Кабмін заборонив усі масові релігійні святкування до 24 квітня і рекомендує людям утриматися від відвідування храмів, цілування ікон і причастя. Такі обмежувальні заходи діють не лише в Україні, а й у багатьох інших країнах. До прикладу, Священний синод Елладської церкви прийняв рішення перенести святкування Великодньої ночі на 26 травня. Тоді планується відправити великодню літургію за участю вірян. Наскільки це рішення відповідає усталеній православній традиції коментує Віктор Єленський: "Це повідомлення, яке поширюють ЗМІ не зовсім відповідає дійсності. Йдеться не про перенесення Великодня. Йдеться про те, що в день Пасхи буде відслужена літургія великоднім чином. Тобто Великдень залишається Великоднем. Він відзначається майже усіма православними 19 квітня, але наприкінці травня, коли буде свято віддання Пасхи, якщо на цей час скасують карантин, віряни зможуть зібратися разом на службу. Люди не будуть збиратися на Великдень у храмах, але це не скасовує сам Великдень. Це дуже мудре рішення з боку священнослужителів, адже це відповідальність за долю вірян" і додає, що історія церкви вже знала подібні обмеження: "Дійсно в період епідемій чуми та холери священнослужителі робили усілякі попередження і вдавалися до таких заходів, які б не допускали скупчення вірян в одному місці. Хоча відомі й протилежні випадки, які призводили до дуже сумних наслідків. Від іспанського грипу сто років тому загинуло від 50 до 100 млн людей. Відомо, що в той час в іспанському місті Самора єпископ зібрав людей для того, щоб вони цілували і вклонялися мощам святого Роха, якого вважають захисником від чуми. Звичайно у цьому місті були найбільші втрати. Тут слід пам’ятати слова з Євангелія від Матфея: "Не спокушай Господа свого". Якщо є небезпека для життя під час війни чи епідемії людині слід робити все, щоб захистити себе і ближніх від цього. Чинити в цих випадках слід розумно і відповідально. Порівнюючи той час і ставлення церковного люду, я бачу що зараз богослови більше говорять про випробування, про обмеження, що піст це і є карантин і менше говорять про кару Господню. За ці сто років людство більше хоче бачити Бога люблячого, ніж Бога караючого. Людина стає найбільш релігійною, коли вона відчуває себе найменш захищеною. Для священників дуже важливо не піддатися спокусі і не витлумачувати ці епідемії в такий спосіб, що це надзвичайна кара за якісь переступи".
На питання, як вплине пандемія на інститут церкви релігієзнавець зазначає: "Нинішній світ взагалі переживає кризу інститутів, починаючи від інституту сім’ї. Проте церкву в історії людства ховали так часто і так давно, що в неї є багато аргументів сказати, що навіть пекельні ворота її не здолають. Наше завдання поєднати духовність людей їхнє прагнення до духовності з тим, що пропонує церква. А християнські церкви мають що запропонувати сучасній людині, але не завжди вміють зробити цю пропозицію мовою цього покоління і цієї культури. Це дуже велика проблема і вона час від часу постає. Звичайно, виклики, трагедії згуртовують людей, вимагають по іншому подивитися і на себе, і на суспільство, і на своє ставлення. Індивідуально людина не може відповісти на виклик. Тут потрібна соборна відповідь".
Отець Георгій Коваленко пояснює, як вирішує проблеми комунікації з прихожанами: "Я вже двадцять років працюю онлайн, створюючи ті чи інші медіа та дистанційні проекти. Тому в нашій громаді вже давно напрацьовані засоби комунікації. Це і чат громади, де ми листуємося і група у фейсбуці, де викладаємо відео для тих, хто не може бути присутній. Зараз ми не маємо можливості разом служити, але щонеділі я проводжу прямий ефір і читаю святе письмо, роблю невеличку проповідь, а пізніше пропоную вірянам переключатися на пряму трансляцію з Михайлівського Золотоверхого. Тобто усі засоби, щоб мати можливість не втратити цей зв'язок між собою і зв'язок із церквою, на щастя, зараз існують. Звісно є певна місцева традиція. Є певні стосунки між священником і парафіянами. Якщо люди адекватні з точки зору тих загроз і небезпеки, і з точки зори своєї віри, не забобонів, а все ж таки тієї розумної віри, то вони знаходять варіанти. Тому церква має великий досвід в будь-яких умовах здійснювати своє служіння та допомагати людям, які боряться з хворобами. Допомагати молитвою, волонтерським служінням, добрими справами. Не все можна робити онлайн, але як тільки з’явилася можливість радіотрансляцій, телетрансляцій чи трансляцій через соцмережі, церква одразу це почала використовувати. Насправді Великдень – це згадка про Воскресіння Христове. Реальна подія відбулася майже 2000 років тому в Єрусалимі. І наше пасхальне святкування – це нагадування нам, християнам, про страждання і про світле Христове воскресіння. Кожна неділя є малою Пасхою. Звісно, у здійсненні деяких традицій і обрядів ми зараз обмежені, але ми знайдемо той варіант, як ми будемо разом радіти на Пасху. Багатьох непокоїть процедура освячення великодніх кошиків на Пасху. Тут слід розуміти, що це скоріше офіційне оголошення про закінчення посту, дозвіл вживати не пісну їжу. Усе освятиться, якщо віряни почують молитву по телевізору чи радіо. Все освятиться якщо, люди самі прочитають молитву. Крім того, деякі пекарні продаватимуть вже освячені паски".
На фото: Георгій Коваленко 5 канал
