Про загальні політичні тенденції та кадрові зміни
У світі тривають інтенсивні зміни. Що стосується України, то динаміка 2020 року не дає високих сподівань на 2021 рік. 2020 рік переконав нас у тому, що немає ресурсу на зміни, на всі обіцянки "Слуг народу" і Володимира Зеленського, на які велика кількість громадян сподівалася. І звідки візьметься цей ресурс на 2021 рік теж ми не бачимо. Експерти точно прогнозують, що буде зміна керівництва уряду. Але чи це означатиме нові та якісні реформи — невідомо. До 30% громадян взагалі не знають прізвище прем'єр-міністра, який очолює виконавчу гілку влади. Ми не бачимо, хто ці люди. Тому все зосереджено на Зеленському, хоча ми розуміємо, що не він мав би відповідати за сферу, де має працювати уряд, і не він має відповідати там, де має працювати власне генпрокурор.
Про справу заступника голови Офісу президента Олега Татарова
Під час Революції Гідності ця людина була "інформаційним беркутом", оскільки на той час був співробітником Міністерства внутрішніх справ. Його взяли на посаду заступника голови Офісу президента з двох причин: По-перше, треба було якось врівноважити міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, тому що Татаров — це представник цієї самої міліцейської спільноти. Інша справа, яка була на нього покладена, — він мав курувати всі справи проти Порошенка. Тобто він залишається дорогим для Зеленського. Але коли проти нього виникло корупційне звинувачення, то Офіс президента та сам Зеленський поклали на ваги власну репутацію. Зараз кажуть, що пан президент вже не задоволений тим, що Татаров в розмовах каже, що знає дуже багато, зокрема про "справу вагнерівців", і якщо його приберуть, то він все розкаже. Тому, я думаю, що протягом місяця доля пана Татарова вирішиться, і не на його користь. Але це запізно, бо вже всі "заляпані".
Про боротьбу між Порошенком і Зеленським
Порошенко і Зеленський все ще знаходяться у кампанії 2019 року. І з 2019 року триває хвиля повного взаємного сприйняття, коли правим вважається той, хто виллє більше ненависті. Вичерпність цієї боротьби відчувалася вже у 2020 році. У 2021 році це взагалі не цікаво.
Про кризу у 2021 році
2021 рік — це буде рік відчутної політичної та суспільної криз. Ми бачимо два полярних табори. Перший — проросійський, який фактично очолює президент Путін в обличчі власного кума пана Медведчука і "ОПЗЖ". І під час війни це робить цю політсилу просто антидержавною. Це звужує коло її впливу. Так само відбувається на іншому фланзі, де є національно-патріотичні сили, але її дуже звужує те, що їх монопольний лідер — Порошенко, людина з високим антирейтингом. Всередині — нікого. Тобто ті, хто не належить ні до того, ні до іншого табору. Ця позиція не вербалізована і не концептуалізована. Серед тих 73%, які були за Зеленського, можливо, залишилась лише третина. І ми бачимо дуже великий політичний спектр і прошарок громадян, які нічиї. І за них мала б йти боротьба, але ми не бачимо того, хто б це міг провести.
Промовистий результат 2020 року — це зникнення "Голосу". На нього дуже покладалися, тому що це нові і прогресивні націонал-демократи, але спочатку відпав Вакарчук, потім була дуже невдала кампанія боротьби за мерське крісло, коли Сергій Притула намагався повторити успіх Зеленського. Зараз змінили голову фракції, і поставили Железняка. Тому немає альтернативи лідерам президентському рейтинг, на яких вже неможливо дивитися: Зеленський, Порошенко, Медведчук, Бойко і Тимошенко. У кожного є фанати, але їх обмаль. Крім того, українському суспільству варто подорослішати.
Фото: rada.gov.ua
