"Я би підійшов до питання помилок у шкільних підручниках з дещо іншого боку. Чому ми так гостро й болісно сприймаємо помилки в них? Тому що в суспільній свідомості підручник досі є чимось на кшталт філії Біблії. Біблія – це незаперечне джерело істини, а підручник – незаперечне джерело знань. Можливо, так дійсно було до кінця ХІХ століття, коли радіо ледь-ледь зароджувалось, а про телебачення ще не було чути. На сьогодні інформації багато і вона розміщена в різних джерелах, тому підручник змінює свою суть і призначення", – висловив свою думку Микола Скиба.
Фото: Kyiv Media
За словами експерта, спроба вмістити в підручниках всю необхідну інформацію закінчується тим, що видавництва, намагаючись видати книжку в терміни, економлять на коректорах: "Банальна причина –видавництва поспішають до різних дедлайнів, тому що це пов'язано з державними коштами, які виділяються на підручники. Тому іноді трапляється відверта дурня й псевдонаукове мислення, а іноді -–прикрі помилки".
"Я не кажу, що це має ставати нормою і до цього потрібно звикати. Проте й трагедії не варто робити, тому що несприйняття помилок – це частина нашої культури", – наголосив експерт Українського інституту майбутнього.
Фото: Резонанс
"По-друге, підручник має перестати бути джерелом істини та знань, він має ставати навігатором в системі пізнання. В ньому має бути менша кількість дат, інформації. Те ж стосується й програм: їх намагаються напхати якомога більшою кількістю розрізнених дат, які дуже важко пов’язати між собою. Звісно, це теж лягає тиском на тих, хто готує підручники", – пояснив Скиба.
Окремо експерт виділив й недосконалу систему відбору шкільних підручників, яка досі залишається в Україні: "В нас є Інститут модернізації змісту освіти, який раніше відповідав за зміст і відбір підручників. Але ця система себе дискредитувала. Тепер в нас двохступенева система, коли експерти подають свої кандидатури, відбирають й переглядають рукописи, потім щось рекомендують, а щось – ні. Те, що потрапило в рекомендоване, потім передивляються вчителі й голосують. На друк того підручника, що переміг, виділяються державні кошти".
"Ми живемо в цифрову епоху і навігатор пізнання, підручник, має бути цифровим. Якщо є помилки, але основний носій – цифровий, там набагато легше виправити, ніж відкликати виданий 20-тисячним накладом підручник з усіх шкіл", – пояснив Микола Скиба.
Наостанок експерт розповів, що питання того, хто відповідає за помилки в підручнику, залежить від часу, коли було виявлено помилку: "Якщо помилка виявиться ще на етапі рукопису, то треба дивитись, які експерти та вчителі його дивились. Але якщо цього не було видно на епаті рукопису, тому що часто це не повний підручник, тоді питати з видавництва".
Фото: pixabay
