Мобільний додаток

"Городницький скарб". Історія сенсаційної знахідки

9.09.2020 р., 10:00

27 серпня в смт Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області місцевий мешканець знайшов 32 срібники князя Володимира Святого і Святополка Окаянного. Наступного дня археологи знайшли на тому ж місці ще шість монет. Про історичну цінність знахідки, чорних археологів та винагороду за знайдений скарб в ефірі радіо Культура розповідає кандидат історичних наук Олександр Алфьоров.

Програма:

За яких обставин було знайдено скарб та чому цього не сталося раніше?

Сергій Комар з Городниці на піщаному пагорбі знайшов тридцять два срібники. Одразу не зрозумів, що знайшов, оскільки монети були зеленого кольору, внаслідок окислення. Він сфотографував їх і відправив другові, той своєму другові, а той вже мені. Це скарб національного значення, який необхідно було здати державі. Карбування цих монет датується 1010-1019 роками. Скарб залягав на невеликій глибині близько 30 см. Очевидно, що людина, яка йшла вздовж Случі, це торгівельна артерія, побачила якесь переслідування і вирішила прикопати скарб. Це не археологічна місцевість тому на скарб стільки років ніхто не натрапляв. З тридцяти двох срібників 5 належало Святополку Окаянному (це прийомний син Володимира) і 27 Володимиру Святому.

Яку винагороду передбачає новий Цивільний кодекс України для тих, хто знайшов скарб і чесно передав державі?

343 стаття має припис, що людина, яка знайшла скарб має негайно віддати його органам місцевого самоврядування і викликати Національну поліцію. А далі закон не регламентує подальші дії. Тобто він погано прописаний. Крім того, той  хто знайшов скарб має право отримати винагороду в розмірі до 20%. І при цьому не прописано яким чином вираховувати вартість скарбу. Тобто в даному разі людина отримає умовно кажучи 20 грамів срібла. Стався прецедент, коли людина доброї волі, розуміючи державницьке значення, віддала це державі. Таку людину слід винагородити, а для цього слід вдосконалити законодавство, аби в  подальшому люди несли цінні знахідки державі, а не намагалися десь їх продати. Разом з тим, приховування скарбу передбачає кримінальну відповідальність.

Історична цінність "Городницького скарбу"

Монети Володимира Святого можна поділити на 4 групи:  перший тип – це на одній стороні Володимир, на іншій Христос. Інші три типи – це Володимир на престолі і на іншому боці – тризуби. Усі знайдені монети належать до цих трьох відомих типів, які він карбував. За доби Київської Русі існувала вагова одиниця "гривна". Слово походить від гриви – шиї. Це були шийні прикраси у вигляді срібних обручів, які в середньому важили 160 грамів. Вони вважалися вагою для оцінювання. Для наповнення ринку розмінною монетою багато століть до цього до Володимира Святого користувалися монетою під назвою "дирхем". Це арабська срібна монета. Коли джерела срібла почали занепадати Володимир відчув, що ринок для торгівлі повинен мати дрібну розмінну монету. В скарбі до речі є монета, яка розрізана навпіл. Тобто ці монети наповнювали дрібніший ринок. Під час дрібної торгівлі, подорожей потрібна була розмінна монета. Ця монета маю вагу від 2,5-3 грамів у Володимира, у Святополка – до 2,5 грамів. Наразі скарби передані до Житомирського краєзнавчого музею на тимчасове зберігання. Було би добре після їхньої реставрації і консервації зробити виставку в Національному історичному музеї, а потім відправити до Новоград-Волинського краєзнавчого музею, де їх зможуть побачити місцеві діти. Адже історію не можна вивчати за фотографіями. Крім того, наповнення краєзнавчих музеїв такими знахідками пожвавить туристичну принадність регіонів.

Класифікація скарбів

У цілому усі скарби поділяються на три великі групи: монетні, монетно-речові та речові. Усі вони ховалися з кількома конкретними цілями. Перший вид це  накопичувальні скарби, коли людина собі в підлозі під скринею копала яму і складала там у горщик скарби. Другий вид це – скарби, які закопували з метою збереження у разі тривалої мандрівки тощо. Скарб ретельно ховали, заговорювали на смерть того, хто знайде без згоди власника. І третій вид це  ситуативні скарби, коли людина в екстремальних умовах закопувала якісь предмети. Городницький скарб належить до цього типу. Адже тут не було горщика, людина глибоко не копала. Такі ситуативні скарби знаходять зазвичай на полях битв.

Чому знахідки чорні археологів втрачають наукову цінність?

Для археології цінна знахідка і контекст знахідки. Її ціна не важлива для археологів. Чи це мідна каблучка, чи виріб з кераміки, чи монетки – це все дає нам поняття археологічної пам’ятки. Археологія дуже точна математична наука, яка вивчає шари землі, залягання, методи фіксації знахідок. І тому будь-яка пам’ятка археології, історії, яка вирвана з контексту втрачає свою наукову цінність. З появою металодетекторів в Україні в цілому за рік знаходять до 10 срібників. Проте вони науково не зафіксовані.

Фото Історична правда

"Городницький скарб". Історія сенсаційної знахідки

Новини по темі