У 2016 році розгорнулася боротьба за доступ батьків до дитячої реанімації. Тоді з’явився наказ МОЗу № 592, який допустив родичів до реанімацій. Зараз у зв’язку з пандемією ситуація ускладнилася і виявилося, що близько половини людей, яких це стосувалося взагалі не знали про існування цього наказу. Їх продовжують не допускати до реанімацій. Як усе починалося розповідає Анастасія Леухіна: "На початку нам доводилося докладати дуже багато зусиль, щоб люди про це дізналися, тому що ані лікарі, ані батьки не знали про це. Ми працювали над тим, щоб ця інформація дійшла до них. З одного боку це активізувало деяких батьків, проте левова частка людей, які зверталися до нас зі скаргами на роботу персоналу не готові були письмово їх оформлювати. Вони просили про індивідуальне вирішення проблеми. Тобто виконання наказу було дуже атомізоване. В деяких лікарнях його виконували повністю, в деяких його не виконували зовсім. Деякі лікарні обмежувалися певними годинами присутності чи ставили додаткові обмеження, які також суперечили наказу. Це були дуже різні практики. Зараз ми бачимо, що у зв’язку з пандемією дистанція збільшується і дуже багато лікарень взагалі закривають доступ до пацієнтів у реанімаціях. З офіційної точки зору пандемія не обмежила дію цього наказу. Ми провели юридичний аналіз, який показав, що наказ потрібно виконувати. Ми також чули заяву Міністра охорони здоров’я посилювати заходи безпеки ще більше – частіше мити руки і дбати про те, щоб приходити не хворим, але доступ все одно повинен бути".
На питання, наскільки важливим є спільне перебування батьків з дитиною в реанімації експертка зазначає: "Є дуже багато досліджень, які показують, що діти і дорослі, які втрачали контакт зі своєю сім’єю під час перебування в лікарні отримували досить важкі психологічні наслідки. Це, наприклад, посттравматичний синдром від розлуки з мамою. З іншого боку сім’ї залишалися з великим почуттям провини на все життя, особливо, якщо вони втрачали члена сім’ї в реанімації. Почуття провини не залишає людей десятиліттями. Тому чисто психологічно це дуже травматично для людей. Здоров’я – це не тільки про фізичний порядок в тілі. Психологічний і емоційний комфорт також є складовою здоров’я. Якщо ми зможемо забезпечувати цей комфорт, це сприятиме зниженню стресу і вирішенню багатьох проблем в реанімації".
Результати дослідження, проведеного агенцією "Info Sapiens" і ГО "Горизонталі" свідчать, що родичів найбільше хвилювало не те, що пацієнт знаходиться у важкому стані, а відсутність контакту, неможливість доглядати за близькою людиною, зверхнє ставлення персоналу та відсутність інформації про стан здоров’я. Як цим проблемам може зарадити брошура пояснює Анастасія Леухіна: "Ключова проблема полягає в комунікації і це може бути або невміння медперсоналу комунікувати, або небажання, або вигорання. Брошура дає батькам більше інформації для батьків, аби вони розуміли, куди вони потрапляють. Було проведено багато фокус-груп з працівниками реанімацій і батьками, аби зібрати найтиповіші питання, які виникають у батьків. Ми розділили їх на дві категорії: питання, які стосуються дитини, і які складно узагальнити в одній брошурі, і питання, на які можна дати відповіді в такому форматі: що можна приносити в реанімацію, чому важливо, щоб дитина не вирвала трубочки, чому не можна пити тощо. Це базові речі, які допоможуть персоналу не злитися на батьків, які щось не так роблять і зробить перебування батьків і дітей в реанімації більш комфортним".
На питання, де можна ознайомитися з брошурою експертка зазначає: "Брошуру можна переглянути на сайті reanimation.in.ua. Вона є безкоштовною для скачування. Її можна скачувати і друкувати для своїх відділень. Ми будемо дуже раді, якщо батьки будуть краще розумітися на своїх правах. Нам допомогла організація "Жіночий міжнародний фонд" розробити і видати певну кількість паперових примірників брошури для лікарень".
Фото: Анастасія Леухіна ZMINA
