Обирай пісні. Визначай переможця

Сергій Мартинюк: "Бандерштат" не тільки про музику, а й про кількаденний інтелектуальний релакс

22.07.2021 р., 13:25

6-8 серпня у селі Рованці під Луцьком відбудеться п'ятнадцятий фестиваль українського духу "Бандерштат". В ефірі "Вікенду Нової Музики" на "Радіо Промінь" співорганізатор фестивалю, письменник та фронтмен гурту "Фіолет" Сергій Мартинюк розповів про те, як “Бандерштат” цього року, чому лайнап фестивалю розкрили лише за місяць до початку, згадав найгірші й найприємніші моменти з п'ятнадцятирічної історії та розповів, над чим працює у Карпатах.

Програма:

Фото — Яна Сочевічек, Радіо Промінь

Робимо все, щоб людям “не друшляти” під сонцем, а класно проводити час

Ірина Саннікова: Сергію, як твій настрій? Де ти зараз?

Сергій Мартинюк: В мене настрій прекрасний. Я влаштував собі невелику відпустку і літературну резиденцію подалі від столиці. Тут і над "Бандерштатом" непогано працювати, і над особистими проєктами, тому настрій хороший. 

Ірина Саннікова: Цього року фестиваль "Бандерштат" п'ятнадцятий, ювілейний?

Сергій Мартинюк: Я не люблю слово "ювілейний", але йому насправді п'ятнадцять років цьогоріч. І я дуже радий, що всі ці п'ятнадцять років традиція не обривалась. Навіть минулого року, коли фестивалів не було, ми його провели онлайн. І буквально нещодавно ми вже отримали всі можливі й неможливі дозволи на проведення фестивалю, попідписували усі угоди з “Українським Культурним Фондом” і анонсували програму фестивалю. Ще ніколи так швидко, десь фактично за кілька місяців, ми не робили фестиваль. Але цьогоріч ось так.

Ірина Саннікова: Окрім швидкості підготовки, чи відрізнятиметься п'ятнадцятий "Бандерштат" від решти?

Сергій Мартинюк: Глобально – ні. Ми вже давно не намагаємось винайти велосипед в організації фестивалю. Намагаємось просто щороку враховувати якісь маленькі й більші невдачі попереднього і робити все можливе, аби людям на фестивалі було цікаво не лише ввечері, коли починається програма музичної сцени, але й вдень. Тому що фестиваль у нас безалкогольний, приїжджає дуже багато сімей з дітьми, машинами, кемпінги, й ми завжди намагалися робити "Бандерштат" таким, щоб він був не тільки про музику, а й про повноцінний відпочинок, кількаденний інтелектуальний релакс.

Ми максимально забиваємо ранкову і денну програми різними атракціями: починаючи від ранкової йоги і закінчуючи літературними, спікерськими сценами, польотами на кулях, спортивними змаганнями та багатьом іншим. І таким чином робимо все можливе, щоб фестиваль давай змогу людям “не друшляти” цілими днями під сонцем, а класно проводити час. Тому ми намагаємось щороку все максимально вдосконалювати для комфорту людей. 

Ірина Саннікова: Якщо будуть польоти на повітряних кулях, то після завершення фестивалю усі будуть постити в соцмережах фото не з Каппадокії, а з "Бандерштату".

Сергій Мартинюк: Я не ризикнув політати, коли ми вперше кілька років тому кулі запустили над "Бандерштатом", але багато дівчат літали і постили фото з "Бандерштату" ніби з Каппадокії. 

Фото Lora Molodets, фейсбук-сторінка "Бандерштат - фестиваль українського духу"

Ми дуже переживали, щоб фінансування фестивалю збереглося

Ірина Саннікова: Чому лайнап з'явився лише за місяць до початку фестивалю?

Сергій Мартинюк: В нас суттєво затяглося підписання договорів, але навіть не через наші недопрацювання, а, власне, через часткову кризу, яка відбувається зараз в УКФ. Ми взагалі дуже переживали, щоб фінансування фестивалю збереглося, тому що інакше я навіть не уявляю, як би ми проводили п'ятнадцятий "Бандерштат", якби щось пішло не так. І, власне, у нас вже була готова програма, просто якийсь час ми її не анонсували, тому що чекали остаточних бюрократичних затверджень.

Ірина Саннікова: На Atlas Weekend-2021 усі охочі могли вакцинуватись. Чи будуть у вас якісь заходи, направлені на боротьбу з COVID-19?

Сергій Мартинюк: На нас вийшло Міністерство охорони здоров'я, попередньо на "Бандерштаті" теж буде центр вакцинації. Все буде добре з цим. Ми думаємо, що зможемо спокійно вакцинувати людей в нормальному темпі. Хоча молодь достатньо активно вакцинується: як не дивно, антивакцинаторів серед неї дуже мало. Але для тих, хто не вакцинувався, така опція існуватиме. Адже до нас не тільки молодь приїздить, до нас з Луцьку масово старше покоління приїжджає, ходить на денну програму. Плюс ми, звісно, будемо пропонувати людям дотримуватись хоча б частково маскового режиму. Я розумію, що спека, що на інших фестивалях цього не вимагають. Але всі ми розуміємо, що фестивальне літо скінчиться, прийде осінь і ніхто не захоче знову жити в умовах локдауну. Українські музиканти зокрема: вони фактично півтора року прожили в ньому. 

Фото — Яна Сочевічек, Радіо Промінь

Тренд безалкогольних фестивалів започаткували ми

Ірина Саннікова: Чи я правильно розумію, що "Бандерштат" – єдиний в Україні безалкогольний фестиваль?

Сергій Мартинюк: Ні, він не єдиний. Є ще декілька, які виникли вже після "Бандерштату" і успадкувати нашу ідею. Наприклад, "Холодний Яр" на Черкащині та ще кілька локальних, зовсім маленьких фестивалів. Вони були натхненні темою "Бандерштату", і по суті, цей маленький тренд започаткували ми.

Ірина Саннікова: Після карантину, ясна річ, були збитки. Чи не думали ви змінити трохи своє ставлення і знайти алкогольних спонсорів?

Сергій Мартинюк: Нам не треба їх шукати: щороку незмінно на нас виходять ті самі алкогольні спонсори й перепитують, чи не змінили ми концепт. Але ми притримуємось твердо цієї позиції, тим паче фестиваль сформував певну внутрішню політику і цю політику приймають наші багаторічні відвідувачі. Це фішка фестивалю. Тобто спочатку, у перші роки, хтось сприймав це, як обмеження якихось особистісних свобод, бо як це – приїхати на рок-н-рольний фестиваль і не повідриватись з пивом під улюблений гурт? Але буквально 3-4 роки минуло і народ почав це сприймати як фішку. Навіть ті, хто вживає алкоголь, кажуть, що це класно – поїхати на фестиваль і трохи в іншому виді релаксу провести кілька днів. І ми точно навряд це будемо змінювати. Але, крім алкогольних, є багато інших спонсорів, і на алкоголі світ клином не сходиться, тому навряд ми будемо міняти свою політику.

Ірина Саннікова: А багато людей вже купили квитки?

Сергій Мартинюк: Не так багато, як хотілося б, але буквально після того, як ми оголосили програму, почали активно купувати. Я спілкуюсь з організаторами інших фестивалів, і є зараз така тенденція, що квитки купують у дуже млявому темпі. Але буквально за тиждень до заходу, коли вже є розуміння, що він точно відбудеться, їх купають масово. Ми стараємось з іншими організаторами тримати зв'язок по багатьох питаннях, і ця ситуація зараз практично у всіх українських фестивалів ідентична.

Фото Дмитро Павловський, фейсбук-сторінка "Бандерштат - фестиваль українського духу"

Неодноразово бували роки, коли я говорив: "Це останній "Бандерштат"

Ірина Саннікова: Якщо за три хвилини згадати найяскравіші події з життя "Бандерштату", що це буде?

Сергій Мартинюк: Мені, як організатору, чомусь згадуються одні негаразди. В перші роки, коли фестиваль тільки починався і вся організація була схожа на тикання пальцем в небо. Коли не було необхідного досвіду і він черпався з підглядання за іншими фестивалями, які в той час відбувались. Пам'ятаю перший рік, 2007 рік, Луцьк, фестиваль, який переносився три рази, сцену, яку ми на халяву взяли у якоїсь луцької компанії, наметове містечко, яке складалось з одного намету. На фестиваль того року приїхало десь 700-800 людей, сцена була маленька, у самому Луцьку. 

А потім вже багато чого було. І всяких розбірок з музикантами з приводу райдерів. Я не буду артистів називати, але один з артистів відмовлявся в день приїзду в Луцьк їхати на майданчик на саундчек, тому що ми подали автомобіль Honda, але не червоного кольору, як було написано в рейдері, а білого. Не будемо називати імена, це некоректно щодо колег-артистів, тому що інколи вони навіть не підозрюють, що у них в райдері є такі речі, адже в більшості менеджмент займається цим. Були роки, коли за тиждень до фестивалю не вистачало тисяч сто доларів, і ми думали, що будемо органи вже продавати. Були роки, коли ми влітали на гроші, брали кредити, і усім оргкомітетом рік віддавали, щомісяця скидались зі своїх зарплат. 

Багато чого було, але серед усього цього переважають хороші моменти. Я ніколи не забуду виступ Кузьми у нас. Коли він приїхав, він страшенно був вражений, що у нас безалкогольний фест, що люди відриваються без бухла. Пам'ятаю усі його коломийки зі сцени, які потім стали вірусними в інтернеті. Не пам'ятаю, чи це він до "Бандерштату" їх готував, чи до іншого заходу. Пам'ятаю, як група приїхала вся, як завжди, концертним автобусом, а він доїжджав сам, тому що з Норвегії десь прилетів буквально в день концерту. Він телефонує і каже, що він вже на вході. Я виходжу його зустріти, там Lanos стоїть, а Кузьма не може з нього вилізти: ногі довгі, вперлись в бардачок. Хаос спогадів у голові. Хоча неодноразово бували роки, коли я говорив: "Це останній "Бандерштат". Хай роблять молодші". 

Ірина Саннікова: Цього року теж так говоритимеш?

Сергій Мартинюк: Час покаже. Поговоримо в серпні, я з тобою неодмінно поділюсь своїми думками з приводу цього. В принципі, п'ятнадцятий рік фестивалю – хороший, щоб підбивати підсумки, але не хочеться. Хочеться розвитку, хороших іноземних артистів, яких можна привести на фестиваль. Я сподіваюсь, з наступного року вже культурні кордони будуть відкриті. Тому що більшість українських фестивалів, які орієнтуються саме на закордонних артистів, були змушені відмовитись цього року від їх виступів. Я думаю, вже час шукати варіанти того, як фестивалю вийти на новий рівень.

Ірина Саннікова: Нам відомо, що ти зараз в Карпатах. Чим займаєшся, окрім відпочинку і соціального детоксу?

Сергій Мартинюк:  Я приїхав готувати нову книгу. У вересні починаю писати новий роман свій. Цього літа, попри всі інші зайнятості, пов'язані з "Фіолетом" і "Бандерштатом", я  дозбираю останню інформацію, яка мені потрібна для написання нового роману. А матеріалу багато, потрібно глибоко вивчити тему посттравматичного синдрому, треба вивчити тему розробок штучного інтелекту, в чому я абсолютне некомпетентний. Тому я приїхав і опрацьовую тонну інформації, накидаю якісь сюжетні конспекти та образи героїв. І як тільки почнеться вересень, моя улюблена пора в році, засяду за новий роман.

Ірина Саннікова: Як тобі відпочивається за місяць до фестивалю, ти не переймаєшся, що щось не встигнеш?

Сергій Мартинюк: Ні, насправді я б не сказав, що це відпочинок, тому що я майже весь час на зв'язку і працюю за ноутбуком. Паралельно ми з командою разом працюємо над організацією "Бандерштату", ми затверджуємо поліграфію, витрати, переглядаємо бюджети, формуємо додаткові програми. Я не є поза процесом, як таким. Все під контролем. Плюс є відповідальні колеги, є виконавчий директор Мар᾽яна Коваль, яка займається усією адміністративною частиною. Я абсолютно їй довіряю і знаю, що все під контролем. Фестиваль проходить вже не перший рік, є розуміння того, як все працює, тому зайвого кіпішу немає. Головне – щоб квитки продавались добре. 

Друзі, 6-8 серпня, село Родатичі під Луцьком, фестиваль українського духу "Бандерштат" – нам 15 років, буде "Бумбокс", "ТНМК", "БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ", Олександр Положинський, KARNA, "Фіолет", "Один в каное", Dakh Daughters, Mad Heads і багато інших артистів. Буде два дні насиченої програми, топові українські автори-літератори, спікери, про яких ми невдовзі розкажемо. Буде багато спорту, неодмінно буде смачна їжа, можливість політати на повітряних кулях над Луцьком і просто хороша нагода відвідати Луцьк, якщо ви там ще не бували.

Фото Ірина Кабанова, фейсбук-сторінка "Бандерштат - фестиваль українського духу"

Сергій Мартинюк: "Бандерштат" не тільки про музику, а й про кількаденний інтелектуальний релакс