Мобільний додаток

"Академічна доброчесність існує для того, щоб повернути довіру до результатів навчання", – експерт Тарас Тимочко

28.05.2020 р., 18:49

Які причини академічної недоброчесності? Що має змінитися у ставленні людей до такого явища як плагіат, та які репутаційні втрати можуть мати ті, хто не гребує ним користуватися? Розповідають гості програми "Модуль знань" з ведучою Людмилою Тягнирядно координатор проєкту сприяння академічній доброчесності в Україні Тарас Тимочко, керівниця Центру забезпечення якості освіти Національного університету "Києво-Могилянської академія" Ольга Бершадська та член національної команди експертів з реформування вищої освіти Володимир Бахрушин.

Усі ми знаємо, що красти – це погано. Якщо людина на це наважилась і привласнила, наприклад, гроші або якусь річ, її саджають за ґрати. Проте якщо людина вкрала думки іншої – в Україні їй за це нічого не буде. Натомість світ позбавляє таку людину можливості продовжити навчання в університеті, отримати диплом, науковий ступінь та бути в науковій спільноті. Для деяких українських університетів академічний плагіат є найбільшим гріхом студентів та науковців, проте є й ті закладати освіти, які закривають очі на це явище. І тим самим толерують його.

"Академічна доброчесність – це нове поняття для України. Воно до 2015 року майже жодного разу не вживалося в публічному просторі. Академічна доброчесність існує саме для того, щоб повернути довіру до результатів навчання. Серед порушень можна назвати академічний плагіат, це запозичення певних думок, напрацювань, ідей та публікацій від свого імені без належного посилання на автора. Найвідоміший нам вид порушення – це списування, яке бере початок ще зі шкільної парти. Списування, плагіат, потім фабрикація, фальсифікація даних досліджень, також сюди можна віднести обман будь-якого виду", – розповідає координатор проєкту сприяння академічній доброчесності в Україні Тарас Тимочко.

Студенти та науковці часто намагаються зрозуміти, якою має бути оригінальність тексту і скільки запозичень він може мати.

нікальність тексту – це по суті, якщо ви шукатимете якесь певне речення чи взагалі весь текст в інтернеті, то кількість збігів буде 20%. Отже, унікальність вашої роботи становитиме 80%. Але водночас варто розуміти, що ці 20%, які були збігом в інтернеті, не завжди можуть бути плагіатом, оскільки є певне стандартне оформлення сторінок і інтернет віднесе це до відсотків текстових збігів. З іншого боку, цим же текстовим збігом може бути реальне запозичення чужої думки без жодного посилання, що теж буде віднесено до тих 20% тексту збігів. І ще одна важлива деталь, інколи навіть унікальний текст може бути плагіатом. Це цікаво, тому що насправді інколи ви можете перефразувати чийсь текст, він буде абсолютно унікальним, інтернет не буде ідентифікувати його і не знайде жодного збігу на інших сторінках мережі, проте це може бути плагіатом в тому випадку, якщо ви не поставите посилання на певне джерело", – зазначає Тарас Тимочко.

Керівниця Центру забезпечення якості освіти Національного університету "Києво-Могилянська академія" Ольга Бершадська говорить, що основна стратегія Могилянки, яка здавна прискіпливо ставиться до унікальності студентських робіт, плекати культуру академічної доброчесності.

"Одразу, як тільки студенти приєднуються до нашої спільноти, вони підписують декларацію про дотримання правил академічної доброчесності. Крім того, викладачі постійно наголошують, наскільки це важливо, а старші курси розповідають молодшим, що таке плагіат і чому не варто до нього вдаватися", – зазначає Ольга Бершадська.

Києво-Могилянська академія сповідує нульову толерантність до плагіату, але при цьому на перших порах студентів, які не доброчесно пишуть свої роботи, не відраховують. Їх намагаються перевчити.

нас нульова толерантність до плагіату, але це не означає, що ми одразу відраховуємо студентів. Ми обираємо шлях не стільки контролю, скільки того, щоб спочатку навчити. Тобто якщо на першому курсі студент перевіряє наші правила на міцність і щось там списав, то ця робота не буде зарахована, його зусилля будуть зведені до нуля і він буде вимушений переробити це завдання. Але якщо він поводитися так і надалі, тоді ризик вже набагато більший і звичайно можна втратити навіть можливість отримати диплом. Якщо йдеться про кваліфікаційну роботу, то вона не буде прийнята при виявленні плагіату. Зазвичай збирається ціла комісія, яка оцінює, чи це ідейний плагіат чи це просто якісь фрази-кліше, які повторюються. Тобто ніхто технічно чи механічно не відкидає роботу, але якщо наявні запозичені ідеї, то така робота не враховується", – пояснює керівниця Центру забезпечення якості освіти Києво-Могилянської академії Ольга Бершадська.

Нині під час карантину навчання триває в онлайн-режимі. У цей час студенти вигадують різноманітні ідеї, які можуть допомогти їм при складанні іспитів, а тому існують певні ризики щодо дотримання академічної доброчесності.

"Ризики є, в тім можна свою енергію спрямовувати в двох напрямах. Один напрям – це контроль, тобто вживати якихось технічних засобів чи вимог, змушувати студентів писати перед камерою, або вимагати ідентифікації, дивитися в камеру чи писати від руки, щоб бачити, що там написано рукою. Це один варіант і він важливий, але він не є досить ефективним, тому що навіть якщо ми зробимо розпізнавання обличчя на камеру чи відбиток пальця, все рівно на кожний механізм, який придумаємо ми, знайдеться інший, йому в обхід. Будемо відверті – існує дуже багато різних технічних засобів. Тому ми намагаємося основну увагу спрямовувати на формулювання завдань таким чином, щоб не так легко було списати, щоб такі завдання стимулювали аналітично-критичне мислення і творчість", – каже Ольга Бершадська.        

Закону України "Про освіту" має статтю про академічну доброчесність, проте дієвість її застосування не завжди гарантована.  

"Стаття дуже важлива і корисна з огляду на те, що ми маємо запроваджувати академічну доброчесність у вищій освіті та науці. Але для того щоб вона почала працювати ефективно, треба щоб відповідні норми були прийняті у спеціальних законах. У деяких з них вже зявилися такі норми, в деяких ще треба їх подавати. Крім того, найважливіше те, щоб відповідні норми застосовувалися у закладах вищої освіти, в їх нормативній базі, в редакціях наукових журналів, тобто на тому рівні, де власне і відбувається контроль", – коментує член національної команди експертів з реформування вищої освіти Володимир Бахрушин.

Академічна доброчесність, у першу чергу, є репутаційним показником університету, який приваблює найталановитіших та найрозумніших студентів.  

"Переважна більшість людей добре розуміє, що академічна доброчесність – це те, що потрібно для репутації закладів вищої освіти та науковців. А репутація потрібна для того, щоб приходили кращі студенти і кращі викладачі, і була можливість отримувати повне фінансування на наукові дослідження. Проте є, такі собі, поточні справи – треба випускати студентів, виконувати різні плани, навантаження і отримати надбавки за наукові ступені. Вони ведуть до того, що в принципі всі за академічну доброчесність, але коли доходить справа до конкретних дій, то знаходяться причини відкласти, почекати", – зауважує Володимир Бахрушин.

На фото: координатор проєкту сприяння академічній доброчесності в Україні Тарас Тимочко

"Академічна доброчесність існує для того, щоб повернути довіру до результатів навчання", – експерт Тарас Тимочко