Про боротьбу Києва з епідемією коронавірусу та вільні місця у лікарнях
В ситуації з Києвом треба говорити про взаємовідносини столиці, тобто міста нашого як столиці. І, вочевидь, є ресурси, які можна задіяти. Поза тим, що перетворювати Палац Спорту у великий шпиталь і так далі – існують же такі проєкти – можна зробити, на мій погляд, значно швидше і більш ефективні кроки. Я би говорив про те, що сьогодні в Києві нараховується близько 30 різного характеру відомчих лікарень, Укрзалізниці і так далі. Можна було би вести дуже швидкий та ефективний діалог з державою, з тим, щоб держава допомогла там, де необхідно зробити дооснащення, зробити дооснащення і використовувати ліжко-місця в цих лікарнях задля того, щоб забезпечити необхідну кількість цих місць. Можна було би надати необхідну допомогу і сервіс киянам. Це було би значно швидше. В тому числі, вочевидь, там є і фахівці.
Про жорсткий карантин
Важливо робити раціональні кроки для будь-якої влади – чи це міська, чи державна. Найгірше, що можна робити, – це панікувати. Я хотів би нагадати про те, що сталося в березні, коли в Києві майже терміново зупинили метрополітен. При цьому зовсім нічого не було змінено по відношенню до того, як використовувалися тролейбуси, автобуси Київпастрансу. І відповідно перші дні, коли зупинили метрополітен людей було просто неймовірна кількість в автобусах і тролейбусах. Це приклад нераціональної дії.
На жаль, уряд демонструє чимало нераціональних рухів і рішень. Відомо, що був створений спеціальний фонд, який мав би бути спрямований на все, що пов’язано з боротьбою з коронавірусом – 65 мільярдів, і з нього більше половини пішло, асоційовано і витрачено на дороги. Тобто виникає дуже неприємне питання: асфальтувати дороги в даному випадку, коли стоїть така загроза, це так важливо? Чи це не перетворюється на асфальтування доріг, якими потім будуть їздити катафалки?
Про всенародне опитування Володимира Зеленського
Навіть обговорення того, які питання на часі, а які не на часі, означає, що нас втягнули в маніпуляцію. Втягнули, я б навіть сказав, в аферистичну конструкцію. Перед тим, як говорити про ці п’ять питань, у мене виникають свої п’ять питань. Хто ці питання підбирав? Хто буде проводити опитування? Яка буде методологія підрахунку голосів? Хто буде фінансувати усю цю діяльність – якісь дивні меценати, яких не називають? Як будуть використовуватися результати, якщо вони в будь-якому випадку є сумнівними? У ЦВК сказали, що вони взагалі не знають, що це таке.
Така ініціатива звучить ніби як порадитися з людьми. Порадитися з людьми завжди важливо, і чути людей, не тільки ставити питання, а справді чути й розуміти їхні відповіді. Але ж не в таких спосіб, як це відбувається, бо це виглядає абсолютно хаотично, зненацька, і далі вже виникають різні соцопитування, які кажуть, що люди добре віднеслися до цього. Люди, вочевидь, реагують добре, коли в них питають їхню думку. Просто, на даному прикладі можна показати, як абсолютно маніпулятивно можна використати інструмент, який має законодавчо бути забезпеченим – те, що називається референдумом – а в даному випадку це буде бозна-що. Жодна людина на даний момент не надала чітких відповідей стосовно цих всіх питань, про які йшлося.
Це про політиканство, про безвідповідальні дії, або навпаки дуже сконцентровані, прагматичні речі, які мають вплинути на хід місцевих виборів.
Про нову версію закону про столицю та розділення посад міського голови і голови КМДА
За кожною назвою стоїть функціонал. Що таке КМДА? На сьогодні Київська міська державна адміністрація нібито є виконавчим органом Київської міської ради. Але голова КМДА призначається президентом. Минулої осені були бурхливі події – чи буде хтось інший призначений головою КМДА чи залишиться Кличко. Кличко лишився. Це добре, тому що, кінець кінцем, якщо обрали кияни мера, він має бути головою виконавчого органу, тому якраз що може бути зроблено – це замість державної адміністрації має бути виконавчий орган. І його, однозначно, має очолити міський голова. Щодо впливу держави, то можна цю позицію називати по-різному – префект. Ця трансформована КМДА має робити юридичний нагляд, але з дуже чітко прописаним функціоналом: вона не впливає на те, які рішення приймає Київрада. Вона взагалі до того не має відношення.
Водночас, Київ є столицею, тому якщо якісь рішення можуть негативно вплинути на можливість Києва забезпечити виконання столичних функцій, то тоді такий голова юридичного офісу має обов’язок звертатися до суду, і в суді доводити, що певні рішння Київради чи дії міського голови йдуть всупереч з якимось національними програмами або навпаки містять небезпеку для цілісності держави. Це функціонал, який має бути закладений.
Про повернення районних рад
На даний момент в Києві, якщо брати офіційно, 3 мільйони, якщо неофіційно, то 5 мільйонів і далі. І 120 депутатів Київської міської ради представляють 3 мільйони чи більше. На одного депутата, просто порахуйте, приходиться від 20 до 30 тисяч киян. Просто уявіть собі стадіон "Динамо" – там 15 чи 18 тисяч – поставте по центру стадіону одну людину і вона представляє інтерес всього стадіону. Ефективно це робити просто неможливо.
Європейська практика свідчить про те, що від 2,5 тисяч мешканців до 5 тисяч – мають мати людину з депутатським мандатом, до якої вони можуть звернутися. Районні ради є в Лондоні, в Парижі, у Відні, в Берліні, тобто це стала практика.
Про генеральний план Києва
Генеральний план, який сьогодні діє, розроблявсь в 90-х, був прийнятий в 2002 році, і називається "Генеральний план розвитку Києва до 2020 року". От 2020 добігає до кінця. Генплан продовжить бути тим планом, формально, але ми ж розуміємо, що навіть філософія цього документу є застарілою. Тому кошти – це важливо, безумовно, але якщо по дурному їх витрачати, то їх ніколи не буде достатньо.
На даний момент генплан безкінечно застарілий. Зараз знайшли спосіб його обходити, приймається детальні плани територій, за які постійні роки голосували в Київраді ті, хто ніс відповідальність за цю хаотичну забудову. Бо детальний план визначає, як розвиваються кілька кварталів по сусідству. Там прописується все дуже красиво, але ніхто не контролює етапність, тому там виникають нові багатоповерхівки, і не будуються дитячі садки.
Важливо говорити про те, що стратегія – фундаментальний документ, який ніби промальовує напрямок розвиток Києва, – абсолютно неадекватна. Стратегія не вбачає проблеми в дисбалансі розвитку правого та лівого берегів.
Про метро на Троєщину
Власне, виникає питання, як саме приймаються рішення, куди прокладати гілку метрополітену. Вона пішла на Виноградар, хоча троєщинцям обіцяють цю гілку вже десятки років, і вона не виникає. Може, це тому, що якийсь забудовник загарбав собі кілька сотен гектарів, вже розуміє, що він там побудує теж свої сотні тисяч квадратних метрів, і туди під нього тягнуть гілку. То це для кого працює? В першу чергу – для забудовника? Тому серед ініціатив, про які ми говоримо якраз в принятті якісної сучасної стратегії в розробці, є такий момент, який хтось, можливо, вважатиме провокативним. Наприклад, чому б Верховний суд не перенести на Троєщину? Одразу виникнуть робочі місця. Це забирає додатковий трафік автівок. У Верховний суд, я не думаю, що хтось їздить на тролейбусі. От його туди на Троєщину і поставити. Гарантую, що виникнуть ініціативи на рівні держави, як туди протягнути гілку метрополітену.
Про маршрутні таксі
Простою умовою, замість того, щоб ці маршрутки гасали і там була би тільки чорна готівка, – не може бути продовжена ліцензія або отримана ліцензія на цю маршрутку, якщо там не встановлені валідатори і ця маршрутка не підтримує електронний квиток. Там можна так само прописувати, що вона обов’язково має приймати і пільгові групи населення. Про приєднання навколишніх селищ до Києва Треба говорити про такий термін як агломерація – це велика екосистема, яка включає в себе, якщо брати приклад Києва, Київ і всі міста-сателіти: Вишгород, Бориспіль, Бровари, Ірпінь і так далі. Організація правильного співіснування цих суб’єктів – це питання непросте, але є хороші приклади. Один із найкращих прикладів – це Париж, агломерація якого включає в себе більш ніж 100 суб’єктів.
