Чому переклад біографії саме Станіслава Лема?
Починалося з того, що ми з Лемом львів'яни. Я походив з простої родини робітників, на відміну від Лема. Він — син відомого лікаря, входив до своєрідної довоєнної міської еліти. Коли я в підлітковому віці захопився наукової фантастикою, то ненаситно накинувся на твори Лема. І перший мій текст польською мовою, який я прочитав, був "Умовний рефлекс" оповідання Лема з циклу про пілота Піркса. Піркс — чудовий персонаж його космічної епопеї і, водночас, дуже простий і зрозумілий усім льотчик, який працює на другорядних космічних транспортних лініях.
Протягом свого життя я намагався читати Лема усіма можливими мовами. І, звичайно, цікавився його біографією. З автором біографії Станіслава Лема, польським журналістом "Газети Виборчої" Войцехом Орлінським, я познайомився 5 років тому і виявилося, що він пише біографію Лема і знімає про нього фільм автор "Соляріса". Книга вийшла у 2016 році, цьогоріч її перевидали, доповнивши і розширивши. Того ж року у Львові відбувся фестиваль, присвячений пам'яті Лема, в рамках Форуму видавців і літературного фестивалю.
Чому Лем приховував своє життя від усіх?
Це важко зрозуміти сучасникам. Дійсно, про Лема ми знаємо дуже мало. Він переховувався внутрішньо все життя, плутав сліди, брехав дослідникам. Лем народився у Львові у 1921 році, після Першої світової війни, коли вже існувала незалежна Польська держава. Його батьки були євреями, але обрали шлях заглиблення у польське середовище, про що навіть свідчить справжнє польське ім’я Лема — Станіслав. Таким чином батьки перейшли в польський культурний простір. Антисемітизм був щоденною реальністю Другої Польської Республіки. За єврейське походження там вбивали під час погромів і під час бійок в університеті і в політехніці. Студентів єврейського походження змушували сідати на задні лави. В часи, коли Лев вступив до політехніки, в 1939 році існувало обмеження не більше 8% студентів єврейського походження. В часи Другої світової війни Лему довелося зазнати переслідувань через своє походження і під совітською окупацією, і під німецькою.
Він зазнав великої моральної травми від цих переслідувань. Лем — один серед небагатьох євреїв, яким вдалося вижити. У Львові залишилося в живих менше 1% євреїв. Але в повоєнній Польщі антисемістські репресії не припинилися. Апогеєм став 1968 рік, коли майже усіх польських євреїв з Польщі вигнали. Лем, маючи польське прізвище, ім'я, будучи глибоко інкорпорованим у польську культуру, одружившись в римо-католицькій церкві, всіляко демонстрував себе поляком, щоб не зазнати переслідувань через своє походження. Йому вдалося уникнути серйозного конфлікту із владою.
Про життя Лема в період з 1939 по 1941 роки
В 1939-1941 роках конфлікт з радянською владою стався через його буржуазне походження. Оскільки його батько був лікарем, до нього ставилися поблажливо і не вислали до Сибіру чи до тюрми і навіть дозволили жити у Львові в родинному будинку, але в ущільненій квартирі. До них підселили чекіста, який зайняв найбільшу кімнату. Але Леми якось пережили ці часи, користуючись положенням батька. До політехники Лема не прийняли через його буржуазне походження, хоча у нього була гімназійна освіта, знав багато мов, хотів бути інженером. Батько задіяв усі можливі зв'язки, щоб син став лікарем і вступив до медінституту. 2 роки він провчився там, але надалі цікавився технічними питаннями, що, власне, ледь не коштувало йому життя.
Про те, як німці зайшли до Львову
Він робив моделі танків і фотографував їх. Заніс плівку до майстерні, де їх мали проявити. Коли прийшов забирати знімки, на нього вже чекали чекісти і йому довелося довго пояснювати, що то — моделі англійських та німецьких танків і до радянських ніякого відношення не мають. Станом на 1941 рік, Станіслав мав за спиною 2 роки медінституту, певний технічний досвід. 22 червня 1941 року почалася війна, на Львів падали бомби, але німці вступили до Львова через тиждень.
Одразу за німцями йшли спеціальні групи, завданням яких було розстрілювати євреїв і комуністів. Відкрили двері усіх в'язниць і знайшли там тисячі трупів, розстріляних чекістами просто затриманих в'язнів, навіть не засуджених судом, звичайних людей, які чекали розгляду своєї справи. За підрахунками їх було від 3-х до 5-ти тисяч. Німці скористалися цим, щоб вчинити погром і залякати євреїв, щоб сиділи тихо у своїх гетто і знешкодити потенційних єврейських лідерів опору. Від рук погромників загинуло від 35 до 100 єврейських мешканців міста.
Про в’язничний погром
Німці скористалися цим і поручили міліції затримувати і доправляти на подвір'ї тюрем молодих сильних євреїв, потенційних лідерів єврейського опору, де їх просто розстрілювали. В перші дні так-званого в’язничного погрому розстріляли близько 2-х тисяч осіб, пізніше — ще 1,5 тисячі осіб. Лем чудом вижив. Його вже вели на розстріл, але група тих, хто розстрілював виконала свій план і тих, кого не встигли розстріляти розпустили. Таким чином він уник смерті.
Про те, як Лем працював на німців
Трохи згодом Лем пішов працювати на німецьку фірми по збиранню вторсировини. Насправді, це була фірма, яка давала добрі документи. Оскільки ця фірма працювала в інтересах німецької армії, то її співробітників не можна було запровадити до концтабору. Він там пропрацював до 1943 року, а потім пішов у глибоке підпілля під іншим іменем, переховувався аж до приходу до Львову червоноармійців. Під час боїв за Львів в нього влучив снаряд і перебив йому барабанні перепонки. Лем став погано чути, а згодом і повністю втратив слух. Але він вижив і навіть не потрапив до тюрми за колабораціонізм.
Родина Лемів жила у Львові до літа 1945 року. Як тільки цей район визволили, то між урядом Польщі і Радянської України була підписана угода про взаємний обмін населенням. Лем виїхав зі Львова разом із батьками і вивіз із собою рукопис свого першого роману.
Як Лем писав свій перший роман
Це було у 1944 році, Лему тоді було 23 роки. Він чудово знав німецьку мову, мав "арійський вигляд", його не затримували на вулицях. Мав змогу ходити до бібліотеки і брати там книги з наукової фантастики. І, начитавшись їх, вирішив написати свій роман. Перший роман "Людина з Марсу" опублікував у 1946 році в одному з бульварних польських видань. Там він одразу окреслив низку важливих для нього тем. Найважливіша — непорозуміння між цивілізаціями. До цієї теми він повертався у своїх творах протягом усього свого життя.
Про життя Лема у Австрії
У 80-х роках Лем виїхав до Австрії на запрошення спілки письменників. Йому було за 60, він дуже хворів. У Відні йому не просто жилося, адже місто було дорогим. Йому доводилося заробляти там на життя і писати нові тексти. Там були створені його твори "Фіаско", "Татар" та низка інших. Уникав інтерв'ю, не плював у кашу комуністам і згодом зміг повернутися у свій новий будинок у Кракові. Деякий час пожив у незалежній, некомуністичній Польщі.
Як львів'яни ставляться до постаті Лема?
Читаючі люди завжди знали і шанували Лема. Будинок, в якому мешкала родина Лема — легендарне місце у Львові, біля якого люблять збиратися любителі чогось таємничого і незвичайного. Лема у Львові шанують, знають. З нагоди його 100-річчя відбудуться різні заходи, фестиваль, приїде багато людей, пов'язаних з Лемом.
Фото: Станіслав Лем, "Фотографії старого Львова" сайт
