Обирай пісні. Визначай переможця

Іван Заєць про радянську версію Конституції, "п'яту колону" і Мінські угоди, як суттєві порушення нової Конституції

28.06.2021 р., 20:27

Сьогодні, 28-го червня Україна відзначає 25-річний ювілей ухвалення Конституції держави. В рамках спецпроєкту "Діалоги з творцями Конституції", в ефірі Українського радіо про те, за яких умов і як створювався основний документ нашої держави розповідає народний депутат багатьох скликань, один із співавторів Конституції України, громадський і політичний діяч Іван Заєць.

Що таке Конституція для держави? 

Це — особливий національний документ, основний закон, з якого виростає система національного права і законодавства. Це — паспорт держави, який встановлює її природу і визначає параметри суспільних відносин. Конституція спрямована на забезпечення інституційну стабільності у державі і стабільність правової системи, суспільних відносин. Така особлива роль Конституції вимагає і особливого ставлення до цього документи. Вимагає пошани з боку держави, влади і громадян. 28 червня 1996 року відбулася віхова подія в українському національному державотворенні. 

Чому кожному важливо знати Конституцію?

Тому що це — документ, який ставить в центр саму людину, її права, обов'язки; який гарантує ці права і обов'язки. Тому, якщо людина хоче захищати свої права, користуватися ними, то вона повинна знати певні розділи Конституції. Також Конституцію треба знати, щоб вивчати природу нашої держави, особливо 1-й її розділ, там, де йдеться про базові параметри України. Важливо, щоб представники нашої влади, політики знали цей документ, ставилися до неї бережно, а не так, як зараз. Зараз Конституція не увійшла у суспільну свідомість. 

Кожен цикл зміни влади завершується тим, що на порядок денний виставляється ідея нової Конституції, мовляв вона не суголосна теперішній ситуації, не так складена, не така гарна. Усе це підриває її авторитет. Таким чином політики перетворили Конституцію на засіб політичної боротьби за владу. Не можна її змінювати під нового президента. Адже вона не вичерпала свого потенціалу і має багато механізмів для підвищення цього потенціалу.

Про відсутність україноцентризму у владі

Треба проводити україноцентричну політику і в гуманітарній сфері, і у сфері усього суспільного буття. В україно-російській війні існує кілька фронтів. Перший — на південному сході Україні, де застосовуються усі види озброєнь, йде класична війна з великими жертвами. 

Другий фронт, який нав’язала нам Росія, знаходиться всередині самої країни. Це — так звана "п'ята колона", яка хоче підважити національний тип української державності через зневагу української мови, як державної. Тому, вирішальним фактором націє та державотворення є українська мова. І доки українська мова не займе належного рівня у нашому суспільстві, не стане повністю домінуючою в усіх сферах і регіонах, доти ми не матимемо єдності, до якої сьогодні прагнемо. Тому, україноцентрична політика є дуже важливою.

Як виникали обриси конституційного ладу в Україні?

Починалося все з Декларації про державний суверенітет України. Там говориться про те, що Декларація є основою для нової Конституції. Навіть березнева виборча кампанія 1990-го року до Верховної Ради проходила під гаслом, що Україні потрібна нова Конституція. Але ми не чекали на нову, ми працювали зі старою, намагаючись внести в неї такі зміни і доповнення, які би дозволяли проводити реформу і суверенізувати Україну. 

Ключові зміни відбулися 24 жовтня 1990-го року, тоді ми проголосували за зверхність українських законів над союзними; сформували на правовому рівні власний інститут прокуратури, систему правосуддя. Таким чином вичленили українську правову систему з радянської. Важливо і про цей етап не забувати. Також 1990-го року Верховна Рада ухвалила рішення про створення конституційної комісії, яка повинна була розробити концепцію Конституції і її проєкт. І так почалася така робота над створенням цього важливого документу. 

Чому так довго не вдавалося прийняти Конституцію?

Керівництво Парламенту не було готове до незалежності країни і намаголося реалізовувати дуже поступову політику суверенізації України; політику оглядання на Москву. Воно чіплялося за радянську практику, не могло змиритися з тим, що українська держава може бути незалежною. Більшість голосів належало лівим і це було вирішальним фактором затримки ухвалення нашої Конституції. Тому перед нами постали дуже великі завдання: здійснити в суспільстві справжні революційні перетворення; покінчити із колоніальним статусом України у складі російської комуністичної імперії і перейти до самостійної держави; відмовитися від тоталітарної політичної системи і перейти до плюралістичної, де домінували би партії; відмовитися від адміністративно-розподільчої економіки до економіки на ринкових засадах. Не так просто було усвідомити, яким чином відобразити це в Конституції і написати такі тексти, які би не тільки фіксували мету, а й створювали коридор для розвитку цих тенденцій. 

Про різницю між радянською і новою Конституціями

Вони докорінно відрізнялися. У старій йшлося про колоніальний статус України у російській державі. У проєктах нової Конституції були набагато розширеніші права людини, наприклад, право на життя, на недоторканність житла, на свободу думки. Тобто ті права, які раніше взагалі не декларувалися в старій Конституції. Варто не забувати про те, які трансформаційні зміни треба було здійснити в нашому національному бутті, щоб зафіксувати нашу державу як суверенну і незалежну, демократичну, соціальну і правову державу. Це зумовлювало велику складність.

Фото: Іван Заєць, "Українське радіо"

Завдяки чому, все ж, вдалося прийняти Конституцію 1996-го року?

По-перше, через інтелектуальну активність представників національної демократії. Тієї частини Парламенту, яка прагнула незалежності і демократії. Усі ці експерти добре знали досвід конституціоналізму в Україні, який розпочинається аж від Руської Правди через Конституцію Гетьманську, Конституцію Міхновського, Конституцію УНРівського періоду, ЗУНР; знали міжнародну практику і якраз активно штовхали нас на найшвидше ухвалення Конституції в дуже хорошій формі. Був ще один гравець —  люди, які так само розуміли, що нова держава має мати свій паспорт, нову конструкцію Конституції. Саме такий тиск на ліві сили зумовив те, що нам вдалося ухвалити Конституцію достатньо високої якості. 

Про пропозицію президентської форми правління

Я особисто виступав за президентську форму правління, бо розумів, що при відході від радянської системи організації влади, де рішення ухвалювалися представниками комуністичної партії, окремими вождями, а прикривалося рішеннями органів радянського самоврядування, вийти з такого колгоспу із хорошими задумками було дуже складно. Тому, я виступав за персоніфіковану відповідальність політика на найвищому рівні за стан справ України. І треба було ухвалювати швидкі рішення, тому я виступав за президентську форму правління, але і за потужний Парламент, який повинен був врівноважувати цю президентську форму правління. 

Про пропозицію президентської двопалатного парламенту

Ми бачили, що за двопалатний парламент виступали ті, хто хотіли федералізувати Україну. Ми ж дивилися на нього як на механізм розподілу повноважень між депутатами, тому що вони повинні вирішувати різнопланові складні питання. Нижня палата - депутати, які повинні ухвалювати бюджет держави, формувати уряд, вирішувати злободенні проблеми. А вища палата мала би ухвалювати рішення стратегічного характеру, безпекову сферу, кадрову політику. Ми хотіли, щоб було певне урівноваження у середині самого Парламенту. Зараз світ настільки прискорився, що однопалатний парламент є кращою моделлю, аніж двопалатний. 

Про теперішню моновладу

Раніше Верховна Рада була організована за принципом більшості. І шукалися точки дотику. Сьогодні ж моновладу ми бачимо по всій вертикалі: від президента до Верховної Ради і тут є велика небезпека узурпації влади. Одним із таких засобів реалізації цього задуму є нова Конституція. Я бачу як теперішня влада ходить навколо цього питання, не знає як його представити суспільству.

Чи потрібна нова Конституція?

Конституційна матерія дійсно перебуває у безперервному русі. Треба слідкувати за цим процесом. Я не кажу, що Конституція має бути недоторканною. Можна вносити зміни, але після того, як випробуваний уже інший метод вирішення тієї чи іншої проблеми.  Такі механізми, як конституційні закони, суд та інші дозволяють вирішити всі проблеми. Якщо ж вже перепробували всі механізми, але Конституція стримує розвиток тих чи інших процесів, тоді можна вносити точкові зміни. Але замахуватись на перегляд усієї Конституції не можна. 

Коли ми її писали, то знали, що прийдуть дуже складні часи в Україну і зсередини, і через агресію Росії. Саме тому ми закладали в Конституцію такі механізми стабільності, які дозволяють її вдосконалювати без суттєвих змін. Бажання переписати Конституцію — намагання використати її в боротьбі за владу, перебрати на себе ті повноваження, які не властиві тій чи іншій формі державного правління. 

Хто розхитує позицію Конституції України?

В першу чергу, влада. Кожна влада намагається переписати Конституції під себе. Але жорсткий механізм, який закладений в Конституцію унеможливлює її деструкцію. І люди це розуміють. Питання не в її якості, а в небажанні жити за її принципами, у правозастосуванні. І тут ми виходимо на низьку якість наших політиків, на їхнє незнання Конституції і конституційного процесу, ролі, призначення. Усе це йде від влади і повертає на нульовий цикл державотворення. 

Також Конституцію розхитує зовнішній вплив, дії Москви. Перший напрямок — Мінські домовленості. Якщо ми будемо реалізовувати ті домовленості про особливий статус тимчасово окупованих територій, то це підірве унітарність нашої держави, заблокує наш європейський вибір, змінить суттєво конституційні засади функціонування нашої держави. Ці угоди були нав’язані під тиском, коли російські регулярні війська йшли по нашим територіям. Тому вони — нікчемні і нам потрібно стояти на свої позиції і думати про свою державу і майбутнє свого народу. 

І другий напрямок — дії Москви через "п'яту колону". Саме представники проросійських сил намагаються підважити національний тип української державності через українську мову. Ми бачимо подібні наскоки і у Верховній Раді, і у Конституційному Суді. Тому тут важливо бути рішучими і боротися з цією "п'ятою колоною". Не дати їм розхитати і посварити українців між собою.

Як українцям підвищити свою політичну культуру?

Перш за все, підвищити наші вимоги у напрямку моральності та професійної підготовленості влади. Обирати до влади порядних людей, які знають як працювати із законами. Щоб вони своїм відповідальним, шанобливим, оберігальним ставленням формували інші ставлення і не використовували Конституцію як засіб у політичній боротьбі за доступ до влади. Влада має стати прикладом бережного ставлення до Конституції. Також ми маємо змінити вивчення Конституції у вишах, вивчати її перший розділ, де закладені підвалини, параметри нашої держави.

Фото: Світлана Мялик, Іван Заєць, "Українське радіо"

Іван Заєць про радянську версію Конституції, "п'яту колону" і Мінські угоди, як суттєві порушення нової Конституції

Новини по темі