції, то в Німеччині, чи в країнах Балтії тощо.

В Україні ми також бачимо проникнення всіх антивакцинаторських історій через ті канали, які залишилися діючими від Російської Федерації, насамперед соцмережі та церква. Зараз поступово виявляються ботоферми, затримуюся люди, які проводять цю політику, але медіаосвіта і рішучість влади довести до кінця повинні йти паралельно. 

На які канали комунікації робить ставку Росія 

Насамперед це соціальні мережі, тобто що це ресурс, який не має та кордонів. Разом з тим, ми бачимо, що вони не полишають можливостей і бажання працювати з фізичними проксі, які на себе оформляють та переоформлять інші телеканали і радіостанції. Це я маю на увазі діяльність членів партії "ОПЗЖ", які зважаючи на те, що в них певний ресурс закрили, раптово купують інші телеканали. Також працюють точково з фізичними особами, зокрема елементарно за гроші наймають медіа-кілерів, політичних кілерів, і, незважаючи на їхнє географічне розташування на політичні погляди, люди ведуться на фінансову винагороду і займаються тим, що закладають підвалини проти своєї держави. Останній дуже яскравий — це антивакцинатори. Тому потрібно бути дуже уважним, тому що навіть за вишиванкою десь далеко може виглядати російська косоворотка.

Про західний вплив на інформаційне поле України 

У 2012-2013 роках все, що відбувалося в російському медіа-полі перекочовувало в Україну. Зараз, на щастя, такого немає і є вибірковість. Що стосується західного медіа-поля, то в нас дзеркальна ситуація. Все, що десь виходить на тему України, воно автоматично переїжджає в наше медіа-поле. Але ж потрібно розуміти, що

Захід неоднорідний. І на Заході активно працюють росіяни. В країнах Європи, в Штатах є певна кількість путінферштеєрів (тих, хто розуміють Путіна — ред.) , які або за своїм переконанням, або за фінансову нагороду також промотують російські наративи. І, звичайно, вони, публікуючи що виступаючи на своїх медійних майданчиках на Заході, просувають російські наративи. Останній випадок був такий, що один з американських політологів підводить до думки про те, що, може, ми б все-таки пішли на неприємний компроміс і віддали Україну росіянам. Але нам найголовніше у всіх ситуаціях просто не здаватись, бути впевненим в тому, що якщо ми самі не здамося, ніхто нас не змусить здатися. 

Як Україна може стати помітною на інформаційному полі 

Я не буду говорити про діяльність на російському інформаційному полі, тому що воно зараз нагадую інформаційне гетто. І якщо навіть і відбувається якась діяльність, то про це оголошувати — це підставляти тих людей, які там працюють. З того, що ми бачимо з тривожних фактів — це діяльність навколо нашого українського журналіста Романа Цимбалюка, яка активізувалась в останній місяць. Ми бачимо, що почались негативні тенденції, і буквально вчора було оприлюднено запит в Генпрокуратуру провести розслідування на предмет екстремістських висловлювань українського журналіста. Тобто ми бачимо, як закатується в асфальт і будується інформаційне гетто російських ЗМІ і відповідно під це потрапляють і наші українські журналісти. Тому тут мова про наступ не йде. Ми стоїмо в глухій обороні. Максимум, що ми можемо — це контратакувати у відповідь на якісь російські закиди. Ми не наступаємо. Я прихильник теорії, що не треба чіплятися до тигра і дьоргати його за вуса.

Фото: Українське радіо 

Інформаційні операції Росії проти України: чи є можливості для протидії?

Новини по темі