Сьогодні день Землі. Він щороку відзначається 22 квітня, починаючи від 1970 року, коли почався сучасний екологічний рух. Це найбільша громадянська подія планети. Про історію цього свята та його актуальність на сьогодні розповідає Світлана Романко: "Сьогодні день Землі актуальний як ніколи для нас. Тому що саме зараз людство дійшло до такої критичної точки, коли ті закони, які були раніше, які приймалися нашими урядами, стали значно менш ефективними. А ми опинилися у стані кризи і стали все більше відчувати впливи стихійних явищ, аномальну погоду, відсутність снігу, брак питної води тощо. Це все результат людського впливу на природу і нам потрібно про це говорити щодня, а не тільки на день Землі. У цей день в середньому мільярд людей по всій планеті долучаються до тієї чи іншої дії, яка спрямована на турботу про планету. У 1970 році в США 20 млн людей несподівано вийшли на вулиці і стали вимагати екологічної і кліматичної справедливості. Це був протест проти забруднення довкілля, неощадного використання енергії. Вперше людство здійснило таку громадську акцію. І це стало серйозним поштовхом для того, щоб політики стали приймати відповідні політичні рішення та закони. До 1970-их років людство навіть не оперувало терміном «екологія» в тому сенсі, в якому ми його розуміємо, і екологія не була в державній політиці. Не було створено спеціальних органів, які би захищали довкілля. Це все почалося з цієї масової акції. Значно пізніше було офіційно визнано день Землі, але це не применшує його величезного значення на сьогодні".
На питання, чи не зупинить обвал цін на нафту процес розробки відновлюваних джерел енергії експерта зазначає: "Нафта таким серйозним обвалом цін проявила себе як ресурс, який хоче залишитися в землі. Насправді це свідчить про те, що змінюються пріоритети глобальної політики і змінюються напрямки, в які треба інвестувати тим компаніям і тим світовим банкам, які мають гроші. І вони вже почали це робити. Центрально-європейські та інвестиційні банки відмовляються фінансувати добування викопного палива. Відтак енергія переходить в іншу форму і значні інвестиції відбуваються у відновлювальну енергетику, яка дешевшає на очах і стає все більш доступною".
Що ми можемо зробити на нашому локальному географічному рівні у питанні кліматичних змін пояснює Світлана Романко: "Проблема в тому, що в нас немає системної зеленої політики, яка би передбачала амбітні цілі. Однак уряд уже робить кроки в цьому напрямку. Наприклад, прийняв відповідний документ- концепцію переходу до зеленої економіки до 2050 року і створив відповідну робочу групу. Це на урядовому рівні. Проте ми можемо багаго зробити персонально, не чекаючи поки державна політика відбудеться. Ми можемо самі змінювати свої транспортні звички, менше використовувати приватні авто, а відтак менше забруднювати атмосферу. Крім того слід впроваджувати енергоефективність. Це перша річ, яку потрібно робити і куди слід інвестувати кошти, оскільки це дозволяє менше платити за електроенергію і менше її споживати. Також потрібно змінювати спосіб ведення сільського господарства. Використовувати менше пестицидів і добрив і орієнтуватися на маленькі господарства, підтримувати їх, щоб вони могли розвиватися. Потрібно десь знайти на все це кошти. Тут може допомогти механізм зеленого кредитування, який вже в Україні частково впроваджується. Це один спосіб. А другий спосіб –це забрати кошти із викопної галузі, не субсидувати мільярдами гривень викопну енергетику, видобування вугілля, газу, а намагатися вкладати кошти в соціальну і кліматичну справедливість. Ми з цією проблемою не єдині. Проте Україна – це країна з енергоємною економікою. Ми займаємо перші місця в світових рейтингах, тому слід починати з цього – повсюдно зменшувати використання енергії. На персональному рівні, окрім підвищення розміру штрафів для порушників, безумовно потрібні уроки кліматичної освіти і базової енергетичної грамотності. Майбутнє все таки за свідомими змінами, ніж за тими, які будуть насильно впроваджені, оскільки ми говоримо про соціальну справедливість. А справедливість – це є надання усім рівних можливостей і правильний розподіл прав та обов’язків між усіма. І ніхто не має потерпати від того, що хтось спалює траву і зазнавати величезних збитків, які завдаються атмосфері і планеті, у той час як інші усе життя дуже сумлінно охороняють природу. Правила повинні бути достатньо суворими і одними для всіх".
Фото: Депо
