Фігури, 3D експозиція, сучасні технології, запахи і звуки, які переносять відвідувачів в іншу епоху ― Валерій Галан про музей "Становлення української нації"

Фігури, 3D експозиція, сучасні технології, запахи і звуки, які переносять відвідувачів в іншу епоху ― Валерій Галан про музей "Становлення української нації"

Валерій Галан, засновник музею "Становлення української нації", в ефірі Радіо Культура розповідає про ідею його створення музею, команду, яка працювала над експозиціями, і чим дивують відвідувачів під час екскурсій.

0:00 0:00
10
1x

Як виникла ідея створення Музею становлення української нації

Мінімум 400 років ми носили окуляри Москви, Варшави, Відня, Будапешта, Бухареста. В тих пропорціях і кольорах, які нам дозволяли, ми бачили свою історію. Робили це з однієї причини ― кожна країна, яка мала відношення до наших земель, хотіла з нас зробити рабів, користуватися нашими ресурсами. Чим менше ми про себе знали, тим менше ми могли мати щось своє. Їм потрібно було стадо, яке працювало б. Вони переселяли людей, спотворювали історію, деяку історію присвоювали, деяку ― замовчували. Все це було спрямованою боротьбою, яка ведеться вже більше 400 років. Нині ніхто не завершив цю боротьбу, мова йде не лише про Росію, але й про інші країни також.

Я жив за кордоном і побачив, що в інших країнах підйом національної свідомості високий, там цим пишаються. Також я займався бойовим мистецтвом і очолював Федерацію карате, ми їздили на змагання і там я бачив, коли заходить в зал американська збірна, як її вітають, і коли заходить українська збірна. Зараз нашу збірну зустрічають кращу за американську чи німецьку, бо ми досягли високих результатів, ми добилися цього. Досягали такого успіху ми не лише завдяки спортивним перемогам, ми показували і розповідали тим командам, хто ми такі.

Я звернувся до науковців, ми зібрали більше 50 фахівців, 87 наукових музеїв, які протягом 9 років брали участь у нашій справі, весь цей час ми збирали інформацію. Я не історик, але автор музею. Були історики, кандидати наук, академіки, які консультували нас. У кожній експозиції зазначено, хто брав участь у створенні Музею. В Європі ви не побачите, хто консультував експозиції, бо їм не потрібно захищати свою історію, а нам необхідно. Ми це робимо, щоб ніхто не казав, що ми щось вигадали. 

Я хочу жити на своїй території і мрію про те, щоб мої діти та онуки теж були тут, однак я не можу змусити їх це зробити. Я можу тільки мотивувати. Якщо, наприклад, я нормально виховую свого онука, але він вийде на вулицю до невихованих дітей, тоді він стане таким самим. Може хтось скаже, що я забагато на себе взяв. Тому я взявся за місію, щоб ми ознайомили нашу націю зі своєю історією.

Знаєте, за останні 30 років наші науковці знайшли багато правдивих історичних даних про країну, але біда в тому, що ця інформація розходиться по горизонталі між такими як вони, а до соціуму не доходить. Друкуються книги, але молодь не читає так багато. Вже так не працює. Тому ми вирішили, що ту інформацію і знання, які мають мані науковці, отримали громадяни. 

Ми хотіли створити музей, який би показав переможну, позитивну історію нашої нації. У нашому музеї немає інформації ні про Чорнобиль, ні про Голодомор, хоча це теж частина нашої історії. Ми хочемо, щоб людина на позитиві зайшла і вийшла, щоб дихала на повні груди після перегляду експозицій, пишалася своїм народом. Думаю, ми цього досягли, бо ми це бачимо. У нашому музеї є стратегічні і тактичні завдання. Стратегічні ― ознайомити з історією наших земляків і сусідів, об’єднати людей навколо історії, бо нас розділили за вірою, культурою, кулінарією, підняти імідж українців і України, допомогти зняти "вуаль невдахи" з тих, хто її на себе повісив, щоб люди почали собою пишатися. Тактичні ― у нас через всі експозиції проходить 4 лінії: перша ― ідентифікація нації, друга ― свобода і боротьба за незалежність, третя ― українці та наші пращури, розбудовники європейської цивілізації, адже ми стільки зробили для цього, що світ має нами пишатися, четверта ― ми показуємо шляхетність, талановитість, милосердя, притаманне нашій нації.

Про перейменуання держави Україна

Я маю свою думку, яка формується на обговореннях з науковцями, інтелігенцією, яка живе в Україні. Я надсилав своє бачення в Офіс президента, депутатам, у Верховну Раду, в Міністерство культури, щоб ми святкували не 30-річчя незалежності, а відновлення української державності, бо нашу державу почали будувати, коли ще княгиня Ольга була. Вона першою почала об’єднувати землі, а Володимир Великий зроб християнську державу. Той день, коли пройшло хрещення Русі, і є зародженням нашої християнської держави. Вона мала назву Русь. Якщо наш славний гетьман Мазепа допоміг Петру І перекласти з грецької, що Русь ― це Росія, і вони взяли цю назву, то вони тепер крадуть нашу історію, присвоюють її постійно. Якщо ми скажемо, що не проти того, що русичі, тобто українці живуть тепер на всіх континентах, але Русь була тут. Якщо ми зробимо назву Русь-Україна, то відпаде багато питань.

Українська нація складається не лише з людей, які тут народилися. Це й ті, хто ідентифікує себе українцем, поважає культуру, історію. Ми кажемо, що ми Україна-Русь ― наступник Русі.

У слов’янській мові "окраїни" немає, є "околиця", люди не могли так себе називати. Як можна називати "окраїною" ту територію, де зародилося 15 держав, і 8 з яких залишилося. Слово "Україна" ― це край для всіх слов’ян ― та територія, де ти живеш. Там, куди люди заселялися, вони казали, що то їх край: Хабаровський край, Приморський край, Краснодарський край. Край ―  це територія яку заселяли, де жили наші люди. 

Наше населення ―  це свідомі люди. Одні хочуть себе ідентифікувати українцями, зберегти культуру, мову, традиції. Другим ― все одно, бо вони дуже далеко не думають. Є ще й ті, хто спеціально цього не хоче робити, вони не хочуть, щоб Україна була незалежною, самостійною, з власною культурою. Таких людей ще й фінансують, їм заморочують голову різними програмами. Нам потрібно, щоб у нас були свідомі українці, які поважають себе, люблять свою націю і шанобливо відносять до інших.

Наш музей має соціальне значення, бо ми хочемо виховати цю свідомість. А також політичне значення, адже нам потрібно "застовбити" свою історію. У Росії побудували 23 з 25 однакових музеїв, де показана і наша історія, але як їхня. Навіщо їм 25 однакових музеїв? Бо вони формують свою політичну націю. Якщо ми не будемо робити це в себе, то будемо підкорятися їм.

Ми не змінюємо її, а збільшуємо: Русь-Україна або Україна-Русь. Так ми кажемо, що Україна ― правонаступник Русі. Я не стверджую, що це треба робити сьогодні, треба підготувати це, щоб люди самі хотіли змінити назву, зрозуміли, що це покаже нам як себе поводити.

Якщо я буду свідомим українцем то не буду давати чи брати хабарі, бо я пишатимуся своєю нацією. Ніхто не каже, що змінивши назву у нас і життя налагодиться. Ясно, що для цього потрібні реформи. Коли ми обираємо політиків, то маємо їм допомагати, виконувати їх вимоги й критикувати їх ―  тільки тоді будуть зміни.

Хто створював музей

У нас багато науковців високого рівня і кожен фахівець в окремій епосі. Серед спеціалістів, які створювали музей є люди з 7 країн світу. Коли зустрічаються 2-3 науковці ― це як коли зустрічаються лікарі, у них є свої думки і вони починають скубатися. Михайло Відейко (український науковець, археолог, дослідник трипільської культури, доктор історичних наук ― ред.) ― це дуже виважена людина, яка всіх об’єднала, з усіма спілкувалася і знаходила "золоту" середину. В історії України є багато гострих кутів, ми мусили так її подати, щоб не зачепити політичні, етичні моменти. Ми обходили ці гострі кути, бо наше завдання показати не те, що ми такі "круті", а показати, що ми велика нація з багатьма здобутками. Наша мета не роз’єднувати, а об’єднувати.

Я займався бізнесом і мені довелося продати готелі і ресторани, щоб збудувати цей музей. Я створив київський музей, а львівський ― створив мій партнер Юрій з Житомира, який вклав 60% власних коштів, я додав 40%, а греко-католицька церква ще 10%. Ми хочемо зробити 10 музеїв: в Дніпрі, Харкові. Втім, поки я не можу знайти партнерів, які хотіли б разом зі мною вкласти туди кошти. Наша команда робить усе: від ремонту приміщення і до кінця, а потім все контролюємо і розкручуємо. Є люди, які люблять Україну, але не можуть фінансувати все це. Якщо такі люди з’являться, то я буду тільки радий.

Як створювали музей

Сучасний світ дуже змінився. Візьмемо Європу і Україну, де музеї були створені 30-50 років, за цей час змінилася й наша ментальність настільки, наскільки змінилися й технології: цифрові, мультимедійні, інноваційні. Якщо завести в музей молодь, де не буде технологій, то їм буде не дуже цікаво. Тому ми зробили свій унікальний музей. Там є фігури, там вони краще ніж в музеї мадам Тюссо, ці фігури розмовляють через медіагід на 9 мовах, до відвідувачів звертаються, ставлять їм питання, такого немає в жодному музеї світу. Ці фігури стоять на фоні 3D діаграм, висотою в 4-5 метрів, шириною в 8 метрів, де є проекція з відеопроекторів. Крім того, є звуки і запахи, які повністю переносять людей в інший час і місце. Якщо задіяти всі органи чуття, тоді людина переживає всі емоції, а це зовсім інше. У нас багато мап, картин, є монітори, які транслюють різні документи, тачскріни, артефакти: скіфське золото, керамічний посуд, зброя. На території України немає більш сучасного музею, ми ще й європейців з американцями дивуємо, які до нас приходять і стверджують, що у себе такого не бачили.

Де знаходяться музеї

Наш музей знаходиться у Києві, на вулиці Лаврській, 27. Там, де Батьківщина-мати стоїть з мечем, тільки вхід не з центрального входу, а позаду. Ми працюємо кожен день 10:00 до 19:00, а у вихідні до 20:00. Другий музей у нас відкритий у Львові на вулиці Краківській, 21. Під церквою Преображення Господнього.

Ми плануємо відкрити ще кілька музеїв: у Закарпатті і, можливо, в Кам’янці та в Буковелі. Наш проект призначений для того, щоб ми могли виховати людей на наших традиціях та історії. Багато хто не знає Чайковського, можливо, хтось про нього й чув, але ніхто не знає, що він Чайка, народився в Україні. П’єр Береговуа ― прем’єр-міністр Франції, який підняв Францію на перше місце в економіці після Другої світової війни ― це Петро Береговий з Харкова. Сікорський, Корольов, тобто Королів з Житомира ― це наші земляки. 

В останній експозиції в нас є фігури і дзеркала. Коли я питаю в людей, скільки в кімнаті людей, то вони кажуть 3-4 фігури знаменитості. А я їм кажу подивитися в дзеркало, адже вони теж відомі, вони такі самі, адже в експозиції ті, хто вже прославив Україну, а наші відвідувачі це ті, хто ще має це зробити. Перед входом у музей висить вивіска "Стань свідомим українцем". А під сходами написано: "не сміти, де живеш", "вибирай до влади українських патріотів", "підтримуй владу", "підтримуй реформи", "виконуй закони", "відстоюй український фундамент, історію, культуру, традиції і мову", "пишайся тим, що ти українець". Наше завдання ― виховати людей. Однак, ми хочемо й об’єднати народ.

Фото: Музей «Становлення української нації»

Останні новини
Курс гривні коливається. Але потрошку — Крамаренко
Курс гривні коливається. Але потрошку — Крамаренко
Військове кладовище почнуть будувати у середині червня – в.о. Міністра у справах ветеранів
Військове кладовище почнуть будувати у середині червня – в.о. Міністра у справах ветеранів
"Єдині вікна" у ЦНАПах, єКабінет, реабілітація та інструменти для розвитку – Порхун про нову ветеранську політику
"Єдині вікна" у ЦНАПах, єКабінет, реабілітація та інструменти для розвитку – Порхун про нову ветеранську політику
"Це не телешоу, не боротьба за популярність... Це реальні люди з реальними історіями", – Мстислав Чернов
"Це не телешоу, не боротьба за популярність... Це реальні люди з реальними історіями", – Мстислав Чернов
Катерина Радченко: Мета нашого проєкту — порушити глобальну тишу
Катерина Радченко: Мета нашого проєкту — порушити глобальну тишу
Новини по темі
Катерина Радченко: Мета нашого проєкту — порушити глобальну тишу
Без фото і рукостискань. Гутцайт про поводження українських олімпійців з російськими
"Її зачитували до дір". Історикиня Абдулаєва про першу кримськотатарську газету "Терджиман"
Ірина Цілик про свій фільм "Я і Фелікс", що будує містки між поколіннями
Дробович: "Читати Булгакова, досліджувати – скільки завгодно… Але не будуть названі на його честь музеї і вулиці"